Вересень, за традицією, стартовий місяць нового політичного сезону. Не став винятком і перший осінній місяць поточного року. Понад те, багатьма аналітиками він розглядається як пролог до майбутніх баталій за головне крісло у державі, яке знаходиться на Банковій. Однак сьогодні надто рано говорити, як будемо обирати нового главу держави. Особливо з огляду на появу третього варіанта політичної реформи.
Новий виток конституційної реформи
Минулого вівторка розпочала роботу четверта сесія вищого законодавчого органу країни. Навіть не астрологи розуміли, що вона пройде під знаком двох майбутніх подій — політичної реформи і виборів Президента, які, за Основним Законом країни, припадають на жовтень наступного року. Та й відкриттю роботи сесії передувала низка подій. По-перше, Президент України Леонід Кучма, як і обіцяв, відкликав свій законопроект про внесення змін до Конституції з Конституційного Суду. По-друге, сенсаційно закінчилися несподівані переговори лідерів комуністів і соціалістів Петра Симоненка та Олександра Мороза з главою президентської адміністрації Віктором Медведчуком. Було оприлюднено новий варіант політичної реформи з фактичним переходом до моделі парламентсько-президентської республіки. Тобто главу держави пропонують обирати не всенародно, а народними депутатами. Такий крок одразу змінив баланс сил у Верховній Раді. Фракція «Наша Україна» разом з фракцією Блоку Юлії Тимошенко опинилася у значній меншості і фактично не може завадити внесенню змін до Конституції. А це означає лише одне: Віктор Ющенко у разі прийняття поправок до чинного Основного Закону країни, попри найчисельнішу фракцію у парламенті, фактично втрачає шанс стати главою держави. Не дивно, що розпочався пошук можливостей впливу на цей процес з боку тих, хто опинився в меншості. І передусім на лідера СПУ Олександра Мороза, який не довго дотримувався погодженої позиції. Нині соціалісти, підтримуючи розроблений спільно з АП проект Конституції, наполягають на всенародних виборах Президента України.
Щоправда, парламентська більшість разом з комуністами мало зважає на ці зауваги. Проект конституційних змін уже підписали 233 народні обранці, й він цього тижня буде розглянутий у сесійній залі. Немає сумніву, що найближчими днями цей проект направлять на експертизу до Конституційного Суду. Однак сьогодні важко спрогнозувати, як розгортатимуться події. Тим більше є чимало чинників, які впливатимуть на перебіг подій не лише у сесійній залі, але й у стосунках політичних сил.
Протистояння триває
Особливо з огляду на чергове представлення Генерального прокурора на притягнення до кримінальної відповідальності лідера партії «Батьківщина», народного депутата України Юлії Тимошенко, яке надійшло до парламенту ще наприкінці роботи минулої сесії. І не тільки стосовно неї. А й її соратників —Олександра Турчинова та Степана Хмари. Зрозуміло, обговорення у стінах Верховної Ради цього подання обіцяє бути гарячим. Особливо з огляду на низку обставин. Однак нові звинувачення, висунуті на адресу лідера БЮТ, зокрема щодо дачі хабара екс-прем’єрові Павлу Лазаренку у сумі понад 86 мільйонів доларів, вісті з США та Росії можуть змінити атмосферу в залі. Тим паче що в Шевченківському місцевому суді Києва триває процес над групою керівників корпорації «Єдині енергетичні систему України». Отож усе менше аргументів на захист Юлії Тимошенко можуть віднаходити її соратники з опозиційного табору.
Не менше сюрпризів політикам може подарувати заява Станіслава Піскуна про те, що «справа журналіста Георгія Гонгадзе» майже розкрита і наближається до завершення. Особливо з огляду на те, що ГПУ уже знає прізвища убивць нашого колеги. До речі, ймовірні вбивці звернулися до одного з столичних видань з проханням про допомогу, оскільки бояться за власне життя. Як написали журналісти, це прохання передав «колишній співробітник однієї з багаточисельних структур Верховної Ради». Тим не менше, за словами лідера Української Народної партії Юрія Костенка, у жовтні—листопаді мають відбутися переговори між «Нашою Україною», Блоком Юлії Тимошенко та соціалістами про формування узгодженої програми на майбутні президентські вибори.
Водночас, схоже, команда Віктора Ющенка так і не спромоглася прорахувати майбутній розвиток подій. Адже, не виключено, що уже в листопаді Конституційний суд може дати позитивний висновок стосовно законопроектів реформи моделі влади, а в грудні народні депутати ухвалять зміни до Основного Закону у першому читанні. До того часу може вирішитися і доля Юлії Тимошенко та її двох соратників. Що буде далі з фракцією БЮТ?
Власне тому, попри певні сумніви і песимізм деяких політиків та аналітиків, абсолютно не можна виключати, що навесні Україна матиме зовсім іншу Конституцію, а главу держави обиратиме парламент.
Замість післямови
Обрання Президента України народними депутатами може повністю змінити розклад політичних сил. Понад те, майже всі нинішні кандидати в такий спосіб, не виключено, опиняться «поза грою», бо на перемогу зможе претендувати нейтральний політик, здатний знаходити компроміси з усіма політичними силами, представленими у стінах Верховної Ради. А за багатьма нинішніми претендентам тягнеться довгий шлейф протистоянь, конфліктів, які негативно впливають не тільки на їхній імідж, а й заважатимуть дійти спільної мови з опонентами.
Власне, біда багатьох нинішніх партійних — та й не тільки — лідерів полягає у тому, що вони звикли до «підкилимних ігор» і не можуть й досі позбутися цього чинника. Публічність полягає не тільки у коментуванні тих чи тих подій, які відбулися, а й у відстоюванні — публічно — своєї позиції. У тому числі при веденні різноманітних переговорів. Лише за такої умови можна мати широку підтримку загалу, а не відстежувати —місяць за місяцем — стрибки рейтингу під час соціологічних опитувань.
