Нещодавній страйк водіїв миколаївських «маршруток» вдарив як грім серед ясного неба на транспортне життя міста, збентеживши і мешканців, і владу. Хоча в мітингувально-страйковий тупик транспортні проблеми заїхали давно. Свого часу міська влада пріоритет у пасажирських перевезеннях віддала приватникам. Позиція зручна. З одного боку, практично всі райони і мікрорайони міста «накриті» перевізниками. З другого — заощаджуються бюджетні гроші, котрі не треба вкладати в розвиток муніципального транспорту. Завдання міськвиконкому полягало лише у проведенні конкурсу, визначенні переможців і підрахунку грошових надходжень від них.
Чому візник не везе
Причин багато. Спочатку «бунтівники» висунули вимоги з 12 пунктів, пізніше скоротили їх удвічі. Ультиматум був такий: скасувати одержання «жовтих номерів» і практику проведення техогляду лише за наявності такого номера, припинити перевірки технічного стану автомобілів на маршруті, скасувати квартальні техогляди і головне — збільшити вартість проїзду.
Пояснимо. Введення так званих жовтих номерів стає у 170 — 350 гривень. Техогляд у встановлений тариф у 34 гривні ніяк не вкладається. А працівники ДАІ до того ж наполегливо «рекомендують» проводити його на конкретній станції, котра фактично є монополістом у місті. Обґрунтовуючи вимоги скасування перевірок технічного стану машин на маршруті, водії посилаються на те, що кожен з них перед початком роботи й так обов’язково проходить огляд. Необхідність збільшення плати за проїзд «маршруточники» пояснюють подорожчанням на 30 відсотків газу і незмінністю тарифів з 99-го року.
На упередженість працівників ДАІ скаржилися практично всі, а побори і здирство на дорогах водіїв «дістали». Але останньою краплею, що переповнила чашу терпіння, стала комісія з Департаменту ДАІ, котра наскочила зненацька і, перевіривши понад 30 машин, у багатьох вилучила номерні знаки. Вимоги водіїв зрозумілі — додаткові витрати жодним чином не вписуються у схему заробляння грошей.
«Если кто-то кое-где у нас порой»
Головний «ворог» водіїв маршрутних таксі — обласне ДАІ — відреагувало на страйк оперативно, по-своєму. У пресі опублікували сумну статистику: з початку року в Миколаєві зафіксовано 64 дорожньо-транспортні пригоди за участю маршрутних таксі, що на 9 відсотків більше, ніж торік. До того ж виявлено 2394 факти порушень ними Правил дорожнього руху. У 19 випадках за кермом були нетверезі водії. Пильність ДАІ, безперечно, тішить.
Що стосується заміни номерних знаків з «білих» на «жовті», то це не примха обласних автоінспекторів, а обов’язкова вимога МВС з 2001 року. Єдине, що не зовсім зрозуміло водіям «маршруток», — чому змінювати номери потрібно сьогодні, всім й одразу. Заміна, як відомо, вимагає значних матеріальних затрат.
Щодо фактів хабарництва і корупції, то правоохоронці їх відкидають як безпідставні. Хоча, за словами начальника управління ДАІ області Олександра Тонканцова, заприсягтися за всіх підлеглих він не може. Проте готовий розбиратися за кожним фактом хабарництва чи здирництва, тому запропонував телефонувати на «гарячу лінію» навіть анонімно. Правий Олександр Георгійович, коли ставить запитання: а навіщо давати автоінспекторові хабара? Дешевше обійдеться? Чи справи в автотранспорті такі погані, що лише неприскіпливим оком їх можна не помітити?
А ось пройти техогляд у Миколаєві справді складно. Суперсучасна нова станція техобслуговування працює під заступництвом ДАІ, і саме туди спрямовують усі машини. Фактично СТО «Автоас» — монополіст у цій сфері, тому ціни за техогляд на ній позамежні. До того ж на станції є комп’ютерна діагностика, різноманітні «навороти», розраховані на перевірку машин, котрі щойно зійшли з конвеєра, а не на застарілий рухомий склад, що реально перевозить пасажирів. Тому не кожний може чесно офіційно пройти такий техогляд. Натомість шлях неофіційний ніхто не скасовував. Установлено таксу за талон — понад 300 гривень.
За розповідями водіїв зі стажем, раніше в Миколаєві діагностика була на кількох СТО. Знайдені несправності усували одразу у присутності водія. На СТО «Автоас», за їхніми словами, несправність не лише не усувають, а й перекручують результати. Питання, що надто турбує водіїв: за які заслуги право на проведення обов’язкової діагностики цього року одержав «Автоас»? Кому вигідна ця монополія?
За кермо тримайся, шофер
Запитань багато. Відповісти на деякі з них погодився представник одного з великих автотранспортних підприємств.
До проблеми перевезення пасажирів потрібно підходити не лише з комерційної точки зору. Це не торгівля макаронами або шкарпетками. За спиною водія —10, 20 а то й 40 людей. Їхня безпека — головне для перевізника. Тому на підприємствах нашої сфери важливі, по-перше, відповідальний добір кадрів і системний контроль. По-друге, необхідна добра матеріальна база, автопарк, що відповідає вимогам. Велике підприємство зацікавлене в розвитку і заміні зношеного рухомого складу. Ми маємо у своєму розпорядженні ремонтну зону, станцією техобслуговування, медпункт. Технічний і медичний огляд перед виходом на маршрут обов’язкові. Вимоги жорсткі, за будь-яке порушення встановлених правил — звільнення.
