«Максимир» узято з четвертої спроби

Футбол. Третій кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів. Повторні матчі. «Челсі» — «Жиліна». 3:0 (перший матч — 2:0). «Вісла» — «Андерлехт». 0:1 (1:3). «Депортиво» — «Русенборг». 1:0 (0:0). «Спарта» Пр — «Вардар». 2:2 (3:2). «Славія» Пр — «Сельта». 2:0 (0:3). «Аякс» — «Грац». 2:1 (1:1). «Селтик» — МТК. 1:0 (4:0). «Копенгаген» — «Рейнджерс». 1:2 (1:1). «Марсель» — «Аустрія». 0:0 (1:0). «Боруссія» Д — «Брюгге». 2:1 (1:2, пенальті — 2:4). «Бенфіка» — «Лаціо». 0:1 (1:3). АЄК — «Грассхоппер». 3:1 (0:1). «Ньюкасл» — «Партизан» Бл. 0:1 (1:0, пенальті — 3:4). ЦСКА Сф — «Галатасарай». 0:3 (0:3).

«Динамо» (Хорватія, Загреб) — «Динамо» (Україна, Київ). 0:2. Голи: Шацьких, 46, Ринкон, 70.

«Динамо» З: Йозич, Седлоські, Миятович, Агич, Муйчин, Мікич, Кранчар, Томич (Полдругач, 58), Бартолович (Штрок, 72), Да Сільва (Захора, 83), Дрпич.

«Динамо» К: Шовковський, Федоров, Дмитрулін, Белькевич, Ринкон (Хацкевич, 72), Гіоане, Гусєв, Несмачний, Гавранчич (Онищенко, 83), Леко (Саблич, 87), Шацьких.

Попереджено: Агича, 6, Гавранчича, 40.

Арбітр — Клаус Бо Ларсен (Данія).

27 серпня. Загреб. Стадіон «Максимир». 29 градусів. 28 000 глядачів.

Три рази на головному стадіоні столиці Хорватії національна збірна України зазнавала поразок: 26.06. 1993 року в товариському матчі — 1:3; 25.03. 1995 року у відбірковому поєдинку чемпіонату Європи — 0:4; 29.10. 1997 року в зустрічі плей-оф за путівку на чемпіонат світу — 0:2. І от, лише з четвертої спроби, цей бастіон попередніх невдач підкорено. Зробили це впевнено і переконливо київські динамівці. І всьоме вийшли до групового турніру Ліги чемпіонів. Безперечно, це — один із небагатьох приємних моментів у житті українського футболу протягом останнього часу.

До Загреба ми прибули з домашньою перемогою (3:1). І там показали, хто є хто. Нікола Юрчевич так і сказав після зустрічі, що його команда мала справу з суперником набагато сильнішим і класнішим. І матчі з ним неодмінно сприятимуть підвищенню рівня гри його команди. А цінний досвід, здобутий у змаганні з киянами, прислужиться клубу вже незабаром у турнірі Кубка УЄФА.

Сказати, що останніми днями Загреб жив лише матчем свого «Динамо», так це неправда. Було спокійно і на вулицях, і в пресі та на каналах телебачення. Однак за кілька годин перед поєдинком місто розбурхалося, мов осине гніздо. На автомобілях, трамваях і пішки загребські вболівальники прямували до «Максимира» підтримувати своє «Динамо».

Перед самим початком матчу в центрі поля з’явилася чотириразова олімпійська чемпіонка Солт-Лейк-Сіті, гірськолижниця, національна героїня Хорватії Яніца Костелич. Вона закликала свій люд стати дванадцятим гравцем «голубих левів» і не шкодувати горлянок та енергії заради перемоги...

