Перш ніж розмірковувати про гостре питання надання земельних ділянок, я уважно ще раз переглянув, що з’явилося за останні місяці на цю тему в пресі. Прочитавши опубліковане, замислився: а чи добре наші підприємці, громадяни уявляють собі нововведення, передбачені в Законі «Про внесення змін у Земельний кодекс України», підписаному нещодавно Президентом України? Сумніваюся.
Як одного з авторів цієї законодавчої ініціативи кияни часто запитують мене: чим вона зумовлена? Яка буде від цього користь? Я сприйняв це як запрошення до публічної розмови про винятково важливий законопроект, що ми з народним депутатом Олександром Ткаченком раніше внесли на розгляд Верховної Ради України. Сподіваюся, мої коментарі зможуть до деякої міри задовольнити читацький попит саме на таку інформацію. Потреба в цьому є і, до того ж, невідкладна.
Так, у столичній газеті «Хрещатик» за 29 липня ц. р. вміщено рішення №512/672 Київської міської ради «Про порядок надання земельних ділянок у користування в місті Києві», прийняте ще 26 червня 2003 року. Уважно проаналізувавши цей документ, експерти Верховної Ради в галузі земельних відносин дали йому тверду негативну оцінку. З’ясовується, він не тільки суперечить Земельному кодексу України і новому закону, а й, на думку досвідчених експертів, значно ускладнює процедуру надання землі в столиці. Тим часом затверджений рішенням Київради порядок з 1 вересня набув чинності. Хіба ця обставина не повинна викликати тривогу? Вважаю, вже один цей воістину безпрецедентний факт, який я сприйняв, як «бомбу, що розірвалася,» у Київраді, спонукає мене допомогти читачеві розібратися в таких серйозних питаннях.
Дуже важливо усвідомити об’єктивну зумовленість вельми істотних змін, внесених у Земельний кодекс. Ключовим тут, на мій погляд, є те, що нам вдалося запропонувати новий, більш прогресивний, механізм вилучення і надання наділів. Знаючи не з чуток про факти хибної практики в сфері земельних відносин, мені приємно зазначити, що в парламенті у нас було багато однодумців. Утім, судіть самі: за запропонований нами законопроект проголосували майже 400 народних депутатів. І це дуже промовистий факт. Навряд чи хто заперечуватиме, що Верховна Рада у такий спосіб ще раз підтвердила свої реформаторські прагнення, здатність розв’язувати життєво важливі проблеми сучасного розвитку. Новий закон покликаний істотно поліпшити інвестиційний клімат у нашій країні, і в столиці зокрема. Внесені в Земельний кодекс України зміни істотно спрощують процедуру вибору, вилучення і надання земельних ділянок юридичним особам. На мій погляд, в інтересах читача це розглянути докладніше.
Отже, умови і терміни розробки проектів відведення земельних ділянок, згідно із законом, тепер визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма договору, нормативи і терміни розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються тепер тільки (і тільки) Кабінетом Міністрів України. Принципово важливо при цьому підкреслити, що вибір земельних ділянок проводиться особами, зацікавленими в їх одержанні. Органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати їм інформацію про всі можливі варіанти розміщення об’єктів за їхнім письмовим зверненням. Порядок вибору земельних ділянок стане тепер загальним для всіх регіонів країни, у тому числі й Київської міської ради. Згідно із законом його має встановити Кабінет Міністрів України в місячний термін з дня набуття чинності цим законом. Шкода, але столичні чиновники, судячи з усього, це чомусь ще не усвідомили.
Згідно з прийнятим новим законом сільські, селищні, міські ради чи місцеві держадміністрації розглядають клопотання і в 5-денний термін із дня реєстрації направляють його разом з необхідними матеріалами для розгляду до органу з земельних ресурсів, природоохоронних, санітарно-епідеміологічних органів, а також органів містобудування і архітектури, охорони культурної спадщини. Протягом двох тижнів вони повинні повідомити про свої висновки органам місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а не «продавати» їх юридичним чи фізичним особам, як це раніше часто практикували. З урахуванням цих висновків протягом десяти днів приймається рішення сільської, селищної чи міської ради або місцевої держадміністрації про узгодження найпридатнішого місця розміщення того чи того об’єкта.