Є на підприємстві і власна політика. Наприклад, беручи участь у конкурсі, погодилися перевозити на невигідних, так би мовити соціальних, маршрутах. Ми обслуговуємо складні віддалені ділянки, передмістя. Мовою водіїв це називається «возити цеглини». Людину взяв на околиці і привіз до центру — змінності пасажирів немає. Це не центральні маршрути, де за один рейс можна перевезти більше пасажирів, а значить мати вищий заробіток. Окрім того, ми плануємо маршрути, вивчаємо, скільки треба машин, щоб вони не збиралися на кінцевих зупинках, щоб ефективно працювали, складаємо графіки, перевіряємо їх виконання. Працюємо абсолютно легально, платимо всі податки, виконуємо вимоги ДАІ. До речі, попри великі витрати, ми перші в місті поміняли «білі» номери на «жовті».
Звичайно, ми також незадоволені низькими тарифами. Але не йдемо страйкувати, а домагаємося своїх прав законними шляхами. Щоправда, результату поки що немає. Кілька місяців тому подали в міськвиконком обґрунтування необхідності підвищення тарифів на деяких маршрутах. У відповідь: «... усі питання і розбіжності... вирішуються шляхом переговорів протягом п’яти днів із дня письмового повідомлення будь-якої із сторін. При неможливості усунення розбіжностей шляхом переговорів, сторони звертаються до господарського суду». Виходить, що автотранспортне підприємство повідомило про свої наміри, очікуючи протягом п’яти днів «переговорів», а у відповідь одержує відписку.
За лаштунками
Цього року в конкурсі на перевезення пасажирів узяли участь 14 підприємств. Перемогли 12: хтось одержав більш вигідні маршрути, хтось —менш. Може, не завжди з’ясовні переваги членів комісії, але для докорів в упередженості підстав немає. Головне — працювали б добре перевізники-переможці.
Але, як з’ясувалося, деякі маршрути, затверджені комісією, насправді просто не існують. До того ж є досить інших порушень з боку приватних перевізників.
За словами нашого співрозмовника, найчастіше людина одержує свідоцтво про підприємницьку діяльність на перевезення пасажирів, не маючи жодного транспортного засобу. У кращому разі є кабінет, стілець, стіл і телефон. Вона якимсь чином виграє маршрути, бере з вулиці людей з машинами і каже: «Ось вам маршрут. Мені належить така-то сума». У цьому полягає робота «фірми». Такий «підприємець» не має жодних витрат і, природно, не платить податки.
— Мало того, водій, що працює у «приватника», не проходить ні медичний, ні технічний огляд, — розповідає «експерт». Наприклад, в однієї з фірм є нібито власна база. Насправді це загороджена площадка з ямою, що використовується і як платна стоянка, і як місце щоденного техогляду. Що найстрашніше — і медики, і механіки фірм-перевізників (так звані «бордюрні») виготовляють собі штампи, стоять в одній точці і роблять відмітки в путівці — машина до виходу на маршрут готова. Не варто пояснювати, що все це — фікція. Ось такі машини працівники ДАІ просто зобов’язані перевіряти.
Яка політика «приватника»? У нього, приміром, працює 10 машин. З кожної він бере по 200 і більше гривень. За місяць — 2000 гривень. Підходить до нього водій, проситься на маршрут, він ставить. Десять машин добре, але 15 — ліпше, а 20 — ще ліпше. Для приватника що більше, то ліпше, його не цікавить питання, як вони будуть працювати. У підсумку — на кінцевих зупинках скупчення маршруток, працюють вони без графіка, виходять лише в години пік, після 12-ї години ночі піднімають ціни. І водій виявляється в підневільному становищі: він має заправити машину, віддати гроші хазяїну, а що залишиться — його.
В усьому цьому конфлікті не фігурують керівники автопідприємств, які й мають бути своєрідною сполучною ланкою між міськвиконкомом і своїми працівниками. Набагато легше, підписавши договори з тим-таки міськвиконкомом, не навантажувати себе такими проблемами, як технічний стан машин, графіки перевезень тощо.
Отже, вимоги водіїв практично не задоволені. Сесія міськради відмовила у підвищенні тарифів на перевезення. Працівники ДАІ працюють по-старому. Нових станцій для техогляду немає. Номери поступово міняються на «жовті».
Проте розвиток цієї теми переходить у наступну стадію. Як стало відомо, міськвиконком усе-таки планує провести новий конкурс на перевезення, врахувавши помилки минулого. Та й міський голова Володимир Чайка заявив, що до розв’язання транспортної проблеми треба підходити комплексно. Настав час створити в місті муніципальний автобусний парк, щоб не залежати від раптових спалахів «активності» приватних перевізників. Давно час.
А як людина, яка частенько послуговується маршрутними таксі, скажу таке. Рівень обслуговування в наших маршрутках навіть нижче тієї табуретки, на якій пропонують посидіти «лівому» пасажиру. Скоцюрблені в тісняві пасажири — явище відоме. Хамство, вульгарність і дурні написи в самій машині на кшталт «Місце для удару головою», б’ють і по голові, і по нервах. Гривневий проїзд вдарить і по кишені. Так і приб’ємося до нового тупика. Безсумнівно, на маршруті потрібен регулювальник.
Миколаїв.
