Замість епіграфа
«...урядова політика у ставленні до науки і освіти, на жаль, не відповідає критеріям сьогодення. На науку та освіту виділяють 0,3 та 0,4 відсотка валового внутрішнього продукту, а треба —1,7%».
Станіслав НІКОЛАЄНКО, голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.
«Найбільше мене непокоїть слабка матеріально-технічна база освіти. Я згоден з тим, що в суспільстві нема відчуття пріоритетності освіти і науки».
Василь КРЕМЕНЬ, Міністр освіти.
Не вір написаному...
Ще донедавна кошти, зароблені вищими навчальними закладами за надання платних послуг, можна було перерахувати на банківський депозитний рахунок. У такий спосіб вузи бодай трохи поліпшували своє незавидне фінансове становище. Як зазначив директор Вінницького торговельно-економічного інституту Київського торговельно-економічного університету доктор економічних наук Василь Кравченко, був час, коли банки нараховували непогані відсотки. Свого часу за один рік їхній навчальний заклад отримав на них близько мільйона гривень.
Завдяки цьому вдалося відремонтувати один з двох навчальних корпусів (ремонт головного приміщення, що є пам’яткою архітектури ХІХ століття, триває й нині). Частково зміцнили матеріально-технічну базу. Надалі, щоправда, відсотки дедалі зменшувалися. Але вкладені гроші все одно давали прибуток.
Вузи й тепер мають право відкривати депозитні рахунки. Мало того, це право тепер закріплено де-юре. У Законі «Про вищу освіту» (ст. 3) читаємо: «Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм власності самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Таке розпорядження включає право відкривати поточні та депозитні рахунки в банках, збереження коштів на депозитних рахунках банків...»
Чому тоді жоден навчальний заклад у Вінниці, та й у державі в цілому, не скористався, без сумніву, вигідною для себе послугою? Може, зменшилася потреба у коштах? Навпаки.
Згаданий торговельно-економічний інститут, наприклад, не забезпечений повною мірою комп’ютерами та оргтехнікою. Ремонту потребує не лише фасад приміщення, а й аудиторії. Необхідно доукомплектувати приладами й знаряддям лабораторії тощо.
Ще гостріша проблема у місцевому національному медичному університеті імені Пирогова. Головним болем залишається тут недобудований багатоповерховий навчальний корпус, який уже багато років намагаються ввести в експлуатацію. Та де взяти грошей?..
Вони потрібні і педагогічному університету імені Коцюбинського. Він готується стати класичним університетом. На його базі планують створити чотири інститути, з’являться нові факультети і нові спеціальності. Тим часом цей навчальний заклад, за словами в. о. ректора Олександра Шестопалюка, держава фінансує лише на 40 відсотків...
Хто перекрив шлях до банку?
Ухвалюючи Закон «Про вищу освіту», законодавці, без сумніву, брали до уваги незадовільний стан справ з фінансування наших вузів за рахунок бюджетних коштів.
Та він, як пояснили в обласному управлінні Державного казначейства, не є документом прямої дії. Закон потребує додаткових нормативних актів. Їхню розробку доручено Кабінету Міністрів. Визначено конкретні строки — протягом півроку з часу введення в дію закону, тобто з лютого 2002 року. Скільки часу відтоді вже минуло? Скільки ще треба чекати, схоже, знають лише ті чиновники, на яких покладено обов’язки «дописати» закон. Принаймні, у згаданому управлінні Держказначейства запевняють, що жодних документів поки що не отримували.
Коментар начальника управління Державного казначейства у Вінницькій області В’ячеслава ДЕРЕВ’ЯНКА:
— До прийняття Бюджетного кодексу кошти, зароблені навчальними закладами у вигляді платних послуг, не включалися до державного бюджету. Їх облікували окремо — на рахунку спецфонду. Вузи розпоряджалися ними на власний розсуд. Із введенням в дію згаданого кодексу ситуація змінилася: спецфонд став складовою держбюджету. А всі операції з коштами держбюджету, згідно з чинним законодавством, проводяться тільки через Держказначейство.
Оскільки жодного нормативного документа, який дозволяв би представникам вищої школи відкривати рахунки в комерційних банках, у нашому розпорядженні нема. Надати на це дозвіл ми не маємо права ні вузам, ні технікумам, ні ПТУ.
Щоб набрала чинності ст. 3 Закону України «Про вищу освіту», слід спершу внести зміни до Бюджетного кодексу. Цей запис міг би бути приблизно у такій редакції: операції з коштами держбюджету обслуговуються Державним казначейством, крім коштів спеціального фонду закладів освіти.
Поки що суперечності законів — «Про вищу освіту» і Бюджетного кодексу — очевидні. Привести названі документи до спільного знаменника, на мою думку, можна було б під час обговорення проекту бюджету-2004. Звернення представників вищої школи саме на часі.
Віктор СКРИПНИК.
Вінниця.
ВІд автора. Представники вищої школи від Вінниччини просять вважати дану публікацію офіційним зверненням до голови Комітету ВР з питань бюджету народного депутата України Петра Порошенка. Вони сподіваються, що члени комітету привернуть увагу депутатів й урядовців до порушеної проблеми під час обговорення проекту держбюджету-2004: йдеться ж бо не тільки про проблеми вінницьких вузів.
