До дзвінків з приводу публікацій у «ГУ» ми звикли: хтось їх схвалює, хтось лає. Телефонують зазвичай по «гарячих слідах», тобто відразу після виходу чергового номера газети й прочитання там написаного. А тут раптом дзвінок через... рік і три місяці, в архіві довелося відшукувати потрібний номер газети. Ще 14 травня 2002 року під рубрикою «В номер» ми опублікували на першій сторінці «ГУ» інформацію про те, що наглядова рада КБ «Морський транспортний банк» прийняла рішення призначити щомісячну стипендію-зарплату в розмірі три тисячі гривень головному агрономові Котовського райсільгоспуправління Василю Думбраві. Банкіри при цьому керувалися тим, що на селі, мовляв, надто велика плинність кадрів фахівців, нерідко — через низьку зарплату, а отака стипендія сприятиме іміджу фахівців АПК, адже, могло бути, ще якісь банки чи інші структури почали б наслідувати приклад «Морського...».

А оце саме зателефонував В. Думбрава. Щоб сказати:
— Такої зарплати я не отримував і не отримую. Зате кепкувань з боку колег-фахівців, керівників і спеціалістів сільгосппідприємств задосить. Вимагаєш там щось, а тобі, бува, у відповідь: «То зроби сам. У тебе зарплата набагато більша, ніж у будь-кого з фахівців АПК у всій країні...».
Далі Василь Якович пояснив: таке рішення наглядової ради банку справді було, відповідні суми грошей торік переказували на рахунок їхнього райсільгоспуправління; нинішнього року перерахування припинено. Він, Думбрава, одразу від персональної стипендії з етичних міркувань відмовився. Отримував і нині отримує зарплату, що належить йому як головному агрономові за штатним розкладом посадовців управління. І дорікати йому, що він привілейований в оплаті праці, жодних підстав немає.
Отака дещо химерна історія. Банкіри, приймаючи вищезгадане рішення, начебто переслідували благородну мету, а вийшов казус. Бо не запитали самого Василя Думбраву, чи захоче він вирізнятися серед колег-фахівців районної ланки незрівнянно вищою ніж у них зарплатою. З’ясувалося: не захотів. А чутки про оту зарплату побутують. Отож виконуємо прохання Василя Яковича про їх спростування. Не заздріть, не дорікайте, люди добрі, В. Думбраві — він працює за однакових з усіма своїми колегами умов.