Три заводи — два цегельні і один будівельних конструкцій — повернув до життя Леонтій Іванішин, якого в 2001 і 2002 роках визначали «Людиною року Волинського краю» в номінації «Керівник будівельної галузі».
Були роки, коли на Волині щодоби виготовляли по мільйону штук цегли. Сьогодні таку її кількість в області виробляють лише за тиждень. Майже половину з них — на Павловичівському і Дубечнівському заводах. Обидва вони підпорядковані товариству з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», генеральним директором якого є Леонтій Іванішин. Окрім того, на долю цього підприємства припадає третина зроблених на Волині залізобетонних виробів і металевих конструкцій, кожний четвертий введений в дію житловий будинок.
— Коли я прийшов сюди в лютому 1997 року, підприємство було лежачим, — пригадує Леонтій Володимирович. — Але побачив, що його можна реанімувати. Відновили виробництво — виникли проблеми з реалізацією. Продаси будівельні конструкції, не можеш гроші назад повернути. Довелося взяти на себе ще й функції забудовника. Почали добудовувати незавершене житло, яке купували на аукціонах або в організацій, інші об’єкти споруджувати. Сьогодні виконуємо і спеціалізовані роботи: сантехнічні, електромонтажні, з благоустрою.
Про масштаби робіт «Заводу будівельних конструкцій» свідчить вже сам перелік об’єктів, які споруджують його бригади. На завершенні
108-квартирний будинок у Квасилові, що під Рівно, закінчується будівництво 52-квартирного і розпочато 80-квартирного будинків у Володимирі-Волинському, у цьому ж місті зводять школу-інтернат для глухих дітей тощо.
Усі залізобетонні вироби, металеві конструкції, столярні вироби, тротуарну плитку для цих об’єктів виготовляють у цехах підприємства. Так само, як і цеглу. Вона надходить з придбаних товариством Дубечнівського і Павловичівського заводів. Обидва цегельні, які розташовані в Старовижівському і Локачинському районах, багато років простоювали. І щоб вони знову почали працювати, ТОВ «Завод будівельних конструкцій» довелося вкласти чималі кошти в їх реконструкцію. Нині ці заводи щомісяця можуть виготовляти понад два мільйони штук високоякісної цегли.
Сьогодні ЗБК — унікальне підприємство, яке за своїми можливостями навіть перевершує колишні будівельні трести, де кожне управління виконувало певний вид робіт: загальнобудівельних, оздоблювальних, електро- і сантехнічних, з благоустрою і забезпечення технікою. Щодо останньої, то її нині в розпорядженні товариства майже 100 одиниць: автомобілі, баштові та автомобільні крани, штукатурні станції, землерийна техніка. Є тут відповідні випробовувальні лабораторії, майстерня з ремонту електродвигунів тощо.
— Майже третину цегельних заводів в області за останні роки розібрали. Зробили неправильно, —зауважує Леонтій Іванішин. — Сьогодні на Волині цегла стала дефіцитом. А з саману незалежну Україну не збудуєш. Матеріали для розбудови нашої держави повинні бути міцними і красивими.
Луцьк.
