У Комітеті ВР з питань фінансів і банківської діяльності на Голову Національного банку Сергія Тігіпка чекали з нетерпінням, адже він мав поінформувати народних депутатів про резони і ризики, пов’язані з пропозицією НБУ достроково повернути борг Міжнародному валютному фонду в 1,8 мільярда доларів. Однак сталося так, що Сергій Леонідович говорив більше про резони.
За його словами, він не бачить підстав для того, щоб відмовитися від такого кроку, який вчинили багато інших європейських країн. Справді, завчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями перед МВФ, який кредитує під певні, далеко не завжди зручні, умови, прагнули чимало країн і, зрештою, зробили це. Голова НБУ вважає, що банк має сьогодні достатньо валютних резервів (6 мільярдів 870 мільйонів доларів США) для того, щоб розквитатися з поважним кредитором. Про це свідчить і тривіальна арифметика: до кінця нинішнього року планували накопичити 5 мільярдів доларів валютних резервів, отже, є усі передумови для того, щоб розпочати наступний рік з позитивним сальдо у 2 мільярди доларів. Не менш вагомі й інші резони. Приміром, Нацбанк сьогодні розміщує частину своїх резервів з доходністю 0,9 відсотка річних, тоді як, працюючи, скажімо, з цінними паперами Федеральної резервної системи США, міг би мати доходність у 2,9 відсотка. Хіба не спокусливо? Але працювати з цінними паперами американського уряду НБУ не матиме права, доки не розрахується з усіма боргами перед МВФ. І хіба ми не послали б куди подалі МВФ, якби перед Нацбанком зокрема і країною загалом не стояли цілком конкретні ризики напоротися на фінансову кризу?! На неї недипломатично натякав народний депутат Віктор Пинзеник. По-перше, його дивувало, що таку важливу пропозицію висуває НБУ, а не уряд, який, власне, і позичав гроші у МВФ. По-друге, він нагадав, що валютні резерви призначено для підтримки платіжного балансу країни, який, за його даними, від початку року погіршується. Ситуація на продовольчому ринку країни — ще одне того підтвердженння. І опонента та не переконала теза головного банкіра країни про те, що, маючи резерв для покриття тримісячного обсягу імпорту, можна спати спокійно. Коли ж Віктор Пинзеник поцікавився співвідношенням темпів приросту монетарної бази і валютних резервів, йому пообіцяли за потреби надати конкретні розрахунки аналітиків. Тим часом народні депутати, які стали свідками цієї мікродискусії, навряд чи зрозуміли, чи достатньо в країні валютних резервів для того, щоб і розквитатися з МВФ, і обслужити зростаючу економіку.