Учора виповнилося 70 років видатній українській співачці Беллі Руденко.
Чимало київських меломанів згадують незабутні образи, створені нею на сцені Національної опери України, де артистка працювала 17 років. Тоді на цій славетній сцені сяяло сузір’я колоратурних сопрано: Єлизавета Чавдар, Галина Олейниченко, Евгенія Мірошниченко, Надія Куделя. Кожна із зірок була неповторна. А Белла Руденко чарувала не лише вродою, не лише голосом надзвичайної краси, що рівно звучав в усіх регістрах (аж ніяк не кожна оперна діва може цим похвалитися). Вражала її технічність. Аж дух перехоплює, коли чуєш, як виводить вона найкарколомніші вокальні пасажі. А чи багато хто із нинішніх вільно і чисто візьме оті чотири «фа» третьої октави із арії Цариці Ночі? Чи не тому не йде у нас «Чарівна флейта» Моцарта, що ніхто не подужає цю складну партію, з якою Белла Андріївна справлялася блискуче? Як, до речі, з усім, чого торкалася: чи то опера, чи романс, чи естрадна пісня.
Час, коли Белла Руденко працювала в Києві (1956—1973 рр.), був «золотою добою» не лише для оперного та камерного виконавства. Набула розквіту українська естрадна пісня. Оперні співаки охоче виконували мелодії Олександра Білаша, Ігоря Шамо, Ніни Андрієвської. І як виконували! Хіба можна їхній спів порівняти з тим, що сьогодні чуємо із радіоприймачів? Композитори-пісняри навіть спеціально писали для оперних артистів, котрі своїм взірцевим виконанням були прикладом для «естрадників». За роки життя у Києві Белла Руденко залишила на радіо стільки записів пісень та романсів, що вистачило б на кілька творчих біографій. Треба зазначити, що у цих записах немає жодної пісні про Леніна або партію, хоча деякі її колеги робили собі кар’єру саме на цьому.
Особливої слави Руденко здобула як виконавиця «солов’їних» романсів Кос-Анатольського, Кропивницького, Аляб’єва і навіть Сен-Санса. Недарма у нас і за кордоном її називали «соловейком із вишневих садків України». Коли вона співала в опері, зали були переповнені. А коли з’являлася на блакитному екрані — усі мешканці комуналок збиралися в кімнаті у щасливого володаря маленького телевізора з величезною лінзою, щоб побачити її, почути цей сріблястий голос.
Дитинство Белли було опалене війною. Перші концерти десятирічна дівчинка співала для поранених. Адже матуся її під час Другої світової медсестрою супроводжувала ешелони з пораненими. Мистецтво вокалу майбутня співачка опановувала в Одеській консерваторії імені Нежданової, у класі самої Ольги Благовидової, і вже на четвертому курсі стала солісткою славнозвісної Одеської опери. У 1956 році Беллу Руденко, лауреата Всесоюзного конкурсу вокалістів і артистів балету в Москві, запросили до Київської опери. А у 1957 році молода співачка отримала золоту медаль на VІ Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві. Її талант відзначив голова журі Тіто Скіпа і запропонував переможниці виступити з ним у Москві, Ленінграді, Ризі. Згодом почалися гастролі по всьому світу. До США її запрошував славнозвісний імпресаріо тих часів Соломон Юрок, який добре знав і пропагував на Заході усіх кращих радянських артистів. Вона співала для української громади. Люди сиділи прямо на сцені і, затамувавши подих, слухали українські пісні й романси.
Співачка розповідала друзям, що ніхто із зарубіжних колег не міг зрозуміти, чому в неї так тремтіли руки, коли вона отримувала гонорар у кілька тисяч доларів. Цей гонорар не належав їй, чи не все забирав «чоловік у сірому костюмі», який обов’язково супроводжував наших артистів за кордон.
Заслужений артист України Богдан Гнидь згадує, що у сімдесяті роки серед меломанів був відомий вірш, який хтось навіть надрукував у газеті.
«О, який співучий
Київ.
Як соловей, вона
співа.
Зал завмирає
від натхнення,
Та забере її Москва». Так воно і сталося. Москва тоді забирала найкраще. Поїхала в столицю «єдиного і неподільного» і Белла Руденко. Співала в Большом театрі з 1973 по 1988 рік. Потім завідувала оперною трупою. Нині викладає у Московській консерваторії.
Зичимо Беллі Андріївні творчої наснаги. Виховувайте більше талановитих співачок і привозьте їх із концертами в Україну.
Людмила КУЧЕРЕНКО, музикознавець.
