Диференційований підхід у роботі з тими, хто не платить зарплату, запровадила Вінницька облдержадміністрація
ДлЯ довІдки. Майже 90 тисяч трудівників Вінниччини, зайнятих у різних галузях виробництва, вчасно не отримують зароблені кошти. Половині з них платню затримали за три місяці роботи, кожному четвертому — за півроку. У 15 (із 27) районах розміри заборгованості вищі, ніж у середньому по області. Рекордсменом є один з найбільших і, що дивно, найбагатших районів — Бершадський. 95,2 відсотка з тих, кому тут винні гроші, чекають їх більш як півроку. У Чернівецькому районі таких 70,7, у Літинському — 54,7 відсотка.
На 1186 підприємствах і організаціях вчасно не видають зарплату, загальний борг якої становить 80,8 мільйона гривень (дані на 1 серпня ц. р.).
«Де мої 900 гривень?..»
Саме стільки в середньому винні роботодавці кожному з тих, хто чекає—не дочекається заробленого. А це зарплата середньостатистичного мешканця області за 2,4 місяця. У 17 районах ситуація ще гірша. У вже згаданому Чернівецькому районі середня сума боргу становить 1,7 тисячі гривень. У Мурованокуриловецькому і місті Хмільнику — 1,3, Теплицькому — 1,1 тисячі гривень.
Цими днями, як ніколи, начальницькі пороги переступають дедалі більше ходаків. Не за горами новий навчальний рік, і люди просять хоч якусь копійку, щоб спорядити учнів чи студентів. Інша категорія топчуть стежку до суду. Але, з’ясовується, є ще один, на перший погляд, дуже простий метод, як «вициганити» у начальника свої ж гроші...
Кажуть, він особливо поширений на великих підприємствах. Трудівників на них багато, а грошей... Ось і шукають найспритніші можливості доступитися до того, від кого залежить зарплата. Одні самі стукають у двері, інші — через знайомих, які на короткій нозі з тим самим керівником. Гарненько кланяються. Ще краще просять. Щось обіцяють. А потім діляться на знак подяки.
«Хіба не шкода віддавати нізащо кревно зароблені грошики?» — запитав я у того, хто розповів про один із таких випадків. Співрозмовник відповів без роздумів: «Все одно ніхто не вірить, що борги повернуть сповна. А так хоч дещиця перепаде...»
ДлЯ порІвнЯннЯ. Лише на два відсотки (три мільйони гривень) зменшилася з початку року сума заборгованості із зарплати в області. У середньому по Україні — на 19 відсотків (дані Міністерства праці і соціального захисту населення станом на 1 серпня ц. р.). Середній рівень зарплати в області — 345 гривень на місяць, в державі — 476 гривень.
Навіть суду не бояться
Із заявлених позовів до суду про стягнення заборгованої платні, зокрема, колишнім членам КСП, реально повернуто тільки половину грошей. Хоча позови задоволено судами у повній мірі. Окремі керівники поводяться так зухвало, що не платять людям навіть за наявності грошей у касі. Що прикро, їх, за даними обласного прокурора Дем’яна Жученка, порівняно з минулим роком стало більше. Замість 204 торік нині до відповідальності притягнуто уже 282 керівника-неплатника.
Саме за такі дії відповідав у суді після порушення кримінальної справи голова ПСП с. Хижинці Вінницького району. Судом доведено, що він зумисне не платив зарплату. Незважаючи на те, що гроші на рахунку підприємства водилися, сума боргу із зарплати виросла до 154,3 тисячі гривень. Так само безпідставно не розраховувався з трудівниками керівник ДП «Промінтерцукор» (с. Гонорівка Ямпільського району). Тут сума невиплачених коштів ще більша — 348 тисяч гривень. Повернути їх керівника змусили через суд. Є чимало випадків, коли коштами, що мали йти на зарплату, керівники розпоряджаються на власний розсуд. Одне слово, корінь зла не лише у незадовільному фінансовому стані частини сільськогосподарських підприємств.
ДлЯ довІдки. Найбільший борг із зарплати у господарствах агропромислового комплексу — 52,9 мільйона гривень. На другому місці за рівнем заборгованості промислові підприємства — 18,4 млн. грн., далі будівельні й транспортні організації —відповідно 3,3, і 1,9 мільйона гривень. Працівникам установ, що фінансуються з бюджету, теж винні кругленьку суму — 5,7 мільйона гривень.
КОМЕНТАР першого заступника голови облдержадміністрації Григорія ЗАБОЛОТНОГО:
— Темпи погашення боргів із зарплати не задовольняють. Хоча протягом останніх трьох років вдалося скоротити їх обсяги утричі, у частині районів знову дає про себе знати негативна тенденція нарощування боргів. Як кажуть, одну ногу витягли, друга застрягла. Ось чому прийнято рішення проаналізувати фінансовий стан і фінансову діяльність кожного підприємства-боржника. З цією метою запровадили для них так званий реєстр.
Усі підприємства, де вчасно не платять зарплату, розділили на три категорії: ті, де заборгованість буде погашено найближчим часом і втручання влади там не потрібне; друга категорія підприємств, які мають фінансові проблеми, і ми спільно шукатимемо шляхи виходу; третя — так би мовити, боржники з бородою, де проблема стоїть надзвичайно гостро і потребує кардинальних заходів впливу. Особливо це стосується АПК: борги перед селянами становлять більшу частину від загального обсягу. Одна з проблем потребує розв’язання на державному рівні. Скажімо, маємо майже 200 підприємств, де відбулася реорганізація і вони фактично зникли, але ж борги перед людьми залишилися... Як у такому разі людям повернути зароблені раніше кошти?
Запроваджена диференціація, на мою думку, підвищить відповідальність власників та керівників підприємств перед своїми трудівниками. Зважаючи на те, що нині керівні посади обіймає багато нових людей, організували їх навчання і перепідготовку. Головним завданням вбачаємо виховати в них почуття відповідальності перед людьми. Бо то велика ганьба — не виплачувати людям зароблене. Але ще більша ганьба, точніше, злочин — за рахунок зарплати працівників створювати собі особисто благополуччя.
