«Наша справа — смачна страва» — під таким гаслом працює колектив ВАТ «Іркліївський маслосирзавод», що в Чорнобаївському районі на Черкащині. Свою продукцію він відправляє не лише землякам, а й за кордон.
Перший крок
Іркліїв — старовинне мальовниче село, в якому близько п’яти тисяч мешканців. Потрапити працювати на головне його підприємство — маслосирзавод — велика удача. Середня зарплата, понад 330 гривень, для села чималі гроші. Саме стільки платять в акціонерному товаристві.
— Шість років тому ми стояли на роздоріжжі, — поділився спогадами голова правління ВАТ Іван Лукович Манько — Підприємство потребувало серйозної реконструкції, а коштів на це — катма. Почали до нас їздити «сватальники». Пропонували інвестиції. Запрошували вступати до різноманітних асоціацій. Однак наші акціонери зібралися і вирішили: самі підніматимемо завод. Бо заїжджі бізнесмени м’яко стелять, та твердо потім буває спати.
«Керуй, Луковичу, — сказали заводчани. — Ти свій, іркліївський, обрали тебе «батьком», тобі й довіряємо наводити лад».
Іван Манько до обрання директором багато років працював на підприємстві головним інженером. І знав його як свої п’ять пальців. До того ж за вдачею був обережним і передбачливим господарником. Перші кредити спрямував на оновлення виробництва і розширення зон молокозаготівлі. Сільгосппідприємства не лише Черкащини, а й сусідніх Полтавщини і Кіровоградщини відразу оцінили переваги іркліївських заготовачів: добра ціна, вчасний розрахунок, технологічна допомога у молоковиробництві. Здавачів сировини побільшало вдвічі. А в акціонерному товаристві — працівників. За останні роки зі 180 робочих місць їх стало 450.
Європродукція і «гостинці»
Переобладнання заводу імпортними лініями удвічі збільшило випуск і урізноманітнило асортимент продукції. Сьогодні переробники випускають самих лише твердих сирів 12 видів, плавлених — 20. А ще — масло, ряжанку, майонез, сметану, кефір, йогурти. Високу смакову якість сирів «Козачок», «Гетьманський», «Ювілейний», «Іркліївський» оцінили не лише в Україні, а й у Росії, Молдові, Придністров’ї. Торік у ті краї було відправлено і реалізовано понад 90 тонн продукції. Мають іркліївці свої представництва в Республіці Крим, у Дніпропетровську, Кременчуці. Фірмові магазини у Києві та Черкасах. За торгівлю у столиці міський голова Олександр Омельченко оголосив акціонерному товариству з Ірклієва подяку.
— Торік ми сплатили 5 мільйонів гривень податків, — підбив підсумок Іван Лукович. — Якби не такі великі бюджетні відрахування, ми мали б два мільйони чистого прибутку. І спрямували б їх на розширення виробництва. Нам ще є куди рости. Та й рідному селу потрібна допомога. Соромно сказати, що наш козацький Іркліїв і досі не газифіковано.
Крім офіційних відрахувань, доводиться маслосирзаводу розплачуватися й «натурою». Про це вголос не прийнято говорити. Однак болячка торбоздирництва зайшла так далеко, що мовчати не можна. «Щодня наші автомагазини вирушають на десять базарів у різні області, — розповіли іркліївські молочарі. — І щоразу потрібно готувати десять «пайків». Не привезеш — на базар не пустять. Що вже говорити про перевіряльників, котрі роями ходять по заводу і чекають своїх «гостинців»...
— На якому переробному підприємстві Європи можна побачити таку принизливу картину, — докинув Іван Лукович.
Від сиру до саду
Про європейські молокозаводи голова правління ВАТ пригадав неспроста. Не раз буваючи, зокрема, у Східній Німеччнині, зробив для себе такі висновки. Там, у сільській місцевості, не кинулися стрімголов реформувати свої «колгоспи». Навпаки, й після реформування зберегли, економічно зміцнили великі, тепер уже приватні, молочнотоварні комплекси. Тому у переробних підприємств немає проблем з сировинними зонами. І немає тисяч дрібних здавальників молока.
Три роки тому, зваживши свої можливості, акціонери взяли під своє крило чимале господарство в селі Комінтерн Чорнобаївського району. Цим самим зберегли і наростили молочне поголів’я. А собі створили надійне сировинне джерело. Нещодавно збанкрутував колись знаменитий держплемзавод «Старий Коврай». І знову переробники-молочарі підставили своє плече. Завдяки їхнім інвестиціям уціліли тваринницькі комплекси, племінна худоба. Господарство вчасно обсіялося провело догляд за посівами і впевнено дивиться у завтра. Незважаючи навіть на посуху. Бо там, де дотримуються технології, бездощів’я не страшне.
На самому маслосирзаводі продовжують упроваджувати технічні новації. І навколо нього — також. Цієї весни висаджено 300 яблунь за «голландською схемою». Восени площа збільшиться ще на 700 дерев. «Ми маємо не лише найкращий голландський сир, — жартують в Ірклієві, — а й чудовий сад».
На всій території акціонерного товариства порядок. Відчувається господарське око. Біля адміністративного приміщення — море квітів. Нещодавно встановлені ажурні світильники, паркан з червоної цегли прикрасили центр Ірклієва. «Неначе біля театру», — сказали діти, що поверталися зі школи.
