Цей вражаючий документ за умови цілковитої конфіденційності передав до редакції представник структур, що відстежують подібні речі за специфікою своєї діяльності. Називається документ «План pr-супроводу проекту «МС». «МС» — це запорізьке підприємство «Мотор-Січ», що працює в сфері авіабудування. Суть названого проекту полягає в повній дискредитації цього підприємства та його продукції, так само, як і в руйнуванні іміджу Київського АНТК ім. Антонова, тобто, по суті, всієї нашої авіаційної промисловості. Мета антиукраїнської кампанії проста: перекачати надані на програму Ан-70 гроші на виробництво інших літаків. Людину, яка передала нам викладений нижче документ, спонукала зробити це недавня й небачена досі істерія довкола Ан-70, що розгорнулася в Росії напередодні відкриття авіасалону «МАКС-2003». Що ще раз підтвердило: проти української авіаційної промисловості ведеться справжня війна.
Із документа
Мета
l Довести економічну та політичну неспроможність проектів запуску в Україні в серійне виробництво літаків Ан-70 і Ан-140 та перспектив участі Росії у реалізації цього проекту.
Завдання
l Сформувати громадську думку негативного характеру стосовно перспектив виробництва Ан-70 і Ан-140 на Україні, за умов необхідності підтримання власної авіаційної галузі...
l Сприяти формуванню професійних референтних груп переконаності у фінансовій та технічній необгрунтованості проекту та відсутності вигоди для Росії, у такий спосіб протидіяти підписанню не вигідного для Росії контракту з українською стороною.
Як свідчить документ, мета нинішньої кампанії — переконати в неспроможності українського авіапрому представників адміністрацій президентів України та РФ, парламентаріїв, представників урядів та регіональних органів влади двох країн, центральних та регіональних бізнес-еліт, фахівців. У плані названо й російські ЗМІ, через які планувалося здійснювати цю акцію, деякі філіали російських газет в Україні тощо. За нашими даними, на проплату «інформаційних послуг» було надано майже 1,5 млн. доларів США. Нижче подаємо тези, якими творці плану забезпечили ЗМІ, обрані знаряддям для дискредитації українського літакобудування. Загалом такої «аналітики» — аж 22 пункти. Ми не коментуватимемо їх тут — на деякі звинувачення вже не раз давали компетентні відповіді вітчизняні спеціалісти. А інші настільки абсурдні, що й коментувати немає чого. Хочемо лише звернути увагу на те, що кампанія, яка має місце в російських ЗМІ, та «аргументи», що в її рамках висуваються, цілком відповідають змісту отриманого нами документа.
Із документа (тези)
l Плани серійного випуску літаків Ан-70 і Ан-140 за участю української компанії «Мотор-Січ» загалом і в цілому безперспективні у зв’язку з неможливістю для України вийти на ліквідний ринок збуту, оскільки українські виробники не зарекомендували себе як надійні виробники авіаційної техніки. Приклади двох катастроф літаків Ан-70 це доводять. Найважливіша частина літака — двигун — також українського виробництва. Саме в них полягає головна причина невдачі проекту.
l Продукція «Мотор-Січ» не має міжнародних сертифікатів. Отже, її експортний потенціал дорівнює нулю. Зарубіжні корпорації, що активно просуваються на ринок СНД, обладнують свої повітряні судна двигунами безпосередніх конкурентів «Мотор-Січ».
l Із газети «Труд» (13.08.2003): «Головні претензії стосувалися двигуна нового літака, що, як стверджують у Головному штабі ВПС Росії, не відповідає міжнародним вимогам. Тож ні в Європу, ні в США його не пустять. До того ж сьогодні Росії вдалося створити дешевшу й суто вітчизняну машину того самого класу Іл-76МФ...»
Справді, найпотужнішим джерелом інформації, що дискредитує Ан-70, стали вищі чини російських ВПС. Можна лише здогадуватися, що стимулювало їхню гіперактивність. Названі й анонімні джерела старанно поливали спільний проект брудом, не забуваючи нахваляти при цьому Іл і пропускаючи, природно, той очевидний факт, що Ан-70 та Іл-76МФ — машини, призначені для виконання різних завдань, тобто аж ніяк не «того самого класу».
Із документа (тези)
l На думку спостерігачів, цей проект не що інше, як легалізоване вилучення галузевих капіталів із країни. Деякі депутати мають намір ініціювати прокурорську перевірку певних обставин можливого контракту.
l Росія має підтримати власний авіабудівний комплекс. Сформульовані звернення провідних авіабудівників до уряду РФ у рамках реструктуризації авіаційної промисловості. Росії бракує коштів для реалізації власної програми літакобудування. Тому вона має спрямовувати всі резерви на піднесення власних авіазаводів...
