Цей майже анекдотичний випадок стався на засіданні робочої групи зі скорочення заборгованості з виплати зарплати на підприємствах та в організаціях, створеної при Одеському міськвиконкомі. Запросили туди й керівника малого підприємства «Ісма-інвест» Геннадія Ісмаілова, зажадали, щоб пояснив, як «умудрився» тривалий час не виплачувати людям зароблене, заборгував їм майже 160 тисяч гривень. Підприємець щось там плутано говорив, а потім пообіцяв:
— У четвертому кварталі нинішнього року почнемо борг віддавати. Якщо налагодимо бізнес...
Членів робочої групи така відповідь, само собою, не задовольняла, вони вимагали відповіді конкретнішої. Г. Ісмаілов, стенаючи плечима (чому, мовляв, так присікалися?), на те зауважив:
— Але ж сім’я не нарікає, вона готова зачекати...
З’ясувалося, що трудовий колектив «Ісма-інвесту» — то справді члени однієї родини, які, бачте, домовилися поміж себе «зачекати» плати за роботу. Очевидно, не бідують, коли так вирішили. Ну, а що бюджет у результаті отієї домовленості недоодержує чималі суми прибуткового податку, — то це їх не обходить...
Отак, «по-сімейному» ставляться до погашення боргу із зарплати в Одесі керівники чималої низки підприємств, хоча там родинні зв’язки простежуються і менш помітно, ніж на згаданому. Десь члени трудових колективів на те нарікають, а десь і мовчки чекають. З різних причин: чи то сподіваються-таки на кращі часи, обіцяні керівниками підприємств і організацій, чи бояться втратити бодай і таку роботу, чи задовольняються певною сумою грошей, одержуваних «у конверті», тобто таких, що офіційно ніде не зафіксовані, й податки з яких не платять. Ось і виходить: борг у зарплаті по місту нині сягає майже 23 мільйони гривень. Коли зважити на те, що протягом місяця погашається заборгованість десь у півмільйона гривень, то неважко підрахувати: людям повністю виплатять зароблене тільки через... 46 місяців, тобто майже через чотири роки.
Хоча якщо послухати деяких керівників-обіцяльників, усе має статися значно раніше — до кінця року. Такі, мовляв, ми розробили графіки погашення боргу. Це твердять, скажімо, у відкритих акціонерних товариствах «Краян», «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», «Поліграфмаш», «Одеський ливарний завод», де борг у зарплаті становить не одну сотню тисяч гривень. Термін «до кінця року», щоправда, тут називають не вперше: так говорили торік, так говорять нині. З яких джерел візьмуть гроші? Дивно, але майже ніхто не каже, що одержить їх завдяки нарощуванню випуску й реалізації конкурентоспроможної продукції. Бо й неозброєним оком видно: виробництво тут украй занедбане, замовлень нема. Такі-сякі кошти мають хіба що за рахунок здавання в оренду приміщень і устаткування, надання випадкових послуг. Тому називається чи не єдине джерело: реалізація «зайвих» приміщень та устаткування. Та чи ж продадуть? Хай, припустимо, й продадуть, якусь частку боргу погасять, а що далі? Які у таких підприємств перспективи? У тім числі й із надання людям достойно і своєчасно оплачуваної роботи? Та жодних!
У боржниках в Одесі ходять, хоч як це й дивно, не тільки промислові підприємства, що ніяк «не впишуться» в ринкові умови, а й магазини, ресторани, готелі, транспортні організації, малі підприємства різного профілю, що виникли, у багатьох випадках, саме завдяки новим, ринковим умовам. Нерідко їх керівники все пояснюють тим, що ніяк не вдається господарювати рентабельно. Що, працюють собі у збиток? Звідки ж тоді шикарні офіси, першокласні іномарки, кошти на відпочинок за кордоном? Ні, щось тут, як то кажуть, не сходиться.
А що саме, мали б розібратися, очевидно, не тільки згадана робоча група при міськвиконкомі, у якої й належних прав, по суті, немає, а й передусім правоохоронні та податкові органи. Саме на них, схоже, сподіваються і члени робочої групи: заслухавши на своєму засіданні чимало керівників, матеріали на багатьох з них вони вирішили направити до прокуратури, управління внутрішніх справ. Справді, скільки можна вмовляти «хронічних обіцяльників»? Є, врешті-решт, відповідні закони, Конституція країни, що гарантують людям і роботу, і зарплату за неї. То хтось повинен спитати за їхнє ігнорування. Хоча в Одесі, коли відверто, поки що такого не спостерігається.
Одеса.
