Титан Прометей, подарувавши людям вогонь, що приніс безліч благ, не врахував його потенційної небезпеки. Пожежі переслідували людство протягом усієї історії. Жертвами вогню стали мільйони людей. За всього трагізму, їх загибель зрозуміла і з’ясовна. Але час від часу відбуваються трагедії, причини яких не піддаються жодним зрозумілим поясненням.
...Уранці 5 грудня 1966 року в невеликому містечку Каудеспорт штату Пенсільванія контролер Дон Госнелл робив обхід, перевіряючи газові лічильники. Двері будинку № 403 по Норт-мейн-стріт, де мешкав старий доктор, що вийшов на пенсію, Джон Бентлі, були не замкнені. Госнелл увійшов, покликав господаря і, не одержавши відповіді, усе-таки спустився в знайомий йому підвал подивитися на лічильник. На підлозі він побачив купку попелу, а в стелі над цим місцем зяяла дірка з обвугленими краями. Стурбований контролер швидко піднявся нагору. Не знайшовши господаря, Госнелл заглянув до ванної і остовпів. У підлозі зяяла пропалена дірка, поруч з якою лежав протез доктора й обвуглена частина правої ноги в геть цілому черевику...
Жодних пояснень загадкової смерті слідство запропонувати не змогло. А от коли в січні 1979 року було знайдено обгоріле тіло Крістіни Дарбі, криміналісти наполягали, що причиною трагедії стало «щось, що випало з каміна». У травні 1981 року, коли згоріла дотла літня Мері Карран, слідчі стверджували, начебто це сталося від непогашеної нею сигарети, але всі сусіди знали, що ця жінка ніколи не курила.
Звинувачувати криміналістів у тому, що вони не намагалися з’ясувати справжні причини таємничих смертей, не можна. В усіх цих випадках ідеться не про злочини, а про загадкове фізичне явище, яке не визнає офіційна наука. Це — страшний феномен раптового самозаймання людини, коли тіло нещасного в лічені хвилини перетворюється на попіл.
Легенди про самозаймання дійшли до нас із глибокої давнини і тривалий час не сприймалися істориками всерйоз. І тільки з початку XVІІІ століття, коли такі випадки почали реєструвати в офіційних документах, зокрема й у поліцейських протоколах, їх стали вважати досить достовірними.
У 1890 році на засіданні американського судово-медичного товариства доктор Б. X. Харуелл, а потім і доктор Є. С. Рейнольдс розповіли, що були свідками випадків самозаймання.
7 квітня 1919 року англійська газета «Дартфорд кронікл» надрукувала статтю, що викликала чимало пересудів, про загадкову загибель письменника Джорджа Темпла Джонсона. О пів на третю ночі його було знайдено мертвим у своїй кімнаті. Нижня частина його тіла цілком згоріла, хоча, як і в усіх інших випадках, ні на одязі, ні в кімнаті не було жодних слідів вогню. У кишені штанів письменника була велика пачка паперових грошей. «У момент смерті загиблий не спав — він був одягнений. Чому тоді він не намагався врятуватися і покликати на допомогу сусідів? Нарешті, чому одяг, грошові купюри і меблі не постраждали від вогню?» — дивувався репортер, так і не одержавши від учених відповіді на ці запитання.
На відміну від учених, багато письменників у XІX столітті дійшли висновку, що самозаймання — це цілком реальний феномен. Про нього у своїх книгах згадували такі серйозні автори, як Чарльз Діккенс і Еміль Золя, відомий американський письменник Герман Мелвілл, англійські письменники Томас Де Куїнсі і Фредерік Маріетт.
У XX столітті вивчати феномен самозаймання розпочали серйозні дослідники. Вони зібрали і систематизували більш як двісті випадків цього загадкового явища, що мали місце вже в наші дні. В одному з номерів «Медично-юридичного журналу» за 1961 рік авторитетний лондонський слідчий доктор Кейвін Терстон був змушений визнати, що «... є ціла низка абсолютно достовірних свідчень згоряння людини без участі в цьому процесі яких-небудь горючих речовин. До того ж не було пошкоджено жодного легкозаймистого матеріалу, що був поряд».
Найбільше зацікавлення викликають розповіді тих небагатьох людей, які самі стали жертвами самозаймання, але залишилися живі. Американець Джеймс Гамільтон, прокинувшись уранці, раптом відчув пекучий біль у лівій нозі. Відкинувши ковдру, він побачив яскравий язик полум’я заввишки близько десяти сантиметрів, що виривався з його ноги, наче вогонь величезної запальнички. Гамільтон спробував погасити його, кілька разів ляснувши по щиколотці рукою, але це не дало жодного ефекту. Тоді він вирішив перекрити доступ до вогню кисню. Він міцно затис місце горіння долонями, і полум’я зникло.
Накопичилося багато прикладів, коли жива людина майже миттєво обвуглювалася або взагалі перетворювалася на попіл. У давнину в таких випадках говорили, що його спалив «диявольський вогонь», спопелив сатана. Люди вірили, що жертва продала князю пітьми свою душу, але потім порушила їхній таємних договір, за що й зазнала відплати.
Пізніше, у XVІІ столітті з’явилося раціональніше пояснення. Говорили, що жертвами самозаймання стають хронічні алкоголіки, чиї тіла просякнуті спиртом і тому спалахують від випадкової іскри, особливо якщо небіжчики курили. Але ця теорія не витримує критики. У деяких випадках самозаймання було точно відомо, що згорілі взагалі не вживали спиртних напоїв і не курили.
З погляду класичної фізики і хімії миттєве згоряння тіла живої людини, що на дві третини складається з води, просто немислиме. Описано безліч непояснених «пожеж усередині живих людей», що сталися в різних місцях, у різний час, у тому числі протягом останніх двадцяти років. Ученими встановлено, що для забезпечення подібних «ефектів» температура полум’я має сягати 3 тисяч градусів.
На жаль, навіть у XXІ столітті ні медикам, ні криміналістам, ні вченим не вдалося істотно наблизитися до розгадки явища. Зрозуміло, є кілька теорій. Деякі з них звучать правдоподібно, а деякі — не дуже. Як винуватців трагедій називають і статичну електрику, і силові лінії поки що невідомого геовипромінювання, і тимчасові аномалії, і навіть «внутрішньоклітинний термоядерний синтез». У більшості теорій джерелом загоряння вважається сам людський організм. Проте на сьогодні гіпотез, які переконливо пояснювали б феномен спонтанного загоряння людського тіла, так ніхто і не висунув.
