Уже кілька тижнів у засобах масової інформації під різними кутами зору порушують тему: може чи не може київський міський голова Олександр Омельченко залишатися главою Київміськдержадміністрації, оскільки він досяг 65-літнього віку.
Наш кореспондент звернувся до народного депутата України Сергія ПРАВДЕНКА не лише як до члена парламенту трьох скликань, але передовсім як до давнього, з більш як 35-річним «стажем» киянина, з проханням розповісти, що він думає з цього приводу.
— Ситуація, звичайно, не проста, — сказав Сергій Макарович. — Саме тому й Президент держави, який призначав Олександра Олександровича головою Київміськдержадміністрації, не вирішує її одноосібно, хоча міг би, але вважає за потрібне почути думку Мін’юсту, Конституційного Суду. І це, на мою думку, правильно й демократично.
— А яка ваша особиста думка з цього приводу? Саме як киянина?
— Думка про це у мене, звісно, є. І саме як киянина, бо я не претендую на те, щоб її комусь нав’язувати. Вона полягає в тому, що ми, кияни, вже двічі обирали Олександра Олександровича Омельченка міським головою. Тобто він двічі перемагав своїх опонентів на виборах. Отже, ми, кияни, йому довіряємо, бо бачимо його роботу. І хоча Закон «Про державну службу» вимагає, щоб держслужбовець після досягнення 65-річного віку залишав посаду, але стосується це, переконаний, саме тих держслужбовців, які не проходять горнило виборів, тобто призначаються і звільняються з посад суто чиновницьких, хоча б і державного рівня.
У Києві ситуація якісно інша. Ми, кияни, довірили посаду міського голови Олександрові Омельченку, ми своїми голосами найняли його саме на цю роботу, віддавши йому перевагу з-поміж інших претендентів. Тобто насамперед його призначили сотні тисяч людей. А державна влада, в особі Президента, саме рахуючись із волею цих сотень тисяч людей, просто підкріпляє думку виборців, надаючи обраній киянами особі права голови міської держадміністрації. Для того, щоб ця людина мала можливості працювати ефективніше. Робить це державна влада, рахуючись із думкою нас, киян. І правильно. Бо заводити у столиці двовладдя — зовсім ні до чого. Кияни на це добро не давали.
Тому, у моєму розумінні, звільнення у зв’язку з досягненням відповідного віку міністрів чи послів — то одна ситуація, а для голови Київміськдержадміністрації вона якісно інша. Бо в інтересах киян найнята ними шляхом виборів особа має працювати ефективно. І держава повинна цьому сприяти. Думаю, саме тому Президент держави і хоче знати з цього приводу думки різних поважних установ.
Давайте розглянемо й іншу, гіпотетичну ситуацію. За посаду київського міського голови вступає у виборче змагання, скажімо, 67-річна людина. Кияни дуже її поважають, вірять їй. І переважна їх більшість хоче бачити саме цю людину міським головою.
Але цій же людині кияни змушені сказати: вибачте, ми хотіли б бачити вас на чолі міста, але ж вас не можуть призначити головою міськдержадміністрації. Тому ми оберемо іншого, менш достойного, але молодшого. Нам не хочеться цього робити, але мусимо, бо не хочемо двовладдя у столиці. Що це є в результаті? Нерівність шансів, недемократичність, нав’язування кандидата... кваліфікуйте, як знаєте, але мені як киянину це не подобається навіть гіпотетично.
Отож моя думка однозначна: Олександр Омельченко має залишатися головою Київміськдержадміністрації доти, доки ми, кияни, обираємо його міським головою нашого міста. І ми добре знаємо, чому це робимо. Побувайте в обласних центрах України, подивіться, в якому вони стані, і все буде зрозуміло. Думаю, правило «не нашкодь» має стосуватися не лише лікарів, а й державної влади. Президент не поспішає. І це — грамотно.
Звісно, я нікому не нав’язую і не можу нав’язати свою думку. А суперечностей у нашому законодавстві, на жаль, є стільки, що ще працювати й працювати.
