Пішоходів треба любити. Майбутніх пішоходів — тим паче. Приблизно такі думки крутяться в моїй голові, поки я обираю, як із дитячою коляскою об’їхати цей візок, який його власник пристроїв посеред тротуару. Звертаю на проїжджу частину. Раз! — із-під коліс зустрічної машини летять бризки. Одна моя знайома каже, що їй кортить причепити до коляски яскраву табличку: «Гальмуй, потворо!» Як я її розумію...
У «Дитячому світі» подружня пара прицінюється до літніх колясок. Продавець вихваляє товар і охоче демонструє переваги сучасних моделей: мовляв, і колеса подвійні, й повертаються на 360 градусів, і підшипники ледь не космічні. Диво, та й годі. Молода мама терпляче слухає, а тоді зітхає: «З такими колясками лише по супермаркетах їздити. А для нашої Пролетарки всюдихід потрібені.
До перших самостійних кроків майбутній пішохід знайомиться зі світом з висоти дитячої коляски. За останній рік мені перестали подобатися крамниці й полюбилися базари: їхні передбачливі господарі, турбуючись про продавців із возиками, роблять похилі спуски до дороги. Для пішоходів майбутніх цього не робить ніхто. Навіть до спеціалізованого дитячого маркету вам доведеться заносити коляску на руках. Про що ви негайно пошкодуєте: розвернутися в торговельній залі, напханій іграшками та одягом, просто неможливо.
Із вікна мого будинку відкривається чудовий краєвид: парк, річка й терикони. Сьогодні сюди вписався новозбудований п’ятизірковий готель і оздоровчий комплекс «Вікторія». Власники закладу вирішили облагородити прилеглу територію і навіть виділили один мільйон гривень (не останній, треба розуміти) на ремонт дороги і тротуарів по проспекту Миру. Поки готель будувався, ми з дітьми терпляче чекали, коли знову відкриється наш улюблений маршрут для прогулянок. Задля цього мужньо терпіли і трамбування грунту о восьмій ранку, і яскраве світло потужних прожекторів прямо у вікна протягом ночі, й куряву від будівельних машин.
Нарешті по той бік вулиці з’явилися симпатичні газони і новенькі тротуари, а сам бульвар щедрі спонсори виклали тротуарною плиткою. «Краса!» — думала я, втім, до першого пішохідного переходу. На відремонтованій за всіма правилами дорозі немає жодного пандуса. Отож дітям у колясках шлях до райського куточка із фонтанами, струмочком і гойдалками заказано.
Ну гаразд, не потрапили до парку, то поїдемо до річки. Навіть болотний запах став вивітрюватися, після того як міська влада взялася чистити дно Кальміусу. Останніми роками берег «обсіли» численні закусочно-шинкові заклади. Сусідство із деякими з них, як-то з рестораном і казино «Африка», має свої переваги: у дітей з’явилися ігровий майданчик, пісочниця і плитка під ногами. Про мінуси мешканці сусідніх будинків згадують, коли о десятій вечора хтось із клієнтів закладу вирішує влаштувати собі свято душі і замовляє феєрверк...
Таке враження, що в роботі деяких наших підприємців ознакою «європейськості» можна назвати хіба що ремонт. Спробуйте зайти із дитиною на руках у суботу до центрального офісу UMC в Донецьку і купити ваучер до мобільного телефону. Вам доведеться піднятися сходами на другий поверх до зали, звернути на себе увагу співробітника компанії і отримати рахунок для оплати. Потім спуститися на перший поверх, стати в чергу до віконечка каси. Далі занесіть квитанцію на другий поверх. Отримайте картку. Знову сходами на перший. А ви що думали? Що компанія, яка рахує кожну секунду, дорожитиме і вашим часом?
Тепер розумієте, чому подвійні передні колеса, які повертаються на 360 градусів і роблять дитячий транспорт легшим за пір’їнку, для нашої країни —недозволена розкіш? До речі: якщо вже ви придбали таку коляску, негайно заблокуйте оті колеса. Бо загрузнете міцно в першій-ліпшій ямі. Перевірено!