Мамонт під сараєм

Натрапили на унікальну колекцію в 16-метровому вертикальному проваллі випадково. Саме готували для огляду туристів галерею в одній з печер Еміне-Баір-Хосар (глибокий колодязь коло дуба) на нижньому плато Чатирдагу. Біля дивовижного за формою велетенського сталактиту побачили гору глини з величезною кількістю великих кісток. Щоб з’ясувати, звідки вони з`явилися, довелося видертися на десять метрів угору обліпленою скам’янілими наростами стіною. Там з ущільненої віками глини ще однієї просторої підземної галереї стирчало ще більше законсервованих у часі предковічних кісток. Сімферопольські фахівці-палеонтологи виявили в цьому гігантському «їжаку» кістяки десятків різноманітних древніх тварин. Серед них — скелети стародавніх лисиць, косуль, вовків, оленів, коней, бізонів, величезного печерного ведмедя і лева, шерстистого носорога і навіть... євроазіатського мамонта. Загалом у цій підземній пастці вчені нарахували більш як тридцять різних видів викопних тварин і кістяк прадавньої людини. Вразила кількість дивом вцілілих скелетів доісторичних тварин, що вдавалося витягти з надр непошкодженими. Цілком збереженим виявився і кістяк мамонта, який спелеологи винесли з підземелля і розклали просто неба біля входу до печери.

Рештки і фрагменти таких велетів знаходили на півострові й раніше. Цей вид, останні представники якого вимерли близько трьох тисяч років тому, спелеологи невдовзі покажуть туристам як велетенський змонтований цілісний кістяк. Хоч як це дивно, до унікальної за кількістю екземплярів колекції древньої фауни Європи офіційна вітчизняна наука інтересу не виявила і досі. Проте відразу примчали дослідити сенсаційну знахідку чернівецькі й румунські палеонтологи, яких привіз президент Української спелеологічної асоціації Богдан Ридуш. Що це — кладовище тварин, де вони опинялися, потрапивши до природної пастки — занесеної снігом печери, склад харчів неандертальців, музей впольованих древніми звіроловами трофеїв, загінна яма прадавніх мисливців? Цього ще не знає ніхто.

Залишки тварин добре збереглися. Нині тисячі попередньо сфотографованих і пронумерованих кісток і черепів обробили особливим розчином і зберігають... в ящиках у сараї біля входу до печери. А в глибині Еміне-Баір-Хосар, серед її краси і див — обмережаних крапельками вологи і вкрапленнями кристалів підземних кам’яних палаців, обрамлених застиглими квітами, водоспадами, гірляндами, бурульками і цілими колонами велетенських сталагмітів і сталактитів, гротів, колодязів, озер, інших заповнених кришталевою водою і сухих карстових порожнин, з`явилася ще й рукотворна цікавинка — любовно створений, без жодної шкоди природі, палеонтологічний музей під землею. Його скляні вітрини зберігають лише малу дещицю підземних знахідок кримських спелеологів — те, що вмістила облаштована зала печери. Вона стала екзотичним філіалом задуманого ентузіастами привабливого для туристів, унікального за багатством експонатів гірського палеонтологічного музею останків древніх викопних тварин Криму. Навіть ще неоформленій його колекції може позаздрити будь-яка країна.

Тут нескінченний ланчюжок туристів. Інтерес до палеонтологічних знахідок у шанувальників краси гір і печер нині такий, що спелеологи «Онікс-туру» почали власним коштом ремонтувати і убезпечувати гірську дорогу до цього мальовничого узгір’я Чатирдагу, де розташувався єдиний в Україні екскурсійний печерний комплекс. Цей здавна популярний серед «мандрівного племені» шлях розсипається далі сповненими романтики стежками. До серцевинних вершин в ланцюгу кримських гір. До верхнього плаского плато люди з рюкзаками прагнуть, щоб надихатися ялівцем, буйними травами, померзнути у спеку в Холодній печері (Суук-Коба), дійти до Тисячеголової (Бінбаш-Коба), де знайдено велетенську гору людських кісток епохи війн середньовіччя; помилуватися трьома входами і дивами печери Триглазки; дійти до шахт Бездонної і Обвальної, в якій виявлено чимало рештків фауни льодовикового періоду; прошкуючи дикою Тисовою ущелиною, лісовими стежками, здійнятися на уривчасту, більш як півторакілометрову вершину Еклізі-бурун, з якої видно, як море омиває весь півострів. Розлоге нижнє плато плавно збігає майже до Сімферополя. Воно помережане карстами, широкими замкнутими з усіх боків котлованами, численними вирвами. А загалом — скам’яніле розбурхане море, в яке на десятки і сотні метрів заглиблюються численні печери, колодязі і шахти, заплутані лабіринти проходів і зал з вічно холодними підземними озерами... Спелеологи попереджають аматорів: ці пастки небезпечні для життя. Хоч як це дивно, але найбільший відсоток надзвичайних випадків трапляється в найосвоєніших і найчастіше відвідуваних місцях: на Ай-Петрі — де знайдено 285 печер, шахт і колодязів; Демерджі, Карабі, у Великому Каньйоні та Чатирдазі — де знайдено 135 підземних порожнин. Дику красу його неповторного, «місячного» ландшафту оживляють лише букові гаї у байраках та духмяні до запаморочення трав’янисті галявини, які змінюють розлогі поля потрісканих, посічених вивітреннями сліпучо білих вапняків — так звані карри. Донедавна натовпи туристів найчастіше оглядали Холодну і Тисячеголову печери на півночі нижнього плато. Вони доступні й для непідготовлених шанувальників гірських пейзажів і дають повне уявлення про розмаїття підземних проходів, зал і галерей. І страждають через доступність, бо «дикі скелелази» безжально знищили внутрішні оздоби печер: унікальні за мальовничістю і тендітністю віковічні сталактити і сталагміти. Вони не пожаліли навіть могутні натічні колони та інші дива підземного світу. А натомість «увічнили» своє невігластво і варварство битим склом, «автографами» на стінах та іншими «шедеврами» наскельного розпису сучасних дикунів...

