На узбіччі

Переглядаючи листування мешканців села Молодіжне Овідіопольського району з Мінагрополітики та його структурними підрозділами пригадав старий анекдот. Зустрілися два приятелі. Один — глухий — запитує:

— Ти куди, Петре, так рано?

— На рибалку.

— А я було подумав, що на рибалку...

У листуванні отому йдеться, щоправда, про непорозуміння більш серйозні, ніж в анекдоті. Й викликають вони у людей не посмішку, а досаду й обурення: «Чому вже ось кілька років держчиновники нас ніби не чують, не реагують на наші доводи?». Одразу додамо: не реагують на доводи, прохання, пропозиції не лише селян, а й органів місцевої влади, парламентаріїв...

А почалося все у серпні 2000-го, коли загальні збори працівників навчально-дослідного господарства імені Трофімова з центром у селі Молодіжному вирішили (цитую витяг з протоколу) «вийти зі складу об’єднання «Укрсільгоспосвіта» для подальшого реформування в сільськогосподарський кооператив». Селяни розмірковували так: колись, під час колективізації, наших батьків примусили здати свою землю до колгоспів, на території яких у 1959 році й було створено навчально-дослідне господарство Одеського сільгоспінституту; тепер, коли село реформується на ринкових засадах, ми не хочемо залишатися осторонь цього процесу й бути заручниками держсільгосппідприємства, якому, з усього видно, «світить» близьке банкрутство.

Відтоді й бере початок листування зі столичними відомствами, оскільки місцеві органи влади одразу заявили: проблему може вирішити тільки Мінагрополітики України, якому підпорядковане ваше господарство. Відповіді на листи селян, тодішнього народного депутата України по округу, до котрого входить село Молодіжне, Олександра Жовтіса, який взявся підтримати земляків, надсилають Іван Кириленко (у той час керівник Мінагрополітики, нині віце-прем’єр з питань АПК), начальники міністерських департаментів. Не даючи згоди на реформування сільгосппідприємства, всі посилаються на те, що згідно з чинним законодавством землі та майно навчально-дослідних господарств приватизації, мовляв, не підлягають. Замовчують, правда, що в Законі України від 7 липня 1999 року «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», навчально-дослідні господарства не значаться. Й хоча визнають, що господарство в Молодіжному входить до об’єднання «Укрсільгоспосвіта» на добровільних засадах, та дозволу на вихід з його складу все-таки не дають. А водночас не розв’язують ті проблеми, які мали б розв’язати. Ось хоча б таку. Згідно з контрактами, що їх Мінагрополітики укладає з керівниками навчально-дослідних господарств, орган управління майном (у цьому разі — вказане міністерство) зобов’язаний подавати допомогу фінансами й матеріально-технічними ресурсами для виконання завдань, передбачених статутом господарства. Та вже ось півтора десятка років кошти не виділяються, і через це навіть навчальна практика студентів у Молодіжному, по суті, не проводиться. Призначені для них гуртожитки — порожні, хоча господарство змушене охороняти, ремонтувати, опалювати приміщення, витрачаючи на це щороку мало не 100 тисяч гривень. Навіть роботи на дослідному полі площею 140 гектарів, яке періодично відвідують науковці вузу, ведуться за рахунок господарства, яке дедалі більше занепадає (його збитки становлять нині майже 1,5 мільйона гривень). Перед ним забовваніла перспектива спізнати сумну долю сусіда — також навчально-дослідного господарства «Червоний хутір» того-таки аграрного університету: воно збанкрутіло, його землі та майно розбазарюються.

Обурює селян Молодіжного й те, що тривалий час не виконується указ Президента України №584 від 12 квітня 2000 року, яким доручалося Кабміну у тримісячний термін подати до Верховної Ради пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство стосовно виплати працівникам навчальних господарств та пенсіонерам, які там працювали, грошових сум розміром не менш ніж загальноприйнята мінімальна оплата земельного паю. Серйозно зачеплено, отже, матеріальні інтереси людей.

Домагаючись рівних прав з усіма селянами країни, мешканці Молодіжного звертаються й до Верховної Ради — просять в остаточній редакції Земельного кодексу, що саме готувалася, врахувати їхні пропозиції, захистити їхній інтерес. І парламентарії їх почули — можливість приватизації землі та майна в господарствах, до яких належить і розташоване в Молодіжному, передбачена законодавчо. Щоправда, з одним застереженням: Кабмін мав визначити справжні потреби наукових установ та навчальних закладів у земельних ділянках. Визначив, на їхню думку, з подання Мінагрополітики, яке не хоче втрачати монопольного права розпоряджатися навчально-дослідними господарствами, що нерідко, як оце і в Молодіжному, лиш формально так називаються, але насправді є звичайними товарними господарствами. Ось і вийшло: Одеському аграрному університету потрібні всі 4,6 тисячі гектарів сільгоспугідь НДГ імені Трофімова. З чим ніяк не хочуть погодитися його працівники та пенсіонери.

