Дерево як джерело... робочих місць
Озеро Тремлін у Бретані — улюблене місце сімейного відпочинку. Окрім традиційних купання і загоряння, і малеча, і дорослі знаходять собі розваги. У літньому кафе лунає музика в стилі ретро і завзято танцюють пари: старше покоління обирає відпочинок для душі. Підлітки під керівництвом інструктора намагаються пройти «смугу перешкод», причепившись, як альпіністи, до мотузок, натягнутих між деревами.
Чарівний куточок навколо лісового озера привернув увагу екологів: саме тут вирішено розташувати котельну, яка працює на... дровах. Передбачаю скептичну посмішку українського читача: топити дровами — премудрість невелика. Але французька ідея не має нічого спільного із нашими реаліями, коли власники приватних будинків, щоб зігрітися, знищують посадки і ліси. По-перше, у котельні використовують здебільшого відходи. По-друге, внаслідок використання сучасного обладнання попіл становить лише один відсоток від обсягу закладеної сировини.
Електроенергію і нагріту воду використовує зона відпочинку, зокрема сусідній ресторан. Одна тонна сухого дерева коштує приблизно 90 євро. А одна кіловат-година обходиться в 2,7 євро. Для порівняння: вироблена із мазуту кіловат-година коштує 3,8 євро. Логіка підказує, що дешевше використовувати промислові відходи із дерева, але об’єднання комун, яке впровадило цю котельню, заохочує місцевих господарів здавати сировину. Це клопітніше, але так громада турбується про створення робочих місць. Ну і про прибирання території від сухостою.
Екологічно чиста котельна — задоволення дороге: її повна вартість — 87 тисяч євро. Із них приблизно половину компенсували регіон, департамент і агентство АDEME. Самюель Мео, представник об’єднання комун Монфор, визнає, що установка є збитковою і невідомо, коли стане приносити прибутки. Але комуна все одно вважає доцільним запровадження саме цього способу виробництва енергії. Чому?
— Ми дедалі менше і менше враховуємо економічний чинник, — каже Самюель Мео. — Тому що ми повинні пристосовуватися до стандартів Кіото і використовувати альтернативні енергоносії. Дуже важливо, що нове устаткування запровадили саме поблизу озера Тремлін: це місце відпочинку, відкрито цілий рік, тут буває багато людей. Вони бачать і знають, що ми прагнемо зберегти навколишнє середовище.
Економія починається з лампочок
Із часу появи перших міні-котелень на дровах у Франції минуло 20 років. Сьогодні ці установки переживають друге народження. У такий спосіб у країні намагаються зменшити кількість газів, які руйнують озоновий шар, та використовувати альтернативні джерела енергії. З цих джерел у Франції виробляється лише 15 відсотків електроенергії, у переважній більшості — за рахунок гребель. 80 відсотків енергії дають атомні електростанції. За словами Франсуа Мойса, директора з питань стратегії і комунікації ADEME — агентства з питань навколишнього середовища та освоєння енергоресурсів, Франція — одна із небагатьох країн Європи, де громадськість позитивно сприймає атом. Уже наявні станції можуть існувати до 2020 року. А ось у питанні, чи будувати нові, чи використовувати інші джерела енергії, населення схиляється до другого варіанта.
— Європейський союз прийняв рішення, що до 2010 року 21 відсоток електроенергії має вироблятися за рахунок альтернативних джерел, — каже Франсуа Мойса. — Оскільки нові греблі на річках будувати вже неможливо, варто використовувати енергію вітру. Планується встановити потужності обсягом 15 гігават, частково на суші, частково — на морі.
За собівартості одного кіловата, виробленого вітряками, на рівні п’яти центів, ADEME купує електроенергію за дев’ять центів. Цей тариф розповсюджується на всіх споживачів, які у такий спосіб фінансують запровадження новацій у галузі енергетики. Агентство є державною установою і підпорядковується трьом міністерствам — навколишнього середовища, індустрії і наукових досліджень. «Наше завдання — втілювати політику держави в галузі навколишнього середовища. Спонукати населення, щоб воно звертало увагу на економію енергії, питання навколишнього середовища і відновні види енергії», — каже речник агентства. Бюджет установи становить 300—400 мільйонів євро на рік. На ці кошти здійснюється підтримка перспективних проектів на місцях.
Наприклад, із регіоном Бретань підписано контракт, розрахований на шість років. Агентство дає дев’ять мільйонів євро, вісім мільйонів вкладає регіон. Робота ведеться одразу за кількома напрямами: економія електроенергії, розвиток альтернативних енергій, політика в галузі відходів, якість повітря, охорона зон промислової діяльності. Запроваджується так звана норма високої якості навколишнього середовища для будівель, які споруджуються: у проекти закладають заходи для економії води, тепла. Усі операції, які скорочують споживання енергії, фінансуються.
Торік регіональна влада сприяла розповсюдженню лампочок, які споживають мало енергії. Оскільки ціна їх у вісім разів вища за ціну звичайних, для споживачів її знизили за рахунок грошей регіону і агентства. Як наслідок — протягом трьох тижнів було продано 30 тисяч лампочок. Таким само чином виділяють дотації на встановлення обладнання для використання сонячної енергії приватними власниками житла, на використання енергії вітру та спалювання дерева замість газу чи мазуту у котельних.
Фахівці кажуть, що у Франції альтернативні види енергії ніколи не зможуть замінити атомну енергетику. Розвинене суспільство не має ілюзій і не збирається, звичайно, повертатися в кам’яний вік. Однак на всіх рівнях створено стимули для того, щоб громадяни і підприємства використовували здобутки для збереження природи. За словами Жана-Франсуа Тібу, радника міністра екології та сталого розвитку, нині обговорюється законопроект із надання пільг підприємствам, які розробляють безвідходні технології. Галузі, «винні» у створенні парникового ефекту — нафтопереробка, виробництво цементу, алюмінію, скла та інші — добровільно взяли на себе зобов’язання до 2007 року скоротити викиди чадного газу на 27 відсотків. І роль держави — в тому, щоб скоротити витрати на такі технології, які зазвичай обходяться недешево.
І наостанок — про випадок курйозний і промовистий. Деніс Больє, мешканець Бретані, відсудив у місцевої влади 7 548 євро за... воду. Справа в тому, що регіон має дуже великі проблеми із питною водою через її забруднення відходами тваринництва. Кмітливий позивач підрахував, скільки саме грошей протягом восьми років він витратив на купівлю бутильованої води для своєї родини — через погану якість водопровідної. І виграв процес. Про цей випадок розповів читачам тижневик «60 мільйонів споживачів». Цікавий приклад для України, де в багатьох областях пити воду з крана небезпечно для здоров’я.
Київ — Париж — регіон Бретань.