Із газети «Известия» (27.07.2003): «ВПС Росії мають намір відмовитися від подальшої участі у програмі створення російсько-українського військово-транспортного літака Ан-70т на користь вітчизняної машини Ту-330. Причиною можливої відмови військові називають нестачу грошей (майже $50 млн.) та невисоку надійність літака Ан-70. Тим часом 22 листопада Держдума планує обговорити питання про виділення 190 мільйонів рублів на фінансування програми створення Ан-70 у федеральному бюджеті на 2003 рік».
Раніше, в квітні, група російських конструкторів, керівників авіазаводів та фахівців надіслала листа міністрові оборони Сергію Іванову з рекомендацією припинити розробку Ан-70 за рахунок коштів Міноборони РФ. Автори листа висловлювали «тверду впевненість», що всі спроби допрацювати Ан-70 не мають сенсу, оскільки «об’єктивні технічні передумови поліпшення характеристик літака відсутні». І, мовляв, украй низький рівень надійності літака в цілому і двигунів зокрема не дає змоги без шкоди для безпеки польотів проводити його подальші випробування».
Із документа (тези)
l У разі запуску проекту з «Мотор-Січ» все одно будуть потрібні додаткові джерела фінансування на оснащення конструкторських бюро, переозброєння виробничого потенціалу тощо.
l Українське ВАТ «Мотор-Січ» не має не лише передових, а й відносно сучасних виробничих потужностей. Користується застарілим обладнанням, що може бути задіяне на постачання для парку старих машин радянського періоду. І цей ринок з часом має об’єктивну тенденцію до природного зниження...
l З наявного негативного досвіду в ряді випадків цільові кошти під конкретні спільні програми використовувалися і витрачалися українською стороною не за прямим призначенням, а іноді й зовсім розкрадалися.
l «Мотор-Січ» найближчим часом опиниться у кризовому фінансовому стані, якщо врахувати, що 70% припадає на моделі, фактично витіснені з основних авіаринків Росії та низки зарубіжних країн.
Зрозуміло, що жодних конкретних підтверджень або ж пояснень цих «тез» автори плану не додають. А навіщо? «Підтвердженням» у таких випадках служать круглі суми, за які розміщується «заказуха». Є в документі і оригінальніші, ніж викладені вище, ідеї — дискредитація керівництва «Мотор-Січ» і навіть теза про причетність до нібито лобіювання проекту деяких українських опозиційних сил (вочевидь, остання теза була призначена для сприйняття її офіційною українською владою). Президент України Леонід Кучма, проте, ще в квітні на прес-конференції у Києві висловився так: «Вважаю, тут немає жодної часточки, що стосувалася б техніки чи економіки, це чиста політика, і мені набридла ця політика з боку Російської Федерації». Глава України заявив, що має намір вимагати особистого втручання Путіна, сказавши йому: «Або ви приймете рішення на вищому рівні і припините безплідні розмови, або давайте працювати разом». Справді, така розмова відбулася трохи згодом у Ялті, і Путін, хоча і з деякими застереженнями, тоді заявив: Росія підтримує продовження роботи над Ан-70. Утім, на керівництво ВПС Росії і на інтенсивність кампанії з дискредитації українського літакобудування офіційна позиція Кремля особливо не вплинула — істерія, що спалахнула напередодні «МАКС-2003», яскраве тому підтвердження.
Із документа (тези)
l Апарати Президента й уряду неохоче коментують перспективи проекту, що цілком може свідчити про його згортання. Деякі депутати Державної думи підготували текст звернення до уряду про економічну неспроможність і недоцільність проекту. Період розв’язання торговельних та економічних відносин з країнами СНД на рівні особистих дружніх стосунків глав держав скінчився...
На авіасалоні, що недавно відбувся, українські авіабудівники виступили успішно. Звісно, жодних інцидентів, якими лякали публіку деякі російські чини та багато мас-медіа, не сталося. Ан-70 замість запланованих трьох хвилин літав сім. Подейкують, вплинула присутність Володимира Путіна. Нині антианівська істерія трохи вщухла. Можна, проте, не сумніватися, що крапку не поставлено, адже завдань акції ще не досягнуто, Росія від участі у проекті не відмовилася. Отож, далі буде?
