Нині ситуація така, що з проблемами, які виникли у постсаддамівському Іраку, самим американцям не впоратися. Це розуміють усі. І американці, і ті, хто сьогодні бере участь у цій непростій місії.
Україна висловилася за направлення своїх миротворців у зону конфлікту. Керівництвом України було ухвалено таке політичне рішення. Воно не було простим і, як показують результати соціологічних досліджень, дотепер неоднозначно сприймається суспільством.
Особовий склад 5-ї окремої механізованої бригади прибув до Іраку 18 серпня і вже через 10 днів приступив до самостійного виконання оперативних завдань. А з вересня багатонаціональна дивізія «Південний Центр» у особі Міністра оборони України Євгена Марчука, його польського колеги Єжи Шмайзинського і директора департаменту зовнішньої політики Іспанії Хав’єра Угарте прийняла від командування перших експедиційних сил морської піхоти США повноваження в п’яти іракських провінціях. Командування дивізією довірено польському генералу Анджею Тишкевичу.
Під час зустрічей і переговорів з Євгеном Марчуком і американське командування, і колеги з колективної відповідальності, неодноразово відзначали високий професійний рівень наших миротворців.
Це не випадково, бо українці першими з 22 контингентів, що входять до складу «Південного Центру», розгорнули свої підрозділи і приступили до самостійного несення служби. Ставити українців за приклад стало доброю традицією. Так було, коли 19-й «рхбз» дислокувався в Кувейті, так сталося й зараз, коли був обладнаний табір 5-й «омбр» у Ель Куті. Командир дивізії Анжей Тишкевич виявив бажання провести на базі українського табору заняття і показати іншим, як необхідно організовувати службу і обладнувати польовий табір.
Провінція Васит, за яку відповідальні наші миротворці, вважається відносно спокійною. Між українцями й іракцями немає того психологічного бар’єра у відносинах, який об’єктивно виник у результаті бойової кампанії, проведеної американцями. Але спокій цей, схоже, і справді таки відносний. Уже двічі український патруль намагалися підірвати фугасом. Щодня надходять тривожні зведення про затриманих, вилучену в них зброю, знайдені і знищені міни. Захищаючись, нашому солдатові навіть довелося застосувати зброю... Напевно тому, побувавши в Іраку, Міністр оборони України віддав наказ «не за статутом»: «Виконувати завдання з честю, як це заведено в українців. Але не будь-якою ціною.»
Нині ніхто не зможе сказати, як довго триватиме процес нормалізації життя в Іраку. Не варто ідеалізувати ситуацію так, як нам іноді хочеться в Україні: лише тому, що там наші хлопці. Країна проходить дуже складний шлях трансформації і консолідації суспільства. Але те, що цей процес почався — факт безсумнівний.
