Трирічною дівчинкою вона побачила цигана з великим рудим конем. Це визначило її долю. Нині Інна Голуб — майор міліції, заступник командира дев’ятої роти полку патрульно-постової служби Донецького міськуправління. Випускниця Інституту фізкультури з кінного спорту вже 10 років тренує міліціонерів-кавалеристів.

Хтось колись коня на скаку зупиняв?

Дрібниці! Адже в підпорядкуванні Інни Іванівни цілий кавалерійський взвод. До його складу входить 20 міліціонерів і 21 гривастий помічник. Кінське поголів’я сформоване з тракененської, будьонівської, орловської порід, російських та кабардино-рисаків.

Розмовляємо з Інною Голуб на стайні. Величезний будьонівський жеребець Гурвич притулився мордою до її щоки. Мені стає не по собі, а Інна Іванівна тільки усміхається. Виявляється, цю породу вивели спеціально для армії. Історії відомі випадки, коли кілька сотень «будьонівців», що неслися на ворога, повністю деморалізовували переважаючі сили супротивника ще до початку бою.

Звісно, що 500—600-кілограмові красені потребують відповідного раціону. Щодня п’ять кілограмів вівса та шість-сім — сіна чи соломи запиваються двадцятьма літрами води. Улітку раціон збагачується зеленою масою — люцерною або кукурудзою, що їх копитні трударі заробляють самі, допомагаючи охороняти поля радгоспу «Тепличний».

За кавалерійським досвідом до Донецька їдуть міліціонери з усієї України. Навідуються й закордонні делегації. Якось був 75-річний ковбой з Техасу. Американський ветеран не приховував свого захоплення майстерністю українців та якостями їхніх коней.

Справжнє кохання буває лише на вигоні

Серед конячого поголів’я переважає «чоловіча стать». Проте є й три кобили. Тож ідея отримати від них нащадків визріла вже давно. Для відповідальної місії обрали жеребця Ебора й кобилу Евніку, представників німецької породи тракен. Що тільки не вигадували міліціонери, аби спонукати пару до ближчого знайомства! Проте минав час, а результату не було. Зрештою усі махнули на це рукою й спересердя погнали Евніку та Ебора подалі — пастися на вигін. І... сталося диво! На лоні природи в них спалахнули одне до одного палкі почуття, результатом яких став прудконогий малюк Ерік. Ім’я взяли не «зі стелі» — це мало не ціла наука. Воно має починатися з тієї само літери, що й мамине. Окрім того, має бути представлена літера й з батькового імені. Проте в міліцейському товаристві Еріка частіше називають «дитям кохання».

Зараз лоша має півтора місяця й уже підросло на тридцять сантиметрів. Нині воно світло-руде, хоча обоє батьків гнідої масті. З часом малюк теж темнішатиме. На нього у взводі покладають неабиякі надії. Сподіваються, що проявить себе навіть на спортивній ниві. Адже енергії у нього вистачає, ноги — як у справжнього «пацана» — в шрамах. Це нещодавно намагався... залізти на стовп. Інна Голуб, між іншим, сказала, що Ерік дуже шанує новітні досягнення. Ми, звісно, сприйняли це за жарт і забули. Аж поки лоша не помітило в руках фотокореспондентки техніку й не спробувало її скуштувати! «Відбивали» фотоапарат гуртом.

Іноді люди дивують коней своєю... дикістю

Кавалерійський взвод патрулює переважно паркову зону Донецька. Залучають його й до забезпечення порядку біля стадіонів у дні футбольних матчів. За словами Інни Голуб, треба бачити конячі очі, коли вони спостерігають за дикунствами деяких фанатів.

Про благородство та вірність цих тварин ходять легенди. Недаремно ж навіть досвідчені різники не наважуються підняти на коня ножа. Адже він —трудівник, споконвічний помічник людини. Є така приказка: «Працює, як кінь». Виявляється, що ця тварина не має гальмівного механізму у разі втоми. Кінь не відмовиться працювати ні за яких умов. А якщо далі вже буде несила, то впаде і вмре.

Звісно, у кавалерійському взводі тварин бережуть. Після великих навантажень дають вихідний. Адже середній вік місцевих коней — 14 років. Трапляються й 17-річні. Й у них це вже далеко не юність.

Кіт-вегетаріанець ведмедя не чіпатиме

Поруч з кіньми в розпліднику утримують 16 вівчарок, закріплених за взводом кінологів цієї ж роти. Нині кілька самиць мають маленьких цуценят. Проте фотографувати їх не дозволили, аби не наврочити, адже ця малеча — майбутні помічники міліціонерів. А ось трохи погризти наші пальці потенційним героям кінологічної служби таки дали. З чого вони й ми були неабияк задоволені.

Є на фермі й суто «цивільні» мешканці. Серед них дві подруги — кількамісячне кошеня та трохи старше цуценя. Коли мурка пошкодила під колесами автомобіля передні лапки, товаришка переживала за неї не менше, ніж місцеві ветеринари. Тепер негаразди позаду.

А ось сіамський кіт Ярик мишей не ловить принципово —він вегетаріанець. «Кайфує» від помідорів, перцю та солоних огірків, а найбільший делікатес для вусатого... кетчуп.

Є тут також папуги, фазани, голуби, морські свинки. Місцеві козаки навіть ведмедя пропонують подарувати. Дістали колись кумедне ведмежа, а зараз воно вже кіз почало роздирати. Міліціонери, звісно, народ мужній, але наразі від такого подарунка відмовляються.

Наостанок запитую в Інни Іванівни, чи не складно тренувати кавалеристів. Каже, що важче, ніж дітей. Адже в дорослих розвинутий інстинкт самозахисту, який у верховій їзді іноді заважає.