у Перській затоці два українські судна, їх екіпажі благають про допомогу
Коли на початку листопада минулого року на морський буксир «Гриф», що перебував у порту Аджман (Об’єднані Арабські Емірати), з Одеси направляли на зміну новий екіпаж моряків, то їх запевняли: «Двигун судна зараз у ремонті, але десь за два тижні його буде завершено, і ви зможете розпочати роботу за фрахтом там же, в Перській затоці». Відтоді минуло дев’ять з лишком місяців, але ні ремонт не закінчено, ні роботи немає. Щодо останньої, то члени екіпажу її знаходять, звичайно, адже виконання своїх обов’язків стосовно утримання судна в належному стані, передбачених трудовою угодою (контрактом) між кожним моряком, з одного боку, і державним підприємством «МАРС» (Морська аварійно-рятувальна служба), з другого, — то теж робота, яку екіпаж прагне виконувати сумлінно. А ось тієї, заради якої морський буксир перебуває далеко від рідної гавані, тобто роботи за фрахтом, — як не було, так і немає досі.
Точніше, її, роботи, в Перській затоці скільки завгодно. Чи не щодень судно відвідують потенційні фрахтувальники, пропонують навіть допомогу в завершенні ремонту двигуна, аби тільки буксир знявся з якоря та почав надавати послуги тамтешнім флоту й портам. Про це екіпаж раз по раз повідомляє керівництво ДП «МАРС», однак воно ніби набрало в рот води: ні вказівок, ні інструкцій, ні навіть просто відповідей. У моряків створилося враження, що оте керівництво просто не зацікавлене у фрахті судна.
Про це свідчить і доля морського буксира «Орел», пришвартованого поряд із «Грифом», що теж належить ДП «МАРС». Там зміна екіпажу відбулася також у листопаді минулого року, судно ще тоді могло зразу включитися в роботу, однак фахівці компанії-власника й до сьогодні не спромоглися забезпечити його фрахтом, хоча екіпажеві надходить чимало пропозицій. То навіщо, спитати б, тоді тримають оті судна «за трьома морями»? Даремно, між іншим, витрачаючи кошти і на перебування буксирів в іноземному порту, і на життєзабезпечення суден, що не експлуатуються, та їхніх екіпажів.
У травні нинішнього року екіпаж, споряджений у листопаді року минулого, теж мали змінити. Однак моряків аж ніяк не влаштовувала процедура виплати їм належної зарплати. Адміністрація ДП «МАРС», як повідомляють члени екіпажу, висунула таку вимогу: належну, згідно з контрактом, валюту за відпрацьований на судні період буде переведено на рахунок у банку за безпроцентною картковою системою протягом двох—чотирьох місяців після повернення екіпажу до Одеси. Що то означає, дехто з моряків уже мав уявлення: потім два—три роки оббивали пороги підприємства й банку, щоб отримати належне, а в деяких випадках борг так і не повернуто. Керівництво ДП «МАРС» усе посилається на важке фінансове становище. Тоді чому не прагне використовувати виробничі фонди ефективно, заробляти гроші? Чому судна багато місяців на приколі? Компанія до того ж не виплачує належну частку зарплати моряків у гривнях членам їхніх сімей, поставивши їх у вкрай важке матеріальне становище — багато хто живе в борг, сподіваючись на повернення чоловіків додому із заробленою валютою в гаманцях. Та коли це станеться, ніхто зараз не може сказати.
Члени екіпажу буксира «Гриф» б’ють на сполох вже не один місяць. Пересвідчившись, що «рідне» керівництво ніяк не реагує на їхні прохання і вимоги, моряки пишуть листи на адреси Міністерства транспорту України, різних профспілкових організацій, аж до міжнародної ІТФ. Вимагають одного: повного розрахунку з ними за відпрацьований час безпосередньо на судні та відправки їх після цього по домівках. Якихось зрушень у цьому напрямі поки що, на жаль, немає.
Зв’язуюся з офісом «МАРСу». Керівник підприємства Ілля Леонтьєв хворіє, обов’язки начальника виконує його заступник Юрій Пашковський. На прохання прокоментувати ситуацію навколо морських буксирів «Гриф» і «Орел» та екіпажів цих суден, спочатку відповідає коротко:
— А що тут коментувати? Нам не платять фрахтувальники, а ми в результаті не платимо екіпажам суден.
Із подальшої розмови з’ясувалося: підприємство віддає у фрахт вітчизняним та зарубіжним компаніям, окрім «Грифа» й «Орла», ще деякі судна. В низці випадків фрахтувальники порушують умови угод, несвоєчасно й неповно розплачуються за виконувані суднами «МАРСу» роботи, накопичилася чимала заборгованість. Нині юристи підприємства прагнуть вплинути на фрахтувальників, повернути бодай частину боргів. Тоді, каже Ю. Пашковський, зможемо розрахуватися з екіпажами, про які мова; якщо вони того так бажають, то зробимо це безпосередньо на суднах. Ну а чому буксири такий тривалий час поза експлуатацією? На це теж знайшлося пояснення: у них закінчився термін реєстрових документів, а щоб отримати нові — слід довести судна до ладу. На це потрібні гроші, яких немає. Надії, знову ж таки, на повернення боргів фрахтувальниками...
Такі ось пояснення: грошей немає, а судна, що могли б їх заробляти, не експлуатуються. Навряд чи вони задовольнять моряків поставлених на прикіл у далекій чужій гавані буксирів. Бо ж не їхня то турбота — знаходити надійних і обов’язкових фрахтувальників, вчасно поновлювати реєстрові документи тощо. Все те мають робити керівники, фахівці підприємства, що найняло їх на роботу, обумовивши відповідну зарплату. Саме з них і мав би спитати за очевидні провали в організації справи Мінтранс, на втручання якого в ситуацію і сподіваються кинуті напризволяще моряки.
 
Одеса.