Саме ці знакові принципи стали визначальними у стилі та практиці роботи Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, коли її очолила визнаний лідер Валентина Семенюк. Це швидко й відчутно позначилося на результатах доволі специфічної діяльності комісії.
Роздержавлення та приватизація, надто в їх здійсненні по-українському, поза сумнівом, належать до значущих явищ. Витримати суспільно виважену, державницьку лінію у прийнятті рішень щодо визначення долі об’єктів державного набутку, не поступитися принципами перед будь-яким тиском, не збочити на угодовство — ой як непросто! Як цього вдається досягти — про це розмова з головою комісії В. СЕМЕНЮК.
— Валентино Петрівно, з чим ваша комісія прийшла до завершення третьої сесії Верховної Ради?
— За цей період відбулося одинадцять засідань комісії, де розглянуто 34 питання. Окрім того, ми дали раду понад тисячі звернень від осіб, установ та організацій з багатьох регіонів країни. А ще провели парламентські слухання на тему «Наслідки і перспективи приватизації в Україні» та «круглий стіл» — «Проблемні питання під час приватизації житла та післяприватизаційний період».
Ось, якщо коротко, така статистика. На перший погляд, начебто негусто. Та варто зважити, що за нею — на сотні мільйонів гривень і доларів державного, а отже, народного набутку, збереженого від пожадливих зазіхань «прихватизаторів» різних мастей. Це тисячі й тисячі збережених робочих місць для наших співгромадян і порятована певність того, що пануюче на нашому псевдоринковому торжищі беззаконня можна перемагати в ім’я і за допомогою законності. Ну, а як все це давалося — окрема розмова...
— То задля чого її відкладати? Ось і поділіться враженнями, спостереженнями, а може, й якимись секретами.
— Щодо секретів, то скажу одразу: в роботі ми прагнемо прозорості, й уся методика побудована саме на цьому знаковому принципі. У нерозривному поєднанні із законністю та гласністю. Це ті засади, котрі дають нам можливість діяти виважено і впевнено і в яких нас ще ніхто не зміг змусити засумніватися. Тож так маємо намір діяти і надалі. Бо цього потребує вже сам характер нашої роботи і те правове поле, у якому нам доводиться працювати.
Найскладніші питання виносимо на розгляд комісії. Виконання доручень і звернень Голови Верховної Ради у нас — на постійному контролі, це забезпечує їх високу ефективність. До речі, під неослабним контролем комісії перебувають також нормативно-правові акти, що їх видає Фонд держмайна та Держжитлокомунгосп України. Ось лише один приклад. Розглянувши питання щодо незаконного відчуження майна ВАТ «Чисті метали», внаслідок чого було втрачено цілісний майновий комплекс підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, комісія ухвалила залишити в державній власності контрольний пакет акцій підприємства та зберегти його цілісність. За нашим дорученням Фонд держмайна виконує зазначену ухвалу. А Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом розкрадання державного майна.
Після зміни керівництва почалося відновлення цілісного майнового комплексу. Однак особи, які раніше незаконно привласнили майно ВАТ, тепер намагаються заволодіти ним через умисне банкрутство ВАТ «Чисті метали». Справа перебуває на контролі у комісії.
— Ви тут кажете про факт намагання вочевидь штучного доведення підприємства до банкрутства з наступним його привласненням приватними особами. Ваша комісія прагне поставити цьому зловісно-руйнівному явищу надійну перепону. Нещодавно наша газета, з вашої подачі, розповідала про колізії навколо ВАТ «Рівнеазот». Яка подальша доля цього підприємства?
— Оскільки ВАТ «Рівнеазот» штучно доводять до банкрутства, комісією було запропоновано вжити заходів щодо забезпечення ефективного управління пакетом акцій ВАТ «Рівнеазот». Нині він перебуває у державній власності. Відповідно до рішення комісії Рівненську облдержадміністрацію позбавлено повноважень щодо управління об’єктами державного майна.
— Об’єктами зазіхань заповзятливих «прихватизаторів» нині стали не лише підприємства, а й наукові та проектно-конструкторські заклади. Напевне, вам доводиться втручатися у справи із захисту від посягань на інтелект нації?
— Доводиться, і досить часто. У комісії розглядалися питання про збереження статусу державних установ низки науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутів. Зокрема, НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Під надуманими приводами інститут намагаються ліквідувати. Свого роду остракізму піддають також єдиний в Україні інститут дизайну, а ще — ВАТ «Агропромсистема» (Київ), ВАТ «Український науково-дослідний інститут паперу» та чимало інших. Хіба це по-державному — позбуватися набутого, нищити науку?
— Є перелік об’єктів, котрі законним порядком визначені як такі, що не підлягають приватизації. Однак спроби прибрати їх до рук спритники роблять постійно і нерідко вдало. Чому так трапляється і як комісія діє в таких випадках?
— Один з таких об’єктів — Київський інститут хлібопродуктів. Правління компанії надало дозвіл дочірньому підприємству «Київський інститут хлібопродуктів» виступити співзасновником ЗАТ «Інститут хлібопродуктів». Після цього до статутного фонду ЗАТ «Інститут хлібопродуктів» було передано майно дослідно-стендового й лабораторного корпусів інституту.
Комісія звернулася до Генеральної прокуратури України з проханням захистити майнові інтереси держави та розглянути питання про відповідальність винних осіб. Представник прокуратури розглянув справу, інститут залишився власністю держави, колектив відновив роботу.
— Чимало зловживань у практиці приватизації житла. Чи вживає комісія заходів для захисту законних прав громадян та організацій?
— Обов’язково й останнім часом дедалі більше. Про це свідчить і проведення тематичного «круглого столу» за участі представників усіх регіонів країни. А з повсякденної практики можна навести такий приклад.
Позитивно вирішено питання зміни статусу військового містечка села Данилівка Васильківського району Київської області, мешканцям якого досі відмовляли у приватизації житла, оскільки житло на території закритих військових містечок не підлягає приватизації. Тепер всі бажаючі можуть приватизувати квартири, у яких вони мешкають.
Часто лише після втручання комісії вирішуються питання доприватизації житла громадянами, які мають на це право, та багато інших, якщо є законні підстави для їх вирішення.
Підготовлено подання до Конституційного Суду України з приводу офіційного тлумачення чинного законодавства щодо використання допоміжних приміщень житлових будинків, оскільки це питання, на жаль, стало актуальним після масового (кілька десятків випадків) руйнування старовинних будинків — пам’яток архітектури внаслідок надбудов мансард.
Вів розмову Іван ДМИТРЕНКО.
