— Земельну реформу ми починали за одними документами, циркулярами і вказівками, — каже, упереджуючи моє запитання, голова Нікопольської райдержадміністрації Володимир Євтушенко, — а сьогодні маємо зовсім інші законодавчі акти. І тепер ми бачимо, наскільки правильно і вдало проводимо цю реформу...
П’ятирічка Володимира Євтушенка
А й справді, Нікопольський район на Дніпропетровщині вийшов з реформ, можна сказати, з найменшими втратами і переконливими здобутками. Поки інші ледь не наввипередки «змагалися», хто швидше розжене колгоспи-КСП, тут «мовчки» зберігали цілісними існуючі господарства. З 28, котрі діяли до реформи, розпалися лише два.
Нікопольський район охоче пристав до дніпропетровського варіанту залучення на село потужних інвесторів. Однак, на відміну від інших, тут лише в одному господарстві інвестор прийшов до влади.
Благодатна чорноземами Нікопольщина, котра традиційно славилася високими врожаями хліба, не дала загинути і тваринницькій галузі. Відтак і робочим місцям, а фактично і селам. У районі діють, як і раніше, племінна птахоферма, п’ять племферм зі свинарства і три — великої рогатої худоби. Щоправда, голова райдержадміністрації Володимир Євтушенко ладен говорити про інше. Про те, приміром, що в школах району тепер викладають усі без винятку предмети. А було ж, коли вчителів бракувало. Або таке: у 68 сіл району ходять, як і ходили, автобуси; у 24 збереглися дитсадки, в 34 — лікарні, амбулаторії та фельдшерсько-акушерські пункти. Зрозуміла гордість Володимира Олексійовича, бо все це непросто зберегти. Тим приємніше підсумовувати зроблене, коли виповнилося рівно п’ять років відтоді, як він очолює райдержадміністрацію.
Думали, що пішли реформи
Рясні врожаї двох попередніх літ дехто ладен був пояснити винятково успіхами земельно-власницьких пертурбацій на селі. Та ось вимерзли озимі, затим вдарила посуха, і бідування людей стали ще очевидніші...
Саме це, а не п’ятирічка Володимира Євтушенка, й спонукало мене зустрітися з ним. Тим паче що привід давно був, бо, як стало відомо, в шести господарствах району розпаювання землі та майна відбулося з грубими порушеннями. Час минає, та ніщо на користь постраждалих людей не повертається. То в чому річ? Як це розуміти?
— А так, — пояснює Володимир Олексійович, — що реформа задумувалася для того, щоб землевласником і господарем наділу зробити кожного селянина. То нині господарями тихенько стають зовсім інші — ті, що тепер орендують у людей паї... Майже 18 тисяч мешканців Нікопольщини стали власниками земельних наділів. І понад 90 відсотків із них віддали свої паї в оренду сучасним агроформуванням.
Теперішні агроформування майже всі приватного характеру. В кожному окремо взятому є один або кілька засновників, котрі орендують землю та майно. І вони, а не люди, відчули, що воно таке — хазяїн на землі. З усіма привабливими особисто для них наслідками.
Деякі керівники-приватники вирішили, наче вони уже такі незалежні, самостійні та багаті, що можуть і не звертати уваги на владу та закони.
Місцеві проблеми виникають лише з керівниками трьох-чотирьох реформованих господарств. Але й цього досить, аби Євтушенко переймався всерйоз. За останній рік у різні інстанції надійшло, приміром, 46 скарг на директора ПП «Агрофірма «Пектораль» Олега Севидова. А до місцевого суду — 16 позовів до «Пекторалі» як правонаступника колишнього КСП ім. Карла Маркса. Про це йдеться у доповідній записці, підготовленій управлінням сільгосппроду райдержадміністрації.
А ще у ній сказано, що Олег Севидов не реагував на вимоги райдержадміністрації, районної комісії з реформування АПК ознайомити з ситуацією в господарстві. Тільки тепер районний відділ земельних ресурсів уточнив, що (цитуємо) «ПП «Пектораль» без належного оформлення (договорів оренди) використовує землі загальною площею 1347,95 га».
Із майновим фондом не менш загадкові відкрилися таємниці. Вартість того добра, яке підлягало розпаюванню, одразу було занижено на 460 тисяч гривень. Дивно й інше: не всі учорашні колгоспники одержали майнові паї. А ті, хто одержав, позаторік і торік не одержували за них жодної орендної плати.
Після ознайомлення з доповідною запитую Євтушенка про вжиті, як раніше казали, заходи.
