У Києві господар є

Я хотів би наголосити, що кожну новобудову ми розглядаємо в контексті загального вигляду міста, що, у свою чергу, грунтується на збереженні неповторного історичного середовища та поєднанні з найсучаснішими містобудівними тенденціями.

Мені здається, бо це моє омріяне дітище, що Київ попри всі проблеми стає кращим. Ви знаєте, мені часто сниться оновлена Бессарабка, майдан Незалежності, парк Шевченка. Є багато критиків, невдоволених. Та згадаєте мої слова: через десять років саме новобудови та реконструйовані історичні місця визначатимуть обличчя Києва. Та ви подивіться на Софійський майдан. Ви його уявляєте інакше? А згадайте, яким це місце було ще кілька років тому.

— Повірте мені, проблеми Києва я знаю, мабуть, краще, ніж те, де лежить моя зубна щітка.

З розробкою генерального плану міста визначена програма реконструкції та будівництва нових мостових переходів через Дніпро. Тут без інвестицій не обійтись. Збудуємо новий шестиполосний автомобільний міст у районі існуючого залізничного мосту, розводний міст на Рибальський острів. Хотів би ще раз наголосити: кожний об’єкт не виникав сам по собі, а є органічною частиною усього містобудівного плану. Сюди входять освоєння територій вздовж трас і навколо станцій метро, основних міських магістралей і транспортних вулиць. Метро розвиватиметься по напрямках Святошин—Новобіличі, Дорогожичі—Сирець і Харківський масив.

Плани, плани. Дай, Боже, часу те здійснити. Та ще одне важливо: аби у починаннях була спадковість.

— Є два основних напрями.

Перший. Це аналіз та обгрунтування перспектив. Тут головне — поєднання інтересів міста в цілому, окремих інвесторів з точки зору значущості та відповідності об’єкта столичним потребам та вимогам, споживчому попиту, зовнішньому вигляду. Власне, це все є основою генерального плану.

Другий. Підвищення архітектурно-містобудівельної якості. Ключовий момент — вирішення образу об’єктів та масштабності, зокрема поверховості і силуету, з урахуванням історичного середовища. Не хотів би переобтяжувати читачів спеціальними будівельно-архітектурними термінами. Скажу лишень: у Києві це є надзавданням. Бо наше місто унікальне у планетарному масштабі.

Тому мене не дивують суперечки стосовно будівництва в історичній частині міста. Та й засоби масової інформації по-різному оцінюють зроблене і плани на майбутнє. Отож уявіть собі складність і відповідальність рішень практично по кожному об’єкту. Час дасть оцінку обраним пріоритетам.

Кілька слів про перспективи.

Проведено конкурс на реконструкцію Європейської площі, завершено проект реконструкції Національного музею мистецтв з розширенням його території, відкриттям нових експозиційних площ. З реконструкцією цієї прекрасної споруди Городецького експозиція, присвячена незалежності України, яку планувалося розмістити на майдані Незалежності, буде розташована в нових залах музею.

— І ви думаєте, що ця проблема хвилює лише пресу? Один мільйон квадратних метрів житла — ось підсумок роботи нинішнього року. Загалом, ми нині будуємо житла у два рази більше, ніж п’ять років тому.

Залучаємо кошти з міського бюджету, підприємств, населення. Форми застосовуємо різні. Наприклад, для черговиків 50% вартості житла оплачує міський бюджет. Особлива турбота — соціально незахищені верстви населення.

Для молодих сімей виділили 14 млн. гривень пільгового довгострокового кредиту.

Не залишаються поза увагою військовослужбовці.

Я вам скажу так. Будівництво житла — це не лише квартири, а й робочі місця. Візьмімо «Київміськбуд». Тут додатково створено 4,2 тис. робочих місць.

