Опублікована в «Голосі України» інформація «Озон проти раку» викликала зливу відгуків читачів. Відповісти на їхні запитання ми попросили доктора технічних наук, професора Черкаського державного технологічного університету, керівника наукової школи «Нові озонні системи та природоохоронні комплекси» Геннадія СТОЛЯРЕНКА:
— Отже, пане професоре, розкажіть, будь ласка, докладніше про вашу роботу в царині медицини. Зокрема, про вивчення впливу озону на ракові пухлини.
— Одразу дозвольте уточнити: наукова група нашого вузу спільно з онкологами досліджувала фрагменти злоякісних утворень, взятих лише у хворих на рак шлунка. Протягом року ми виконали понад тисячу експериментів із застосування озонної терапії та вивчення її впливу на онкологічні пухлини. Дослідження вели на громадських засадах на обладнанні університетської лабораторії. Незважаючи на брак фінансування, нам удалося розпочати розробку приладів для оперативного лікування раку реагентним окислювальним методом.
— У чому його суть?
— Злоякісна пухлина беззахисна. Під дією розчиненого озону вона легко руйнується і переходить в інший, емульсійний стан. Після цього за допомогою «шприців» емульсію можна «висмоктати», причому без хірургічного втручання. Нормальні, здорові клітини не пошкоджуються. Бо відбувається вибіркове руйнування онкологічних утворень. Це — немедикаментозний метод в озонотерапії та озоно-радикальній хірургії. Онкологи дали моєму методові характерну назву «м’яке опромінення».
— Які наступні кроки в цьому напрямі?
— Ми завершили лабораторні дослідження з руйнування злоякісних пухлин. Далі потрібно перевіряти метод на тваринах, проводити клінічні випробування озоно-радикальної блокади та руйнування ракових клітин. Після цього та створення медичних приладів із синтезу окислювача та інших інструментів можна говорити про впровадження винаходу в практику.
— Це досить довгий і тернистий шлях...
— У науці нічого миттєвого не буває. Утім, хоч як це банально звучить, коли б наша група мала достатнє фінансування, вона змогла б значно прискорити впровадження наукової розробки в практичну онкологію. Я мрію про відкриття на базі нашого університету Інституту озону чи хоча б озонового науково-практичного центру. Простір досліджень для такого закладу неосяжний. Кілька років тому нам удалося методом озонування знизити рівень білірубіну в плазмі крові хворих на механічну жовтяницю. Разом із лікарями першої черкаської міської лікарні ми отримали патент України на цей цікавий винахід. На базі цього медичного закладу ми випробували модель апарата, що є першим кроком до створення приладу «штучна печінка». Є чимало інших напрацювань із застосування унікальної формули О. Зокрема, в сільському господарстві. Адже мало хто, напевно, знає, що, вживаючи оброблені озоном курячі яйця, людина ніколи не захворіє на сальмонельоз. Озоноване насіння сільгоспкультур не тільки буде надійно знезаражене, а й дасть значно вищий урожай. Озонування пального заощаджує його в таких пропорціях: на кожних двадцяти літрах зберігається два літри «горючки»...
— Справді, можливості озону необмежені. І я бажаю вам, Геннадію Степановичу, та вашим колегам здійснення задумів.