Тобто тепер на все буде потрібно близько 30 днів. Зазначу, що в Законі «Про внесення змін у Земельний кодекс України» визначено всього одну стадію узгодження матеріалів вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів замість використовуваних до цього двох. Скажімо, раніше окремо в місячний термін розглядалося клопотання про виділення землі і надавався дозвіл на підготовку матеріалів для узгодження місця попереднього розміщення об’єкта. І лише потім його узгоджували. До того ж і на першій стадії, і на другій раніше фактично розглядали ті самі матеріали. При цьому чиновники постійно вимагали надати їм усілякі додаткові матеріали. Думаю, зрозуміло тепер, чому ми так рішуче виступили за демонтаж системи, що була раніше у цій сфері.
Ще одне важливе нововведення — це норма закону, що зобов’язує надавати вмотивоване пояснення (з викладенням конкретних причин, посиланням на відповідні нормативні документи) у разі відмови у виділенні земельної ділянки. Що це конкретно дасть юридичним і фізичним особам? Вони матимуть необхідні аргументи для подання позову до суду, а значить — потенційно зможуть захиститися від чиновницької сваволі. Усе це наблизить нас до сучасної світової практики в галузі розвитку земельних відносин. Передбачені новим законом терміни розгляду клопотань дають можливість підприємцю планувати свої подальші дії, орієнтуючись у часі, тоді як раніше процедура, пов’язана з одержанням земельної ділянки, могла тривати роками. Тепер цьому покладено край.
Принципові зміни в Земельному кодексі України, що дуже важливо, сприятимуть також приборканню корумпованих чиновників, що здійснюють таку процедуру. У зв’язку з цим доречно послатися на виступ 23 червня ц. р. у газеті «Ділова столиця» президента Асоціації торгівлі Латвії Хенрика Данусевича. Говорячи з відвертістю, що варта повторення, про неможливість поки що появи в Україні латвійських торгових мереж, він прямо заявляє: «Влада тут занадто корумпована, а це вимагає великих витрат для виходу на ринок». Нагадаю ще раз цифри, які цей бізнесмен навів як приклад таких витрат. Якщо торговий інвестиційний проект у вас розписано на п’ять років, то для його реалізації потрібно 500 мільйонів доларів. Отож, за його оцінкою, «з них порядку 10—20% (замисліться!) йде на різні платежі й узгодження з корумпованою місцевою владою». Сумно і тривожно, чи не так? Ми не зможемо піднятися і міцно стати на ноги, якщо заплющуватимемо на це очі.
Не менш істотне й таке. З прийняттям Закону «Про внесення змін у Земельний кодекс України» усувається основна перешкода, через яку сьогодні гине не менш як 80 відсотків інвестиційних проектів. Адже саме через навмисне забюрократизований механізм одержання земельних ділянок, в основі якого — чиновницькі інтереси, багато перспективних проектів так і залишилися нереалізовані. Тож для підприємців, людей, які бажають розвивати свій бізнес, прийнято важливий закон, дуже важливий. Влада просто зобов’язана тут почати працювати за іншими принципами! І парламент буде строго за цим стежити.
І ще одне. З недавнього часу, як відомо, в Києві почали проводити аукціони з продажу столичної землі. Я порадив би не поспішати з участю в земельних торгах. Мені можуть закинути, що я проти аукціонів. Це не так — мене насторожує те, як поспішно їх організують у столиці. Моя тривога пояснюється тим, що важливі процедурні питання проведення земельних торгів повинні регулюватися спеціальними законами. Нині у Верховній Раді перебувають на розгляді два основні законопроекти — «Про ринок землі» і «Про оцінку землі». Для інвесторів усе-таки є сенс дочекатися їх прийняття, оскільки відсутність таких законів вносить у земельні відносини додаткові економічні і правові ризики. Коли їх буде прийнято, інвестор матиме надійні гарантії, тому що ця процедура здійснюватиметься винятково в рамках закону. Лише після цього участь в аукціонах з продажу землі можна вважати безпечною!
Сергій КІРОЯНЦ, народний депутат України.