— Я думаю, що тенденцію до певної міри пояснює той факт, що народжуваність у Києві зросла за останні роки на 20 відсотків. Для мене це найдорожче, найцінніше. Можна вихваляти архітектуру, засипати читача цифрами і ще багато чого. Та найчутливіший барометр якості життя населення — народжуваність. Якщо ж згадати, що останні роки, сумно про це говорити, смертність переважала народжуваність, то нова тенденція вселяє в мене оптимізм і віру, що зусилля не марно витрачено.

— А ви знаєте, пане Анатолію, мене теж хвилюють ці проблеми. Тому в Києві ремонтуються існуючі і стають до ладу нові лікувально-профілактичні установи. Думаю, всі вже знайомі із нововведенням — «сімейною медициною». У Дарницькому, Деснянському районах з’явилися амбулаторії сімейних лікарів. Ще у чотирьох районах найближчим часом з’являться подібні установи. На Печерську цього року споруджено дитячу лікарню. Одне слово, на утримання на належному рівні лікувально-профілактичних закладів коштів виділяємо у два рази більше, ніж кілька років тому.

Усе, що ми робимо в цьому напрямі, об’єднує програма «Здоров’я киян».

Я міг би говорити й про зменшення первинної захворюваності, смертності немовлят, інвалідності, травматизму. Але, як мені здається, є й інший бік питання — тривалість життя. Так-от, у Києві вона дорівнює 71,16 року. Що значно перевищує середню по Україні.

— Я б не називав це проблемами, а скоріше вибором, оскільки наша школа сьогодні реформується. Залишаються традиційні заклади, але з’являються ліцеї, приватні установи. Словом, батькам є над чим подумати, перш ніж відвести дитину у перший клас. Але це позитивні турботи. Зі свого боку місто створило програму «Столична освіта (2001—2005 рр.)».

Ми бачимо, що турботи потребує не лише учень, а й учитель. Отож ми запровадили винагороду в обсязі посадового окладу (ставки заробітної плати), матеріальну допомогу при наданні щорічної відпустки (посадовий оклад), встановили надбавку за вислугу років.

Є ще надбавки директорам навчальних закладів, виділяємо вчителям квартири. У нас навіть є такі програми, як «Шкільні дахи», «Шкільні меблі», «Шкільний транспорт», «Шкільний підручник»... Про комп’ютеризацію я вже й не кажу.

— От ви посміхаєтесь...

— А за усим цим стоїть щоденна робота, де особливе місце займає підприємництво. Повинен сказати, що в цій справі ми керуємося законами України, указами Президента. От ми за підсумками опитування знаємо, що бізнесмени вважають одним із найпотужніших чинників, який заважає такій роботі, перешкоди з боку представників місцевої влади. Справді, є таке. Сидить отакий собі сіренький чинуша в якому-небудь районі і місяцями марнує справу, яку можна вирішити за день. З такими боремося нещадно: виявляємо і звільняємо.

Якщо ж ураховувати, що підприємництво, а надто мале підприємництво, надзвичайно розвинене в Києві, то стає зрозуміла увага до нього міської влади. Адже лише в першому півріччі поточного року відкрито 14,5 тис. нових робочих місць. А до бюджету суб’єкти малого бізнесу принесли 141 млн. гривень. Непогано, правда?

— Якщо говорити про те, що потужність держави та, звичайно, її столиці визначається потужністю регіонів, то не погодитися з цим неможливо. Якщо ж йдеться про тезу, що столиця, мовляв, сильна завдяки «висмоктуванню» регіонів, то використання її — один з тих полемічних прийомів, що застосовуються зазвичай під час виборчих кампаній. Спрямовується він проти людей, які представляють киян і відстоюють інтереси столиці. Насправді Київ сьогодні — цілком самодостатній регіон країни, про що свідчать неупереджена статистика й економічні показники діяльності столичного комплексу. Столиця упевнено лідирує серед інших регіонів країни практично по всіх основних галузях. У нас досягнуто сталої тенденції зростання найважливішого узагальнюючого показника розвитку економіки — валової доданої вартості (ВДВ). Питома вага Києва у ВДВ України щорічно зростає і перевищує нині 11%. При цьому чисельність населення міста становить лише 5,4% від загальної чисельності населення України. Позитивні зрушення у визначальному для економіки промисловому секторі ще з 1997 року тривають і нині. Темп зростання промислового виробництва у 2002 році порівняно з 2001-м, за попередніми підрахунками, сягнув за 108%, що значно вище, ніж по Україні в цілому (106%). При цьому темпи зростання обсягів виробництва товарів народного споживання становлять 108,6%. Якщо ж говорити про стан економіки столиці в цілому, то про нього промовисто свідчить лише один факт: сьогодні кожна четверта гривня в бюджеті держави — київська.