— Маєте на увазі слідчі дії прокуратури чи суду? —перепитує голова райдержадміністрації. — А жодних. Наше останнє звернення до прокуратури досі без логічної розв’язки. Як і попереднє. А цікавитися, чому — зась. Нинішній прокурор району (вже четвертий за роки моєї роботи на чолі адміністрації) пояснює, що (цитую) «згідно з нормами КПК України слідчий — це процесуально самостійна особа, яка уповноважена самостійно приймати усі рішення по кримінальній справі. Право контролю за проведенням досудового слідства має лише прокурор... Згідно зі ст. 7 Закону «Про прокуратуру» втручання органів державної влади і місцевого самоврядування у діяльність прокуратури по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Таким чином, прокуратура не зобов’язана звітувати перед Вами про перебіг досудового слідства та обставини, які затягують його проведення».
Написано правильно. Але це діє тоді, коли кожна гілка влади чітко виконує покладені на неї обов’язки. А от стосовно правничо-судової доводиться сумніватися. Чому? А тому, що близько двох мільйонів гривень заборгували місцевим бюджетам «проблемні» господарства, від чого потерпають села і люди, зростає соціальна напруга — і жодної справи, розслідуваної прокуратурою та заслуханої судом.
— У мене таке враження, — бідкається Євтушенко, — що свої проблеми селяни реформованих господарств вирішують з ким завгодно, тільки не з владою. А правоохоронці мене не підтримують. Я ж зовсім не втручаюся у їхню діяльність, а тільки шукаю їхньої підтримки, але не знаходжу її...
І показує ще одну доповідну. «І що ж?» — запитую. «А нічого, — відповідає. — Тихо, як у вусі».
Де ж нічого? Де ж тихо? Велике село Лошкарівка кипить і вирує. Ще ранньої весни 582 власники земельних і майнових паїв колишнього КСП «За мир» відмовилися поновлювати договірні відносини з ПП «ДА — ЛВ» в особі його директора Олександра Гончарука. Бо Гончарук три роки (знову цитую) «несвоєчасно виплачував заробітну плату, не в повному обсязі розраховувався за оренду землі та майна і грубо та зневажливо ставився до орендодавців». А крім того, три роки поспіль без договору оренди використовував «неоприходуваний» сад площею 110,9 га та ще й «на цілий мільйон двісті тисяч гривень зменшив майнову частку пайовиків».
У Лошкарівці і нині неспокійно. Але тепер тому, що «ображений» О. Гончарук і його спеціалісти «почали проводити діяльність по напруженню соціально-економічної ситуації». Це виявилося «у безпідставному обвинуваченні лошкарівського сільського голови у всіх негараздах, які склалися в селі, моральному тиску на тих селян, які відмовилися укладати договори оренди з ПП «ДА — ЛВ», невиплаті податків до місцевого бюджету і використанні особистих зв’язків серед працівників правоохоронних органів задля тиску на мешканців села та сільського голову».
— А це правда, — погоджується Євтушенко. — Голова Лошкарівської сільради Тамара Ліповецька горою стала на захист людей. І щоб не пустити її на збори, прибули звідкись хлопці в міліцейській формі...
Не ті підвалини
Під час нашої бесіди до голови райдержадміністрації саме нагодився один із помічників голови облдержадміністрації Олександр Шароваров. Його хвилювала ситуація з забезпеченням багатьох нікопольських сіл питною водою. В тому числі й Лошкарівки.
— ПП «ДА — ЛВ» на чолі з Гончаруком тривалий час не передавало на баланс сільради тамтешні свердловини, — уточнює Володимир Євтушенко. — І лише після громадських зборів у Лошкарівці за участю провідних спеціалістів облводгоспу і Софіївського водоводу врешті-решт передало. Але як? Демонтувало обладнання зі свердловин — і забирайте.
— А через правоохоронні органи ви пробували вплинути на таке самочинство? — запитав Олександр Шароваров.
— Звичайно. Але жодного ефекту...
— Як це так? — здивувався Шароваров. — У вас що, немає контакту з начальником міліції та прокурором?
— Немає, — чесно признався Євтушенко. — Вони на контакт не ідуть!
Завершити ці роздуми хочеться висновком В. Євтушенка стосовно відносин місцевих гілок влади.
— Це односторонні амбіції окремих, повторюю, окремих керівників, котрі воліють власного монологу, а не діалогу. А якщо вони не зважають ні на потреби та інтереси власників землі й майна, ні на закони та порядки, ні на позицію та політику влади, яка в принципових моментах суто місцевою не буває, то це не ті підвалини, на яких можна триматися довго.
Дніпропетровська область.
