Найстаріший у північному Причорномор’ї суднобудівний завод імені 61 комунара відзначає річницю свого заснування.
Помпезного святкування не буде — фінансова ситуація досить складна. Кошти держпідтримки для добудови грецьких замовлень так і не надійшли, та проте завод, який свого часу одним з перших у світі будував ще в середині ХІХ століття підводні човни, на початку ХХІ сам, як великий підводний човен, починає підніматися з глибини, на яку опустився не зі своєї вини.
Генеральний директор заводу Валерій АГАФОНОВ економічну ситуацію на підприємстві і позицію держави оцінює так:
— Зобов’язання перед іноземним замовником має не держава, а державне підприємство «Суднобудівний завод імені 61 комунара». Тобто це ми взяли з замовника гроші за корабель, але не побудували його. А держава вишукала можливість допомогти підприємству. Нам дали замовлення.
Перше — це важкий буксир для держпідприємства «Дельта-лоцман». Друге — будівництво на нашому заводі криголамного буксира для Міністерства транспорту України. Це буде унікальне універсальне судно для льодової проводки, буксирування, аварійно-рятувальних робіт в акваторії Чорного, Азовського морів і каналів, що прилягають до цього району. Сьогодні такого судна у нашого вітчизняного флоту немає. Фінансуватися ця програма буде за рахунок держбюджету, а також із власних коштів Міністерства транспорту і кредитних грошей, що бере підприємство «Дельта-лоцман». Прибуток від їх виконання ми зможемо частково спрямувати на добудову рефрижераторів для грецьких замовників.
Окрім того, плануємо будівництво двох бронетанкерів для Узбекистану, завершуємо ремонт БДК «Ольшанський», беремо участь у тендері на ремонт корабля управління «Донбас» і продовжуємо тримати в акваторії заводу крейсер «Україна».
А нещодавно керівництво севастопольського заводу «Лазаревське Адміралтейство» звернулося з проханням направити до них наших фахівців. Визначимо обсяги робіт, частину їх виконуватимемо тут, решту в Севастополі, відряджаючи туди фахівців.
Працюємо сьогодні і над двома інвестиційними проектами. Перший — модернізація суднобудівного виробництва на нашому заводі за рахунок власних коштів. Це дасть змогу нам стати суб’єктом СЕЗ — спеціальної економічної зони. Підготували бізнес-план, пройшли всі погодження в області, внесли необхідні зміни і доповнення, зараз проект у Києві на погодженні в міністерствах економіки і фінансів.
Другий проект — майбутнє заводу, розвиток правого берега. Ми покладаємо на це великі надії і сподіваємося, що зможемо знайти зацікавленого інвестора. Не виключено, що ним може стати держава.
Сьогодні заводу 215 років. Його фактично треба будувати заново. За підрахунками знавців історії підприємства, це четвертий період, коли завод зупинявся майже цілком, але потім піднімався з колін і починав працювати на повну потужність. То невже ми безтолковіші від своїх дідів і прадідів, які змогли побудувати завод, відроджувати його і пережити такі само важкі ситуації? Напевно, ми не дурніші від них.
Для цього має працювати кожний. Адміністрація — займатися своїми питаннями і насамперед — завантаженням підприємства, а також поверненням кваліфікованих кадрів, що пішли із заводу. Профспілкова організація — створити нормальний психологічний клімат на підприємстві. Не зловтішатися над помилками, що їх припускається адміністрація, а надати допомогу в питаннях зміцнення трудової дисципліни, боротьби з пияцтвом, роз’яснити колективу, чому ми мусимо сьогодні вживати непопулярних заходів.
Для того, щоб врятувати себе, ми маємо сьогодні пережити цю ситуацію, навчитися заробляти гроші і спрямовувати їх туди, відкіля вони повернуться з приростом, із прибутком.
Миколаїв.
