Стародавнє село Пересопниця, що в Рівненському районі, — це те місце, де археологи та історики почувають себе, наче риба у воді. Цю місцевість з родючими грунтами безперервно, в усі часи, заселяли люди — починаючи з неоліту і до пізнього середньовіччя. І кожне покоління залишало по собі слід, який древня і мудра Пересопниця відкриває археологам. Але не відразу, а поступово, наче хоче, щоб ці місця залишалися для них меккою.
Насправді так і є. Бо щойно стане лагіднішим сонце, як у село, а точніше, на його околиці, навідуються археологи, краєзнавці, історики. А з ними — і студенти рівненських вузів. Буває, що юні практиканти допоможуть стареньким сіно у скирти скласти чи ще якусь роботу виконати, а ті віддячують їм щедрими дарами із садків чи склянкою молока. Одне слово, мешканці Пересопниці не дивуються, більше того — навіть раді таким ось гостям. Та й самі інколи приходять на північно-східну околицю села — місце розкопок, бо таки цікаво, хто і як жив тут до них.
— Нинішня спільна експедиція Рівненських краєзнавчого музею та гуманітарного університету була щедрою на знахідки, — розповідає керівник експедиції, кандидат історичних наук Богдан Прищепа. — Тут ми виявили сліди давнього поселення мідного віку (ІІІ тисячоліття до н. е.), уламки ліпного орнаментованого посуду і крем’яну шліфовану сокиру. Крім того, Пересопниця розкрила перед нами й інші свої таємниці — матеріали, які свідчать про те, що тут жили слов’яни у VІІІ столітті н. е., а також залишки поселення ХІІ ст. Серед найцікавіших знахідок — жіночі прикраси із бронзи та срібла, скроневі кільця, що слугували своєрідними оберегами, амулетами. Деякі знахідки — давньоруське поховання ХІІІ ст. і предмети християнського культу (глиняні свічники) — переконують: десь поблизу містилась дерев’яна церква, яку ще будемо шукати.
