* У першому кварталі промислове виробництво впало на 5 відсотків (Держстат) — про вільне падіння.

* Нацбанк позбавив доступу до торгівлі на міжбанківському валютному ринку 14 комерційних банків — про політику невтручання.

* Німецька RWE почала поставки газу в Україну, перекачавши за перший день близько 3,9 мільйона кубометрів — про «наш і не наш» методи.

У зоні від’ємних значень

За умов, коли індустріальні регіони втягують у силове протистояння, очікувати від них можна лише умовної ділової активності. Тим паче, що це відбувається напередодні президентських виборів і в чи не найдраматичніший для економіки період рецесії. Фактично це підтвердив і Держстат, який повідомив, що в березні порівняно з відповідним місяцем минулого року промвиробництво скоротилося майже на 7 відсотків.

Щоправда, як ми і передбачали у попередніх «Балансах...», у березні індустріальний доробок перевищив лютневий вже на 7,4 відсотка. Здебільшого це пов’язано із сезонною активністю добувних галузей, розробкою кар’єрів для видобутку корисних копалин. Однак цього виявилося не достатньо, щоб уникнути потрапляння в зону від’ємного значення (3,5 відсотка) в річному обчисленні.

На жаль, цієї зони не уникла жодна галузь. Так, обсяги металургійного виробництва у березні проти лютого зросли на 11 відсотків, але за рік на стільки ж і скоротилися. Машинобудування також «посилило оберти» проти лютого, але за рік скоротило виробництво на 17,4 відсотка. На мій погляд, машинобудівну галузь «підкосило» ситуативне згортання торгівлі з Російською Федерацією. Найприкріше — це згортання зачепило і виробництво харчових продуктів і напоїв, що одразу позначилося, наприклад, на пропозиції м’яса в Криму. Її різке скорочення вже спричинило ціновий шок на півострові.

Поза сумнівом, ділову активність першого кварталу стримувала невизначеність з цінами на газ і девальвація гривні. За нестачі достатнього фінансового ресурсу, оголошеного секвестру доходів і переходу на плаваючий курс гривні Нацбанк і уряд свідомо повели дуже ризиковану політику. Так, від початку року офіційний курс гривні до долара США знизився більш як на 50 відсотків, сягнувши 11 квітня на міжбанківському ринку позначки у 13,80 грн./$. Лише цього тижня курс гривні почав істотно зміцнюватися, але, як на мене, завдяки початку боротьби за зменшення кількості грошей поза банками, з провокаційними заворушеннями на сході країни і нарешті — з комерційними банками, які стали свого роду «конвертаційними центрами».

Це лише перший позитивний симптом на валютному ринку, зате він дає надію, що в разі, коли контроль з боку регулятора не ослабне, а гроші від МВФ невдовзі прийдуть в Україну, то курс гривні зміцнюватиметься і надалі. Підсумую: не реагувати на спекуляцію на валютному ринку означає провокувати девальвацію гривні, подорожчання імпорту, зростання заборгованості за валютними кредитами, проблеми з ліквідністю у банків і підприємств, а відтак — і органів самоврядування в регіонах.

Запахло газом, чи не так?

Поки що не так. Але про реверсні поставки в Україну польським напрямком (на ГВС у Германовичах) повідомила сама німецька RWE. Нагадаю, згідно з рамковою угодою, яку «Нафтогаз» підписав з нею на 5 років, обсяг її поставок може сягнути 10 мільярдів кубометрів газу на рік. Заковика у тому, які технічні рішення обрати для того, щоб доправити такий ресурс на нашу територію.

Звісно, загальна пропускна спроможність газопроводу з боку Польщі доволі обмежена, вона дає змогу перекачувати щонайбільше 4,4 мільйона кубометрів газу на добу. Саме через це ось уже скоро як два роки фахівці «Укртрансгазу» паралельно ведуть перемовини також зі словацькою компанією Eustream. Оптимальний і вигідний для Європи шлях доставки до нас реверсного газу через ГВС «Вельке-Капушани». Словаки пропонують альтернативні варіанти, які в разі припинення поставок від «Газпрому», чого не можна виключати, не дають можливості для його заміщення, у тім числі й з метою безперебійного транзиту в Європу.

Дотепер усі перемовини закінчувалися нічим через побоювання словацького оператора задіяти вільні потужності магістрального газопроводу на тлі погроз і відвертого блокування «Газпромом» будь-якого реверсного проекту. Підняття ціни на блакитне паливо для України до неадекватного рівня у 485 доларів США за тисячу кубометрів перетворює словацький маршрут на життєво необхідний. Звітного тижня до перемовин щодо підписання меморандуму про взаєморозуміння у Вельке-Капушанах приєдналися представники Єврокомісії та міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан. Але великим газом не запахло. Словаччина схиляється до постачання газу з 1 листопада через незадіяний газогін Вояни—Ужгород, що обіцяє прокачку 8 мільйонів кубометрів газу на добу, замість гіпотетично можливих 20 одразу, а не 2015 року, як пообіцяла словацька сторона.

«Ми воліли б розпочати реверс, наприклад, з 1 липня, — сказав Юрій Продан. — Як там не є, а крапку ставити рано. Єврокомісія прийняла на експертизу наш і словацький методи реверсу». Отже, через тиждень-півтора стане відомо, що обрала Європа: значні й стабільні обсяги реверсних поставок в Україну, чи мізерні, які до того ж потребуватимуть низки додаткових технічних рішень.

Від першої особи

Глава НАК «Нафтогаз України» Сергій Коболєв:

 

«Після довгих переговорів (зі словацькою стороною) ми формально одержали відповідь, що ця ділянка — між україно-словацьким кордоном та газовимірювальною станцією на словацькому боці — віртуально контролює «Газпром експорт». І «Газпром експорт» вирішує,  в якому напрямку качається газ: у Європу чи  в Україну».

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ (з архіву «Голосу України»).