Таке завдання стоїть перед Держкомрезервом, щоб успішно впливати на ринок зерна та інших продуктів
—Як повно в коморі, то й шапка набакир, — цими словами та щирою усмішкою зустрів нас голова державного підприємства «Хлібна база №88», що в Чутівському районі на Полтавщині, Анатолій Коваль. Це, між іншим, одна з найпотужніших хлібних комор нашої держави. Загалом в Україні з колишніх понад 600 зернозаготівельних підприємств державними, тобто тими, що входять до Держкомрезерву, залишилося всього 74. Саме вони мають стати стабілізаторами і регуляторами зернового ринку. Що ж робиться для того, щоб не повторилася нещодавня веремія з цінами на хліб та крупи, що набула політичного присмаку? Про це й попрохали розповісти керівника хлібної бази.
— Анатолію Івановичу, що збурило хлібний ринок і весь люд?
— Цьогоріч, як на біду, вимерзла майже вся пшениця —ото вам і причина, а точніше — лакмусовий папірець, котрий виявив усі негаразди на майже неконтрольованому ринку зерна. Либонь, достеменно ніхто не знав, що на ньому діється. Після врожайного минулого року гадалося всім, що засіки Батьківщини вщерть наповнені хлібом, а виявилося якраз навпаки. Навіть на деяких державних елеваторах через брак коштів було хоч мітлою мети. Наші млинці, та ще й зі сметаною, з’їли трейдери, а не селяни, адже тодішня ціна на пшеницю, якщо пам’ятаєте, була просто принизлива.
Однак ми не забували, що хліб — усьому голова. І хоч як важко було, заготовили його 90 тисяч тонн. А коли в Києві на початку червня у хлібних магазинах ушкварили гопака ціни, наша база відвантажила до столиці 20 тисяч тонн пшениці. Чимало зерна відправили до Кременчука. І як тільки в котромусь із регіонів України сутужно з хлібом, ми за рекомендацією керівництва Держкомрезерву негайно реагуємо конкретною допомогою. Вчасна інтервенція зерна дає змогу не адміністративними, а ринковими важелями регулювати ціни на хлібні вироби та крупи.
Нинішній рік показав, що таким підприємствам, як наше, з огляду на їх стратегічне значення, треба приділяти більше уваги. Це підтвердив і Прем’єр-міністр Віктор Янукович. Він пообіцяв виділити кошти для закладення зерна до держрезерву в обсязі, необхідному для повного задоволення потреб держави. Через неврожай заготуємо цього року третину власного зерна (порівняно з торішнім показником), але готові прийняти необхідну кількість російського та казахстанського хліба. Засипаємо на зберігання не лише пшеницю і жито, а й ячмінь, гречку, просо та інші культури.
Знаєте, як то кажуть, коли б не нещастя, не було б і щастя. Ситуація змусила об’єднувати зусилля. Маю на увазі тандем: державна зернова база — комбінат хлібопродуктів. Це дасть змогу не лише оперативно, а й значно економніше вирішувати гострі питання.
— А як нині справи з цінами на зерно?
— Не бачимо торішньої обдиралівки. Всі пропонують селянам за збіжжя досить високі ціни. Приміром, тонна ячменю коштує 570—580 гривень. І — добре, адже попереду в аграрників великі затрати — посівна, нелегка зима. Щоправда, у нас власна торгівельна політика: оголошуємо тендер і працюємо насамперед з тим, хто продає зернові за найнижчими цінами. Це тому, щоб у критичній для держави ситуації постачати хлібокомбінатам та млинам недороге зерно й утримувати прийнятні ціни на хлібну продукцію. Наші клієнти нічого не втрачають, навпаки — виграють, адже наша хлібна база пропонує таке розмаїття послуг і такі гарантії якості, котрі в регіоні не в змозі надати будь-яке інше підприємство.
Нині ще тривають важкі жнива. Зерно надходить на елеватор вологе, засмічене. Не в кожного є технічні можливості, щоб довести його до пуття, а при недбальстві дорогоцінне зерно може зіпсуватися за кілька днів. Ось чому везуть збіжжя до нас, де є всі види послуг. Доставляють і автотранспортом, і залізницею, з якою зв’язаний елеватор.
— Про які послуги ви кажете? В облдержадміністрації нам розповіли, що два з половиною роки тому, коли ви очолили підприємство, воно нагадувало комору з облізлими стінами та кількома тракторами-каліками. Люди не одержували зарплатні. А нині тут пахне не лише хлібом, а й європейським духом.
— Держкомрезерв змінив ставлення до своїх підприємств. Тільки за останні два роки вклали в будівництво, реконструкцію та технічне переоснащення бази 1,5 мільйона гривень. Тож сьогодні це — багатогалузеве господарство з широким спектром послуг: приймаємо, просушуємо і зберігаємо зерно, калібруємо насіннєвий матеріал. Збіжжя охолоджуємо до мінус 2—3 градусів, і таку температуру воно зберігає весь час. Навіть після тривалого зберігання зерно має такі кондиції, ніби щойно з поля. Воно не лежить на місці, весь час «подорожує» елеватором. А ще — комп’ютеризовані ваги, добре оснащена лабораторія, власні локомотивне депо і автопарк.
Наше підприємство хоч і є державним, та кошти, і не тільки на зарплату, заробляємо самотужки. Маємо чимале підсобне господарство: велику рогату худобу, поголів’я свиней. Діє пекарня, що видає по дві тонни хліба на добу, цех з виробництва вермішелей. Одне слово, живемо, як колись у небідному колгоспі. Хліб розвозимо по 19 торговельних точках у районну глибинку, де продаємо за фіксованою ціною — по 85 копійок за буханець. Значно дешевше, ніж на ринку, наші крупи, вермішель, олія.
Усе, чого вдалося досягти, — заслуга колективу фахівців високого класу, котрих ми збирали під своє хлібне знамено з усіх куточків області. Люди трудяться на совість, тож гріх було б не віддячити їм тим же. До того ж робимо це не за вказівкою, а від душі. Видаємо безвідсоткові грошові кредити на будівництво чи ремонт житла, навчання дітей, газифікацію тощо. На ділянках, де працювати важче, — безкоштовне молоко робітникам. А в нашій їдальні обід коштує всього одну гривню. Відпочити можна в сауні, а ще ліпше — у профілакторії. Тож соціальна сфера йде у нас в ногу з виробництвом.
— Нещодавно запроваджено так звані складські свідоцтва на зерно нинішнього врожаю. З чим це пов’язано?
— Це не просто чергова формальність. Серйозний документ з’явився у нас згідно з відповідним наказом Кабміну. Задля прозорості руху зерна. Завдяки свідоцтву будемо точно знати не тільки фактичну кількість зерна в державі, а й де воно лежить. А головне, всі ми маємо зробити серйозні висновки з гіркого хлібного уроку, щоб таке не повторилося і не потерпали прості люди. Як би цього не хотіли деякі політики і політикани.
Полтавська область.
