Право приватної власності на землю — один з різновидів права власності, що гарантується Конституцією України. З прийняттям Земельного кодексу — своєрідної земельної Конституції — було внесено революційні зміни до законодавства. Однак розмови щодо прав іноземців на українську землю точаться й досі.
Земельним кодексом визначено, що право приватної власності на сільськогосподарські землі в Україні мають лише її громадяни. У ньому однозначно вказано, що такі землі не можуть бути приватною власністю іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Це також означає, що вони не можуть купити, успадкувати чи в інший спосіб отримати землю, а лише використовувати на правах оренди, а інші землі — придбати шляхом купівлі для діяльності, пов’язаної з обслуговуванням населення та створенням робочих місць. Згідно з новим Земельним кодексом, землю можна буде вільно продавати-купувати лише з 2005 року, а до 2010-го розмір ділянок, які перебувають в одних руках, не повинен перевищувати 100 гектарів.
Щодо земель несільськогосподарського призначення, то Земельний кодекс теж визначив нових їх потенційних власників. Ними можуть бути, крім територіальних громад і держави, українські та іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи-резиденти і нерезиденти. Саме можливість купівлі іноземцями української землі в містах фахівці вже назвали найголовнішим досягненням «земельної Конституції».
Щоправда, кодекс визначає різний порядок придбання державної та комунальної землі для своїх і іноземців. Найпростіше для українських підприємств і громадян буде викупити землю, яка перебуває в їхньому користуванні. Для цього необхідно лише подати заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади. До заяви потрібно додати державний акт на право постійного користування землею чи договір оренди землі (в разі відсутності акта — документ про її надання), план земельної ділянки, свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Далі вартість жаданої ділянки визначається на підставі грошової експертної оцінки.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах, а також поза межами населених пунктів, якщо на них розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Юридичні особи-нерезиденти зможуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, чи за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна.
Окремі привілеї щодо права власності на землю надано іноземним державам, які можуть придбати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших прирівняних до них організацій відповідно до міжнародних договорів. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.
Проте малоймовірно, що депутати так просто роздаватимуть своє «добро» іноземцям. Претендентам на купівлю ділянки доведеться реєструвати у нас своє постійне представництво з правом ведення господарської діяльності в Україні. Але ж за новим кодексом урівнюються права резидентів та нерезидентів на придбання несільськогосподарських земель. Іноземці можуть бути господарями землі під підприємствами, які належать їм, у тому числі і поза межами населеного пункту.
Земельні ділянки під об’єктами нерухомості, під забудову або для ведення бізнесу відтепер дозволено купувати всім, навіть іноземцям та закордонним фірмам. Іноземні фірми зможуть брати участь навіть у приватизації державних і комунальних земель. Але для цього інофірмі доведеться зареєструвати представництво в Україні і погодити придбання ділянки з Кабміном, що ставить її в дуже невигідні умови порівняно з українськими підприємцями. До того ж придбати комунальну чи державну землю під забудову можна буде лише з аукціону, який не зможе відбутися, якщо на ділянку є тільки один претендент.
Нещодавно Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України (стосовно права власності на землю спільних підприємств)», яким передбачено, що спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, зможуть отримати право власності на земельні ділянки у встановлених випадках. Це, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду та у разі прийняття спадщини. Тож останнє слово Верховна Рада все-таки лишила за собою.
Як бачимо, законодавець вирішив далеко не всі поставлені завдання. Та й, обмеживши іноземців щодо права власності на землю, залишив прогалини. Проблема права власності на землю іноземців, найімовірніше, розв’язуватиметься простіше: іноземці відкриватимуть свої СП, через які і придбаватимуть землю.