За нових законодавчих умов група фахівців господарства, серед яких два кандидати сільськогосподарських наук, за участі професорів Адольфа Тихонова та Миколи Дудника, які свого часу були проректорами з науково-дослідних робіт Одеського сільгоспінституту (тепер — аграрного університету) доволі переконливо аргументували необхідність реформування навчально-дослідного сільгосппідприємства у своєму листі на адресу голів деяких комітетів Верховної Ради України. Вони вказують, зокрема, на те, що «Трофімовка» давно вже не використовується за своїм прямим призначенням (дещо про це ми вже сказали вище), а є товарним господарством, до того ж таким, що дедалі занепадає, оскільки не вписується в ринкові умови господарювання. До Молодіжного часто навідуються потенційні інвестори, згодні фінансувати програми з виробництва овочів, фруктів, виготовлення йогуртів, вирощування племінних свиней тощо, проте цьому заважає статус державного сільгосппідприємства. Водночас НДГ тримається ще «на плаву», здебільшого за рахунок прибутків, отримуваних від приватних підприємців, що працюють на його землях, не маючи законного статусу орендаря чи фермера й перебуваючи, по суті, поза правовим полем держави. Це призводить не лише до порушень чинного законодавства, а й до зловживань. Директором, який нещодавно звільнився «за власним бажанням», змушені займатися прокуратура, суди.

Пропонуючи реформувати НДГ, автори листа до парламентаріїв вбачають у цьому встановлення справедливості та одержання чималих вигод. По-перше, буде усунуто порушення конституційних прав робітників, пенсіонерів та працівників соціальної сфери, які зможуть отримати право на землю та майно нарівні з іншими селянами. По-друге, нове сільгосппідприємство, звільнене від пут державних відомств, матиме змогу перейти на сучасні умови господарювання, залучати інвестиції й отримувати кредити. Нарешті, на базі такого сільгосппідприємства відкриваються великі можливості для співробітництва з Одеським держагроуніверситетом. Йому не лише буде передано дослідне поле площею 140 гектарів, а й надано можливість, уже на договірних засадах, організовувати практику студентів у сільгоспкооперативі, у фермерських та орендних господарствах, що за ринкових умов майбутнім фахівцям якраз і потрібно. А вчені-аграрники, які сьогодні перебувають «під ковпаком» у держави, матимуть змогу впроваджувати свої розробки у практику на комерційних засадах.

Вимоги трудового колективу, доводи науковців і практиків переконали і місцеві органи влади, і парламентаріїв. Голова Овідіопольської районної ради Наталя Чегодар, голова райдержадміністрації Володимир Левчук пишуть листи Міністрові аграрної політики Сергію Рижуку, в яких доводять наявність правових підстав для реформування навчально-дослідного господарства в Молодіжному та просять прийняти пропозиції трудового колективу про створення там нового державного сільгосппідприємства для навчально-дослідних цілей на отих 140 гектарах, що фактично й служать агроуніверситету, а решті землі дати, так би мовити, волю — хай нею розпорядяться самі селяни. Схожого листа на ту саму адресу у квітні нинішнього року надіслала, уважно вивчивши проблему, й голова депутатської фракції Аграрної парії України Катерина Ващук. До Молодіжного надійшла відповідь (з посиланням на те, що «Мінагрополітики розглянуло ваше звернення до Верховної Ради України щодо реформування навчально-дослідного господарства імені Трофімова») заступника держсекретаря міністерства В. Яковенка: посилань на відсутність відповідної законодавчої бази тут уже немає, зате мовиться про «специфічну функцію із забезпечення навчального і науково-дослідницького процесу у складі єдиного комплексу з Одеським державним аграрним університетом» (з Києва не видно, певно, що така функція НДГ втрачена назавжди), про якусь там роль цього сільгосппідприємства як «базового підрозділу Одеського центру наукового забезпечення агропромислового виробництва» (в самому НДГ про таку свою роль навіть не підозрюють), про те, що реорганізація позбавить, мовляв, вищий навчальний заклад «можливості забезпечувати багатопрофільну практичну підготовку фахівців сільського господарства з різних спеціальностей» (хоча повноцінна практика студентів тут уже давно, як мовилося вище, не ведеться).

Хіба не анекдот?

Ось тільки сміятися чомусь не хочеться.

 

Одеська область.