Хмельничани не взяли прикладу з інших регіонів. Сьогодні вони прозвітують у столиці великим концертом і проведуть у ній дні свого краю. Чому тоді інші «хитрують», а Міністр культури Юрій Богуцький ніби не помічає цього?

Хроніка-нагадування

Рівно п’ять місяців тому, 19 квітня, традиційно чергові звіти в Національному палаці «Україна» відкрила Чернігівщина. Придесення зачарувало тоді киян (а тут, відомо, представники всіх регіонів країни) майстерністю талановитих співаків, танцюристів, музикантів з багатьох куточків цього мальовничого краю. Чарували ті, хто у попередніх відбіркових турах виборов почесне право показати себе на нашій головній сцені.

Здавалося б, приклад чернігівчан наслідуватимуть усі області, що мають звітувати. Тим паче пункт перший відповідного наказу Міністра культури України каже: провести звіти майстрів і художніх колективів регіонів України в Києві... Та, як уже повідомляла наша газета, наступна за графіком Запорізька область прозвітувала 16 травня сама перед собою — у місцевому Палаці культури «Дніпроспецсталь». Щоправда, у Києві гастролювали запорізькі театри.

Донецька область теж у травні «відбула» у столиці своїми театрами. Концерт майстрів мистецтв і художніх колективів у Національному палаці «Україна» обіцяє начебто наступного року.

Тернопільці 6 червня приїздили до столиці. Порадували тоді глядачів, своїх земляків. Як наголошувалося на засіданні експертної групи, котра оцінює кожний звіт, «вони привезли чудовий концерт —сповна показали свій культурно-мистецький рівень». Але, на жаль, не почули подяки ні від організаторів звітів, ні від присутніх на концерті високих гостей. Ні зі сцени, ні за лаштунками. Про це ми вже писали.

Львівська область також у червні, але в приміщенні Національної опери, подарувала киянам чудовий, по-справжньому високомистецький концерт... свого академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької. Та погодьтеся, шановні читачі, зіставляти оперу з будь-яким найкращим мистецьким колективом — все одно, що порівнювати політ птаха й літака. Надто різні у них можливості й висоти. Тим більше що в оголошеннях і запрошеннях львів’яни зазначили: концерт відбувається «Під патронатом Президента України Л. Кучми». То про яке порівняння може бути мова?

Нагадаю, попередні звіти областей, присвячені 10-й річниці незалежності України, неодмінно проходили в столиці, у Національному палаці «Україна». А нинішні, приурочені начебто «Року культури в Україні», як бачимо, проходять чомусь де завгодно і за участю нерівних мистецьких сил. А чому тоді наказ Міністра культури не є наказ для всіх областей? Бо, поза сумнівом, гарний задум — Всеукраїнські звіти регіонів — потрібен не нашому головному штабові культури й мистецтв, а передусім митцям і учасникам художніх колективів областей, а не художньої самодіяльності, між якими, до речі, вже давно є відмінність.

І наш конкурс «загальмував»

Повідомляючи про початок цього всенародного мистецько-культурного марафону, редакція нашої газети (див. номер за 18 квітня ц. р.) висловила не лише своє позитивне ставлення до нього, а й намір у його рамках провести свій конкурс «Голос України» — кращому голосу області». Та з огляду на вже перелічені й інші причини лауреатом нашого конкурсу стала лише артистка Тернопільського обласного драматичного театру — заслужена артистка України Наталія Лемішка.

А чому серед вокалістів-чернігівців не визначили кращого? — запитає уважний читач. У нашій розповіді про звіт Чернігівської області ми казали, що претендентів стати лауреатом редакційного конкурсу було багато. Однак редакційне журі вкотре переконалося тоді: вручати призи переможцям по закінченні концерту в закулісній метушні, за ширмою від глядачів складно, незручно й некрасиво. А в організаторів звіту Чернігівщини не знайшлося для участі у визначенні й нагородженні переможця нашого конкурсу ні часу, ні місця. І поваги до редакції «Голосу України», яка популяризує звіти, є, як нині мовиться, їхнім інформаційним спонсором.

Звіти мають бути...

Усі свої зауваження й непорозуміння з приводу початку нинішніх звітів редакція висловила в публікації «Замість звіту була опера і... патронат» («Голос України» за 27 червня). Та чи не помиляємося ми? Чи не ставимося упереджено до організатора цих звітів — Міністерства культури і мистецтв? Щоб з’ясувати це, ми попросили наших власних кореспондентів (у областях, які мають звітувати цього року) поцікавитися думками з приводу проведення звітів начальників управлінь культури.

Із Хмельницької області Ірина Козак:

— Олена Ільїнська сказала: «Ідея проведення обласних звітів у столиці має благородний характер. Такий захід, з одного боку, привертає увагу до культури і її проблем, з другого — дає можливість нам показати свої таланти. Бо одна справа виступати у себе вдома, зовсім інша — на великій сцені. І якщо такі виїзди проводити раз в два—три роки, то це буде всім на користь.

Інша справа, що не треба одночасно везти на концерт кілька тисяч чоловік. Не варто проводити цей захід так помпезно. Можливо, буде краще, якщо меншою кількістю показати якісніші номери. Гадаю, що і триста артистів зможуть представити область достойно.

