Персонаж знаменитої довоєнної кінокомедії «Волга-Волга» — досвідчений водовоз, хвацький тромбоніст та ще й неабиякий співак дядько Кузя переконував усіх, що без води і не туди і не сюди. Проте це твердження легко спростовують українські плавці. За неабиякого водного дефіциту вони здобувають блискучі перемоги на найбільших міжнародних змаганнях, зокрема на чемпіонатах світу, Європи та олімпійських іграх, залишаючи позаду себе представників багатьох держав, де проблем з водними аренами немає.
На нещодавній світовій першості в Барселоні наші атлети завоювали по дві золоті, срібні та бронзові медалі. Інакши кажучи — два комплекти нагород. За словами головного тренера збірної України Івана Сивака, таку кількість нагород планують наші плавці здобути і в олімпійських Афінах-2004.
Але це стане реальністю, якщо спортсмени матимуть відповідні умови для підготовки. А вони — не найкращі. У неділю в корейському місті Тегу розпочнуться змагання із плавання Всесвітньої літньої універсіади. У складі нашої команди —  зірки світового рівня Яна Клочкова, Олег Лисогор, Андрій Сердинов та інші. Готувалася команда до цих стартів у Броварах — у басейні «Купава». Вдумайтесь у ці слова: на сьогодні це єдина в одній з найбільших країн Європи водна арена, котра відповідає рівневі збірної і функціонує.
Немає нормального басейну в столиці. З року в рік ведеться мова про реконструкцію водного комплексу на стадіоні ЦСКА, про будівництво нової споруди. Та далі слів і обіцянок справа не рушить. Отож у Києві Яні Клочковій тренуватися ніде. Тому на виручку щоразу приходить «Купава», де директором чудова людина, знаний фахівець і патріот Леонід Мангер. Повторюємо, якби не Бровари, то і студентська збірна (це майже вся національна команда) не мала б де готуватися.
Можна певною мірою використовувати ще й харківську «Акварену». Але готель при ній потребує реконструкції та ремонту. Інших баз в Україні поки що немає і до 2004 року, на жаль, не з’явиться.
Не краща картина і з відкритими басейнами. А саме на відкритій воді відбуватиметься олімпійський турнір у столиці Греції наступного року. Така база у нас одна — в Ялті. Це 50-метровий басейн з морською водою. Але там немає тренажерного залу. Тому доводиться возити за собою необхідне обладнання.
Напрошується висновок: таке довго тривати не може. Адже станеться так, що згодом втратимо завойовані позиції. До речі, на жаль, те саме відбувається  і з нашим хокеєм, іншими видами спорту. Отже, слід припиняти розмови й робити нарешті якісь конкретні кроки до поліпшення ситуації.