— Не можу погодитися з цією думкою. Саме останнім часом столична влада намагається робити усе можливе, щоб рівень комфортності, чи, сказати б, зручності життя на околицях столиці був не гірший, ніж у центрі міста. Недарма ж одне з основних завдань, що їх ставить перед собою міська влада, коротко формулюється гаслом «Київ без околиць». І на цьому шляху є певні зрушення. Достатньо проїхати хоча б новими мікрорайонами Оболоні чи завітати до новобудов на Осокорках. Сьогодні ми дуже уважно ставимося до проблем всіх без винятку районів міста, де б вони не були розташовані. Як приклад такого ставлення можна навести винесення на загальну апаратну нараду Київської державної адміністрації проблем соціально-побутової і комунальної сфери Жулян, які донедавна вважалися селищем, а тепер є одним з мікрорайонів столиці. Наслідком обговорення стала програма розвитку Жулян, яка вже почала реалізуватися у Солом’янському районі Києва.

— Є таке — закон про столицю.

Місто Київ, відповідно до Конституції, є столицею нашої держави. Тобто, як столиця України, Київ це: 1) політичний центр держави; 2) місце розташування резиденції глави держави — Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, центральних органів державної влади; 3) духовний, культурний, історичний, науково-освітній центр України; 4) місце розташування дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні. Також у Києві розташовані Київська обласна рада і Київська обласна державна адміністрація та їх органи управління, офіси політичних партій, громадських та профспілкових організацій.

Як мегаполіс та адміністративно-територіальна одиниця з особливим статусом, Київ водночас є й територією здійснення місцевого самоврядування. І сьогодні ми вже бачимо, що потрібен документ, який доповнив би і розвинув положення законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про столицю України —місто-герой Київ». Бо в цих законах лише декларуються права членів територіальної громади щодо їх участі в процесі управління містом. Зокрема, це стосується участі громадян у місцевих референдумах, громадських слуханнях, загальних зборах громадян, у продовженні місцевих ініціатив. Закон лише проголошує ці права, але не вказує конкретного механізму їх реалізації.

До того ж не зовсім чітко виписані в законі деякі фінансові механізми господарювання у столиці, порядок вирішення земельних питань, питань власності тощо. Та що там казати про фінанси, коли й інші державні гарантії виконання Києвом столичних функцій, визначені законом, нам доводиться постійно відстоювати. За прикладом далеко ходити не потрібно. У статті 19 Закону «Про столицю...» записано, що держава гарантує місту «надання власного загальноміського ефірного телевізійного каналу, а також загальноміського радіоканалу, каналу кабельного телебачення». Але ж згадайте лише епопею навколо ТРК «Київ».

Тож потрібен ще якийсь нормативний акт, який декларації наповнював би конкретним змістом. Таким документом має бути Статут територіальної громади Києва, проект якого ще в березні 2002 року прийнято Київрадою за основу. До речі, розробку такого документа передбачено статтею 19 Закону України «Про місцеве самоврядування», і, впевнений, після остаточного його затвердження він заповнить лакуни чинного законодавства і буде саме таким, який потрібен киянам.

— Дякую. Вас поздоровляю, колектив та читачів газети «Голос України», усіх киян зі святом!