Щоб не допустити ще більших втрат, спелеологи «Онікс-туру» взяли шефство над найпопулярнішими серед туристів сусідніми печерами: півторакілометровою, із заглибленнями на 125 метрів Еміне-Баір-Хосар — з її унікальними палеонтологічними знахідками і триповерховою Мармуровою — відомою всьому світу тим, що за красою і популярністю у відвідувачів зарахована незалежними експертами до п’ятірки найвідоміших печер Землі. Вона має найбільшу в Криму печерну залу заввишки з дев’ятиповерховий будинок, не менш унікальні зали Гурову і Плотинну, найдивовижніші галереї Казок і Тигровий хід. Їх облаштували для масових екскурсій, зробили доступним підземний світ навіть дітям і нині сумлінно охороняють.

— Рідкісні палеонтологічні експонати зберігаються нині не в омріяному екзотичному гірському музеї, а в тимчасовій дощаній підсобці біля входу до печери. Відвідувачам-туристам їх не покажеш — соромно, — каже Олександр Козлов — директор спелеологічного центру «Онікс-тур», нещодавно нагородженого Державною премією Криму «За збереження природи краю і створення йому належного курортного іміджу».

«Вождь кримських спелеологів» облаштовував найперший в Криму туристичний печерний комплекс, 15 років дбайливо, за принципом «Не пошкодь!» опоряджує з колективом ентузіастів гірські печери до загальноєвропейського рівня туристичних об’єктів. Та створити унікальний музей без спонсорів неспроможний. Розповідає, що розвідані його друзями підземелля, то лише «крапля в морі» знаменитих карстових порожнин Криму. Їх на сьогодні тут відомо близько тисячі(!) — найунікальніших предковічних підземних колодязів і проваль, печер і шахт. Загальна довжина цього підземного царства, про яке першу літературну згадку лишив ще в І в. до н. е. Овідій, майже 90 глибинних кілометрів, площа — близько 250 тисяч квадратних метрів, а об’єм — до двох мільйонів кубометрів. Доволі таємничим хитросплетіння кримських печер залишається досі. Це і давно вивчена найдовша в Європі 16-кілометрова Червона (Кизил-Коба), де теж знайдено кістки печерних ведмедів і матеріальні сліди древньої людини. Або найглибша — більш як півкілометрова Солдатська. Або найвище розташована на півострові — Тріщинна. Найнижча, що «сховалася» на 10-метровій морській глибині на півострові Тарханкут — Безіменна. Найнебезпечніша — Каскадна на Ай-Петрінському масиві, яка зібрала найбільшу кількість жертв і нещасних випадків та ще сотні інших.

Знахідки множаться. У печерах Ені-Сала виявили сліди древніх святилищ епохи заліза. На плато Карабі-яйли знаходять останки древніх диких котів, гієн, печерних левів. На схилі Байдарської долини в Скельній сталактитовій печері теж знайдено силу-силенну кісток давно вимерлих тварин. В обмережаній наскельними зображеннями печері Чокурча зберігається цілий арсенал кремнієвої зброї і 10 пар бивнів мамонтів.

Десь глибоко під землею очікують на своїх нових дослідників таємничі підземелля. Всі вони доступні кожному. Але по-справжньому насолодитися їх чарами можна лише під керівництвом досвідчених екскурсоводів — професійних скелелазів і спелеологів.

 

Крим.