Сім років я чекав
на день оцей.
Сім років!..
А зустрілись випадково.
«Чому ж Ви мовчите?
А я...»
Очей
Розмова.
«Про що це Ви?..» —
Сльоза тремтить на віях.
«Не треба.
А у мене...
син...
росте...
Так, все — о’кей!
На день — у Київ».
Я не про те...
Я не про те,
Тривого золота!
(Рве греблю в серці
нездоланна повінь).
Поглянувши ув очі,
не питай
Любові.