Щодо Хмельниччини, то вона готова не лише виступити з концертом, а й провести дні області у столиці. До речі, таку ідею пропонувало Міністерство культури всім областям. І одразу з нею начебто погодилася більшість. А потім пішли іншим шляхом. Хто обмежився концертом, хто виставами».

Із Волинської області Микола Якименко:

— Начальник управління культури Володимир Лисюк зауважив: «З позицією Міністерства культури і мистецтв згоден. Областям надається можливість творчого підходу до звіту, виходячи з власних можливостей і фінансових, і художньо-творчих.

Волинь звітує у Національному палаці «Україна» в жовтні 2003 року. Ми переконані, що найголовнішим у звіті області має стати високий рівень виконавської майстерності, гідний столичної сцени.

У рівних умовах області не можуть бути. Не можна порівнювати ті регіони, де є оперні театри, вищі навчальні мистецькі заклади, знані далеко за межами України мистецькі колективи, багаті творчі традиції та здобутки, із скромнішими можливостями сусідів. Водночас мистецтво, народна творчість кожної області по-своєму унікальні, мають свій регіональний колорит. Тому до Києва треба везти найкраще. Що саме — вирішувати на місцях. Головне, повторюся, — це високий рівень майстерності. Саме таке завдання ми поставили перед нашими творчими колективами. Сподіваємося, що наш звіт киянам сподобається. Запрошуємо всіх до Національного палацу «Україна» 10 жовтня на свято мистецтва Волинського краю».

Із Вінницької області Віктор Скрипник:

— Як розповів режисер-постановник концерту заслужений працівник мистецтв України Василь Циганок, родзинкою звіту вінничан має стати виставка під назвою «Сяйво подільських світлиць». Влаштують її на майдані перед палацом «Україна».

Логічним продовженням «сяйва» стане дійство на сцені у першому відділенні концерту — фольк-опера «Гомін сивих козацьких дібров». Глядачі побачать історію становлення етнографічного подолянина, сцени про героїчне минуле краю... Друге відділення складатиметься з мистецьких номерів, народжених у часи незалежності держави.

Учасниками звітного концерту будуть переможці обласного огляду художніх колективів. Саме завдяки огляду вдалося відкрити низку мистецьких талантів, виступ яких не соромно буде представляти на столичній сцені. Співрозмовник дивується, що дехто, чий звіт уже відбувся, не скористався такою унікальною можливістю. Який творчий заряд отримують самодіяльні артисти? У них, без перебільшення, після відвідання столиці крила виростають.

Заступник начальника управління культури Сергій Горбулинський підкреслив:

— Між претендентами розгорнулася справжня боротьба. Дуже багато охочих показати себе у Києві. Єдине, що збиває нас, — це перенесення міністерством термінів проведення звітних концертів.

Із Дніпропетровської  області Микола Нечипоренко:

— На Дніпропетровщині — за рівні умови і можливості для всіх областей. Обласне управління культури здивоване, чому Запорізька й Донецька області не скористалися нагодою гучніше виступити в Києві. «Не думаю, — сказала мені начальник обласного управління культури Тетяна Мізюк, — що їм вдалося зекономити значні кошти, бо вдягати своїх артистів чи придбавати для них пристойні інструменти все одно довелося. Навпаки, потреба і шанс звітувати перед вибагливою столичною аудиторією лише сприяють зміцненню матеріально-технічної бази закладів культури та мистецтв і центрів художньої самодіяльності, а це в наші дні не абищо. На Дніпропетровщині у містах і райцентрах вишукую гроші, щоб допомогти нашим талантам гідно представляти рідний край у Києві».

Із Полтавської області Григорій Гринь:

— Начальник облуправління культури І. Глизь послався на зайнятість — готував Сорочинський ярмарок — і на те, що не сповна поділяє вашу точку зору (тобто мою. — Я. Г.), висловлену в газеті 27. 06 ц. р., порадив звернутися до директора обласної філармонії Германа Юрченка, режисера-постановника майбутнього звіту Полтавщини у Києві.

Герман Юрченко сказав: «Виступ газети був, як кажуть, у самісіньке око. Я був на звіті однієї з областей і мушу з прикрістю констатувати, що дітище покійного Бориса Шарварка обесцінюється з часом. Пригадую такі дійства, присвячені 10-річчю незалежності. Тоді, крім суто концертної програми, кияни могли ознайомитися з виробами народних умільців краю. Тепер цього немає.

Що стосується Полтавщини, ми готуємося звітувати за повною програмою: до Києва поїдуть кращі майстри пісні і танцю, народні умільці, художники. Переконаний, симфонія нашого краю, як завжди, порадує глядача, збагатить національне мистецтво».

Підсумок-висновок

Ось такі цікаві й суперечливі думки-позиції керівників обласних управлінь культури. Ми не коментуємо їх —вони самі за себе багато кажуть. А ось що скаже на порушені в цій публікації питання Міністерство культури і мистецтв України? Ми свідомо не зверталися туди після опублікування 27 червня нотатків «Замість звіту була опера і... патронат».