І щоб завершити розмову про шанувальників загребського «Динамо», скажу: клубу можна лише позаздрити, що в нього такі вірні та щирі друзі. Не переконаний, що за рахунку 0:2 у Києві на трибунах залишилася хоча б половина глядачів. На «Максимирі» всі сиділи до кінця і, не замовкаючи, вигукували гасла: «Динамо», Загреб, чемпіон!» А коли після фінального свистка підопічні пана Юрчевича, взявшися за руки, побігли до трибун, їх вітали, наче вони виграли, а не кияни. Адже, справді, загребські динамівці, не жаліючи себе, билися до останньої секунди, забувши про рахунок.

До речі, вони залучили до своєї компанії ще й свого земляка, а нині тимчасового киянина Єрка Лека. Ви почули б, як його вітали, просто сльози на очі наверталися в ті хвилини. А він, вдячний і схвильований, надсилав своїм обожнювачам, які скандували лише одне слово «Леко!», повітряні поцілунки.

Єрко не зганьбив своє місто, рідний клуб, котрий його виховав, бо зіграв майстерно і надійно. Це його зусиллями було нейтралізовано головну ударну силу загребців Ніколу Кранчара.

Ще в першій половині матчу гості могли забезпечити собі потрібний результат. Спочатку Олег Гусєв бив із кількох метрів, але неточно та несильно. В іншому епізоді після пасу Гусєва Максим Шацьких обіграв захисника і метрів з десяти пробивав, але повз ворота. На це хорвати відповіли двома ударами Едуардо Да Сільви: один раз м’яч пролетів поруч зі штангою, а от на другий підступний удар бразильця зреагував Олександр Шовковський.

Одне слово, кияни ще до перерви подбали про міцні підвалини успіху.

— Можливо, комусь здалося, що господарі володіли територіальною перевагою в першому таймі, — сказав наставник чемпіона України Олексій Михайличенко. — Але ігрова перевага була за нами. Її ми втілили в забиті м’ячі дещо пізніше...

Минуло якихось сорок секунд другого акту загребського спектаклю — і динамівці Києва відкрили рахунок. Олег Гусєв, перебуваючи в карному майданчику господарів, завдав удару низом. Маріо Йозич відбив м’яча, але перед собою. І тут майстерно на добивання зіграв Шацьких, охоче скориставшися таким щедрим подарунком.

Кияни створили ще чимало гострих моментів. А потім усі крапки над «і» розставив Діого Ринкон. Утім, причетним до цього епізоду був і капітан киян Валентин Белькевич, котрий чітко виконав свій фірмовий штрафний. І лише після цього бразилець чудовим ударом головою у падінні спрямував м’яч у кут воріт суперника. Гості почали діяти розкутіше, довго тримали м’яча, упевнено регулювали темп.

— Звичайно, я щасливий, — сказав на прес-конференції Олексій Михайличенко. — Моя команда виконала нелегке завдання і знову вийшла до головної частини найпрестижнішого континентального клубного турніру. Хочеться щиро подякувати футболістам за високу концентрацію та самовіддачу, за чітке дотримання тактичного плану на гру. Ми діяли набагато гостріше в атаці і надійніше в обороні. Цей результат, як на мене, абсолютно закономірний. А тепер доведеться ще більше працювати і ретельно підготуватися до групового турніру.

До слів тренера хотілося б додати таке: чудово, а головне корисно зіграли київські легіонери, котрі брали участь у зустрічі. Але українські гравці — Андрій Несмачний, Олег Гусєв, Олександр Шовковський, Сергій Федоров, Юрій Дмитрулін — задавали тон у поєдинку. І це радує найбільше.

І наостанок кілька слів про суддівство матчу. Нечасто в гостях ми зустрічаємося з таким об’єктивним і професіональним арбітражем. І річ не у приємному для нас переможному рахунку. Справді, пан Бо Ларсен — майстер високої кваліфікації, а ще й людина совісна та справедлива, котра не піддається на жодні емоції.

Про результати жеребкування груп Ліги чемпіонів і суперників київського «Динамо» ми розповімо в наступному числі «Голосу України».

 

Загреб—Київ.