Безпрецедентним за тривалістю видалося чергове засідання погоджувальної ради керівників депутатських фракцій і груп ВР. Принаймні таким його назвали представники мас-медіа, які терпляче очікували початку традиційної прес-конференції Голови ВР Володимира Литвина.

Проект змін до Конституції подасть керівник парламенту

Так вирішила погоджувальна рада. Обійшлося, як сказав глава парламенту, на диво спокійно. Володимир Литвин нагадав, що має право готувати до розгляду будь-який законопроект, звертатися до будь-яких органів влади з пропозиціями висловити свою точку зору, зокрема і до КС. Отже, він має всі підстави скерувати документ до найвищої судово-конституційної інстанції, що й пообіцяв зробити негайно.

Користуючись нагодою, глава парламенту прогнозував, як далі працюватимуть депутати в разі надходження законопроектів з Конституційного Суду — із зауваженнями і без. Багато що залежатиме уже від самих парламентаріїв — захочуть внести до тексту зміни, навіть, як було сказано, одну кому — знову треба набирати 226 голосів, спрямовувати документ до КС. Скажу відверто, зізнався Володимир Литвин, ресурс 226 депутатських голосів я бачу, а ось конституційних 300 «поки що немає і відповідним чином треба працювати».

Політична реформа і входження до ЄЕП — не панацея

для виведення України на рівень економічно сильних держав упродовж 35—40 років (цей термін журналісти взяли із заключного виступу на минулій сесії керівника парламенту і, схоже, готові «шпигнути» ним не один раз). Сам Володимир Литвин, пояснивши, на чому базувалися ці рамкові терміни, визнав їх «до певної міри некоректними» і що тут, цитую, «варто брати до уваги тенденцію, а не саму статистику, яка не повинна визначатися сталою».

Водночас він зауважив, що не раз намагався обґрунтувати потребу внесення змін до Конституції. Провівши паралелі між формуванням інститутів державності та вирішенням соціальних потреб, керівник ВР бачить розв’язання проблем через внесення змін до Основного Закону задля спільної праці і взаємної зацікавленості парламенту й уряду. З’явиться політична сила, яка візьме на себе повну відповідальність. За великим рахунком, сказав він, під час парламентських виборів люди голосуватимуть не так за конкретного депутата, як за політичну силу, відтак за уряд, який формуватиметься цією силою. Уряд буде підконтрольний людям, обійдеться без протистояння. Це лише один з аргументів.

Виваженого підходу потребує й ідея єдиного економічного простору. Виходячи зі слів глави парламенту, поки що однакового розуміння цієї ідеї у нас немає — «багато різночитань і багато оцінок», у тому числі і в середовищі урядовців. Одні бачать зону вільної торгівлі, інші кажуть про наднаціональні структури. Володимир Литвин каже, що з керівниками груп і фракцій домовилися отримати вичерпну інформацію на цю тему, відповідні розрахунки. Про це уряд має доповісти депутатам у п’ятницю. Врешті-решт, парламент мусить визначатися, тим паче що ратифікація підписаних на міждержавному рівні документів — за Верховною Радою!

Главу держави не обмежать представницькими функціями

Володимир Литвин навів приклад: президент Польщі, обраний всенародно, має приблизно такі самі повноваження, які передбачені у нинішньому проекті змін до Конституції України для глави держави, обраного парламентом.

Загалом же, наголосив глава парламенту, не треба вважати, що законопроект передбачає главі державі лише представницькі функції. Мовляв, у нього «буде надзвичайно багато повноважень». І має спрацювати принцип: сильний Президент — сильний парламент — сильний уряд. Щоб не були одні переобтяжені відповідальністю, інші — повноваженнями.

Стосовно конкретних персоналій претендентів на президентську булаву, то тут Володимир Литвин, відповідаючи на журналістське запитання, спростував чутки про свою участь у зібранні низки лідерів пропрезидентських фракцій, які, за словами представника мас-медіа, начебто визначилися з єдиним кандидатом — Сергієм Тігіпком. Глава парламенту сказав, що не знає, кого саме визнали за єдиного кандидата, бо у тексті документа не йдеться про персоналії, а в розмовах прізвища називають різні. «Тут, — дослівно резюмував Володимир Литвин, — є елемент того, що почався відстріл тих кандидатів, які будуть називатися. Я маю на увазі політичний».

Особисто глава парламенту хотів би, щоб у нас був єдиний кандидат, умовно кажучи, від більшості, і від опозиції. Тоді, як він висловився, «будуть більшою мірою змагатися мізки, технології».

Голосувати раз на тиждень чи через день

Чотири фракції висловилися за підтримку проекту документа Адама Мартинюка, який передбачає щоденне голосування на пленарних засіданнях (одразу після обговорення того чи іншого питання, як це було колись). Володимир Литвин зауважив, що таким чином не презентовано 226 депутатських голосів і згідно з положенням про погоджувальну раду позицію чотирьох фракцій не можна вважати позитивним (узгодженим) рішенням ради загалом.

За словами керівника парламенту, у четвер проект А. Мартинюка все одно винесуть на голосування у сесійній залі, і якщо його не підтримає належна кількість депутатів, тоді може бути запропонований компромісний варіант. Скажімо, голосувати двічі на тиждень — у вівторок і четвер.

Генпрокурор спершу поспілкується з керівниками фракцій

На засіданні погоджувальної ради зазнала провалу (називаймо речі своїми іменами) наполеглива вимога фракції Юлії Тимошенко заслухати інформацію Генерального прокурора С. Піскуна з приводу стану злочинності в державі. Голова Верховної Ради навів формальні підстави: «Є певні різночитання, тому що в Конституції 1978 року з доповненнями і змінами було записано, що Генеральний прокурор звітує перед Верховною Радою. В Конституції сучасній цієї позиції немає. Лише в Законі «Про прокуратуру...» у статті 2 записано, що Генеральний прокурор інформує Верховну Раду не менше одного разу на рік про стан злочинності в Україні. Виникло різночитання. Інформує — це направляє письмово інформацію, чи інформує, виступаючи безпосередньо у Верховній Раді?»

За словами Володимира Литвина, на засіданні погоджувальної ради зійшлися на тому, щоб запропонувати пану Піскуну надати депутатам додаткову інформацію про стан законності в Україні, з акцентом на резонансних справах, провести зустрічі з фракціями і, можливо, з керівниками усіх фракцій, груп, профільних комітетів, а вже потім визначатися, як бути далі.

Зрозуміло, що остаточне рішення стосовно того, чи включати питання про заслуховування Генпрокурора до порядку денного — таки за усією Верховною Радою, яка і має визначитися.

Загалом же за «рекордною тривалістю» засідання погоджувальної ради глава парламенту вбачає великий позитив. Мовляв, краще довше засідати у малій залі і досягнути домовленостей, аніж потім з’ясовувати стосунки, позиції, підходи у великій сесійній.