Футбол. Позавчора під егідою ФІФА в світі був черговий день збірних. У двох відбіркових групах Євро-2004 зіграно два матчі. Група 5. Фарери—Ісландія. 0:1. Група 9. Сербія і Чорногорія—Уельс. 0:0. Відбулося також чимало товариських поєдинків. Мексика—Перу. 1:3. Колумбія—Словаччина. 0:0. Люксембург—Мальта. 1:1. Ірландія—Австралія. 2:1. Еквадор—Гватемала. 1:0. Японія—Нігерія. 3:0. Китай—Чилі. 0:0. Аргентина—Уругвай. 3:2. Швеція—Греція. 1:2. Македонія—Албанія. 3:1. Білорусь—Іран. 2:1. Росія—Ізраїль. 1:2 (після цього поєдинку у відставку подав тренер росіян Валерій Газзаєв). Словенія—Угорщина. 2:1. Латвія—Узбекистан. 0:3. Ліхтенштейн—Сан-Марино. 2:2. Туреччина—Молдова. 2:0. Данія—Фінляндія. 1:1. Болгарія—Литва. 3:0. Естонія—Польща. 1:2. Норвегія—Шотландія. 0:0. Бельгія—Нідерланди. 1:1. Австрія—Коста-Ріка. 2:0. Німеччина—Італія. 0:1. Швейцарія—Франція. 0:2. Англія—Хорватія. 3:1. Португалія—Казахстан. 1:0.
Україна—Румунія. 0:2. Голи: Муту, 28, з пенальті, 57.
Україна: Шовковський, Попов, Федоров, Тимощук, Шевчук, Дмитрулін, Шевченко, Ткаченко (Гусєв, 46), Калиниченко (Ребров, 46), Воронін (Закарлюка, 46), Воробей (Зубов, 72).
Румунія: Стеля, Стойкан, Рац (Рада, 89), Йєнчі, Чіву, Шоава, Стойка (Думитру, 46), Мунтяну (Аліуце, 75), Панку (Тамаш, 87), Муту (Мітя, 83), Опріца (Нікулає, 46, Синмартян, 90+2).
Попереджено: Муту, 53, Мунтяну, 61.
Арбітр — Ігор Єгоров (Росія).
20 серпня. Донецьк. Центральний стадіон «Шахтар». 30 000. глядачів.
Ми всі добре знали про силу і авторитет, високий клас збірної Румунії. Як кажуть, краще втратити в двобої з таким суперником, ніж покласти на лопатки слабкого. Але давайте будемо відвертими до кінця і зізнаємося, що ніяк не сподівалися на таку кричущу безпорадність нашої команди. Упродовж матчу вона не створила жодного голевого моменту! Діяла без особливого бажання, перебуваючи весь час в якомусь принизливому полоні байдужості.
На жаль, спостерігалася завидна одностайність наших футболістів лише в одному: просто всі вони без винятку — і досвідчені, і молоді — грали вкрай погано і безвідповідально. Не було в очах українських футболістів яскравих вогників притаманних лише великим прихильникам переможного полювання. Підопічні Йорданеску мали вигляд на голову вище української збірної.
Хоч як парадоксально, але після пропущеного м’яча не господарі стрімголов кинулися відігруватися, а гості продовжували диктувати умови, пресингуючи навіть на половині поля збірної України. Підопічні Леоніда Буряка ніяк не могли організувати гру в атаці. Воронін та Воробей багато рухалися, але не більше. Нічого не виходило на вістрі атаки і в Шевченка, котрий протягом матчу не спромігся грунтовно взяти гру на себе.
Однак не такий важливий результат матчу з Рунунією. Непокоїть інше. За якихось два тижні у Донецьку та Іспанії на нашу команду чекають два суперважливих поєдинки, котрі конкретно вирішуватимуть можливість нашої поїздки на Євро-2004. Але якщо аналізувати матч проти румунів, то виникає сумнів стосовно вміння гравців збірної України вести командну гру. І це тоді як більшість з них не один день виступають у національній команді разом. Є в нас начебто непогані виконавці, а от справжнього лідера — немає!
...Нещасливим виявився Донецьк дня нашої національної збірної. Слід сказати, що місцеві вболівальники, мов в унісон з українськими футболістами, особливим темпераментом і активністю не відзначалися. Лише раз трибуни потужно прореагували на подію — появу у складі гостей колишнього гравця «Шахтаря» Аліуце. Зустрічали його наче національного героя. То чи варто було в цьому місті організовувати матчі збірної? Ще один момент. На стадіоні лунали оголошення чомусь лише іноземними мовами — російською та англійською...
