У нашому краї вже нікому не спаде на думку купувати імпортний майонез чи кетчуп, польські цукерки, тверді сири, морозиво, ковбасні чи макаронні вироби. Торгові марки «Торчин-продукт», «Луцьккондитер», «Троянда-Волинь», «Комо», «Роси», «Ковельські ковбаси», «Боніта» давно вже завоювали авторитет у вітчизняного споживача. І список товарів, які ввозити з-за кордону чи навіть із-за меж області немає потреби, щоразу розширюється. У цьому мали змогу переконатися учасники виїзного засідання координаційної ради (діє вона при голові обласної ради), яке відбулося у Рожищенському та Турійському районах.

Керівники районних рад області, які брали участь у ньому, відзначили, що завдяки взаємодії влади з підприємцями вдалося оживити такі начебто безнадійні підприємства, як Рожищенські комбікормовий завод і птахофабрика. Україно-російське аграрне товариство з обмеженою відповідальністю «Рожищенський комбікормовий завод» заснували в квітні 2002 року, реалізуючи інвестиційний проект в рамках програми ООН «Підтримка малого і середнього підприємництва в Україні».

Під час впровадження бізнес-плану проекту використано матеріальну базу комбікормового заводу, який до цього не працював чотири роки. Тут повністю відновлено роботу комунікацій підприємства, обладнання, придбано і запущено в дію новий млин, котрий щодоби видає 15 тонн борошна, сучасну комбікормову установку потужністю дві тонни за годину. Сума інвестицій перевищує мільйон гривень. З них освоєно виробництво борошна вищого й першого гатунку, чотири види комбікормів для великої рогатої худоби, шість — для свиней, три — для курей, чотири — для качок.

Споживачі відзначають високу якість борошна і комбікормової продукції, які нічим не поступаються імпортним, а за ціною значно дешевші. До того ж уся продукція виготовлена на вітчизняному обладнанні. Сьогодні Рожищенський комбікормовий завод пропонує клієнтам 34 назви товарів і 20 видів послуг. Підприємство ліквідувало річну заборгованість із зарплати, повернуло, здавалося б, безнадійні борги з усіх видів податків, за електроенергію, телефонний зв’язок тощо.

Нелегко нині доводиться на Волині заїжджим продавцям яєць. З місцевих ринків їх дедалі більше витісняє Рожищенська птахофабрика. Прихід у квітні 2001 року нового власника змінив ситуацію на підприємстві. Якщо за весь позаминулий рік на ньому отримали лише вісім мільйонів штук яєць, то за минулий — 22,5 мільйона, а до кінця поточного планують довести цей показник до 48 мільйонів, що у півтора разу більше, ніж досягали тут у найкращі роки, коли поголів’я курей було вдвічі більше (тепер їх тут 147 тисяч). Сприяє підприємство й індивідуальним селянським господарствам, продаючи їм п’ятимісячний молодняк високопродуктивної птиці.

Здавалося б, що цікавого могли запозичити керівники районних рад, побувавши у Рожищенській професійній пожежній частині №7. Але, з’ясовується, є що, бо, окрім своєї основної роботи, вогнеборці ще й вирощують велику рогату худобу, птицю, виробляють молоко. Отримані від реалізації продукції гроші йдуть на придбання спецодягу, бензину, запасних частин для автомобілів, пожежних рукавів. На бойовій готовності це не позначається, оскільки до роботи в підсобному господарстві залучаються наймані працівники з довколишніх сіл.

Дві третини сировини для переробки Рожищенський сирзавод отримує з господарств населення. Це складніше, ніж отримувати його від великих сільгосппідприємств чи кооперативів. Однак тут виходять з того, що є. Завод нині намагається забезпечити належні умови для виробників молока — створює широку мережу заготівельних пунктів. Один з них потужністю до 10 тонн молока за добу діє в селі Щурин Рожищенського району. Молоко в цьому пункті не тільки приймають, визначають його якість, а й охолоджують. При ньому діє склад-магазин, пункт штучного запліднення корів, ветеринарна аптека. Має від цього користь і сільська рада, яка отримала за 2002 рік за заготівлю молока на своїй території 35,2 тисячі гривень.

У Турійському районі, який розташований у зоні Полісся, нараховується 33 озера карстового походження. Майже половину з них взяли в оренду. Керівники облради і голови райрад оглянули зарибнене озеро Турійське, за впорядкування якого взявся місцевий держлісгосп. Завдяки лісівникам занедбана в самому райцентрі водойма стала улюбленим місцем відпочинку мешканців селища. 

Підприємець з Турійська Микола Білун озеро Черепаха, що поряд з шосе Львів—Ковель—Брест, почав орендувати недавно. Але вже нині можна сказати, що завдяки його старанням через кілька років тут буде прекрасна зона відпочинку. На берегах озера цієї весни висаджено п’ятдесят тисяч дерев липи, вільхи, берези, дуба; закладено кілька гектарів плодового саду. 

Місточком йдемо до води. Вона така само чиста і прозора, як і в славнозвісному Світязі. Мабуть, саме тому господар сюди завіз вугра. Сподівається, що і на Черепашому приживеться ця риба. 

Приємно подивував авторитетних гостей і голова товариства мисливців і рибалок «Тур» Ростислав Підгайний. Товариство орендує найбільше в районі озеро Велимче площею 17 гектарів, на березі якого розташована прекрасна база відпочинку для рибалок. Весною озеро зарибнили коропом, товстолобиком, білим амуром. 

Поїздка двома районами Волині переконала: там, де за справу береться справжній господар, буде лад. Обговоривши питання розвитку особистих господарств громадян в області на період до 2004 року, програму розвитку рибного господарства до 2010 року, виконання Закону України «Про органи самоорганізації населення», учасники координаційної ради внесли чимало слушних пропозицій і зауважень щодо порушених проблем.

Волинська область.