Комітет Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів підпорядковував свою роботу вирішенню триєдиного завдання: підготовці законодавчої бази для реформування пенсійної системи в Україні, здійсненню контролю за забезпеченням соціального захисту підопічних груп населення, а також відзначенню 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. Про це, і не тільки про це, розповідає «Голосу України» голова комітету Петро ЦИБЕНКО.

Нами підготовлено і подано для розгляду Верховною Радою України 26 проектів законів і 33 проекти постанов, з них прийнято в цілому 12 законів і 15 постанов.

Прийняті закони і внесені зміни до Закону «Про пенсійне забезпечення» дали змогу дещо поліпшити соціальне становище окремих категорій пенсіонерів та інвалідів, ветеранів війни і праці. Йдеться, зокрема, про пенсії працівникам, зайнятим на підземних роботах, на шахтах, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації. Законодавчі новації спрямовано на стимулювання більш пізнього виходу на пенсію за віком та визначення граничної суми заробітної плати, з якої береться збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Поліпшується порядок виплати пенсій особам, які мешкають у будинках-інтернатах (у тому числі дитячих), перебувають у стаціонарних відділеннях територіальних центрів соцобслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Визначаються організаційні та правові засади надання соціальних послуг тим, хто перебуває у складних життєвих умовах і потребує сторонньої допомоги.

Верховна Рада прийняла підготовлений комітетом Закон «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ним передбачалося підвищення з 1 жовтня 2003 року мінімальних пенсій до 70 гривень, а максимальних — до 210—280. На жаль, Президент України не підписав закон, якого так чекали пенсіонери.

Внесено також зміни до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», внаслідок чого значно збільшено коло осіб, на яких поширюється дія цього закону. Надано статус інваліда війни учасникам бойових дій, котрі стали інвалідами внаслідок загального захворювання. Спрощено порядок виплати ветеранам війни одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги та процедуру отримання грошової компенсації за невикористані санаторні путівки.

Здавалося б, досягнуто чимало. Але це той випадок, коли зроблене не заспокоює. Адже підвищення пенсій та соціальних виплат не призвело до зростання купівельної спроможності людей, а отже, й до відчутних змін у рівні їх життя. Мало того, нинішнє збільшення пенсій відстає від зростання цін на товари першої необхідності і житлово-комунальні послуги. Тому ситуацію з пенсійним забезпеченням наших громадян ми розцінюємо як критичну: таку, що суперечить положенням Конституції України. Зокрема про те, що пенсії та інші соціальні виплати мають бути не нижчі за прожитковий мінімум.

Абсолютна більшість пенсіонерів — майже 13 мільйонів — отримують пенсії у розмірі нижче прожиткового мінімуму. З них мільйон громадян отримує лише 50 грн. (із соціальними виплатами — 91,8 грн.). А отже, ці люди — за межею бідності.

Не розв’язує нагальних проблем і прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є базовим у реформуванні пенсійної системи.

На цьому тлі дивують заяви деяких високих посадовців про те, що уряд задоволений реформуванням пенсійної системи.

Обурення в організаціях ветеранів, інвалідів та пенсіонерів зумовили наміри Кабінету Міністрів України припинити надання пільг, передбачених законодавством, окремим категоріям громадян або замінити пільги адресною грошовою допомогою. Комітет звернувся до Прем’єр-міністра України з проханням знайти можливість для збереження наявних пільг ветеранам, пенсіонерам та інвалідам.

Вважаємо, що в той час, коли розміри пенсій переважної більшості ветеранів війни і праці навіть не досягають прожиткового мінімуму, скасування пільг або заміна їх міфічною адресною допомогою є неприпустимим. Ветерани називають цей урядовий акт аморальним.

Отже, головною турботою комітету і надалі залишається соціальний захист ветеранів війни і праці, пенсіонерів та інвалідів. І, звичайно, забезпечення обов’язкового виконання законів.