Нещодавнє підписання Договору про режим державного кордону між Україною та Румунією спричинило в Бухаресті хвилю нових публікацій про нібито дискримінацію потреб національних меншин в Україні, зокрема румунської. Редакція газети «Голос України» звернулася до Голови Держкомнацміграції України Геннадія МОСКАЛЯ з проханням розповісти, як у нашій державі реально забезпечуються права національних меншин.
— Скільки національних меншин проживає в Україні? Які найчисельніші (зокрема, скільки румунів)? Де компактно проживають?
— Україна — держава з багатонаціональним складом населення. За даними Всеукраїнського перепису населення, 2001 року в нашій державі налічувалося 37,5 млн. українців (77,8% від загальної кількості населення) і 10,9 млн. (22,2%) представників понад 130 національностей.
На території сучасної України, крім українців, проживає 10 найчисельніших етнічних меншин, чисельність яких — від 8,3 млн. до 100 тис. осіб. Це росіяни — 8,3 млн., білоруси — 275,8 тис., молдовани — 258,6 тис., кримські татари — 248,2 тис., болгари — 204,6 тис., угорці — 156,6 тис., румуни — 151,0 тис., поляки — 144,1 тис., євреї — 103,6 тис., вірмени — 99,9 тис., греки — 91,5 тис.
Найчисельніші національні меншини проживають у таких регіонах: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Чернівецька області, міста Київ та Севастополь.
Нині в Україні діють 800 національно-культурних товариств національних меншин, 33 з них мають всеукраїнський статус.
Здебільшого представники національних меншин розселені дисперсно. Компактно розселені представники національних меншин проживають на території АРК (кримські татари, естонці, караїми и кримчаки) і таких областей: Закарпатська (угорці, словаки, румуни та рома/цигани), Донецька (греки, білоруси), Житомирська (поляки, білоруси), Запорізька (болгари, чехи), Львівська (білоруси, поляки), Миколаївська (турки-месхетинці, болгари), Одеська (молдовани, болгари і гагаузи), Чернівецька (румуни і молдовани), Хмельницька (поляки).
— Які законодавчі акти регулюють міжнаціональні відносини в Україні (Конституція, закони, укази)?
— З часу проголошення незалежності в нашій державі сформована відповідна політико-правова база для регулювання міжнаціональних відносин, забезпечення найширших соціокультурних потреб етнічних спільнот, що проживають на її території. До таких законодавчих актів належать:
1. Конституція України (28 червня 1996 р.).
2. Закон України «Про національні меншини в Україні» (25 червня 1992 р. № 2494-ХІІ).
3. Декларація прав національностей України (1 листопада 1991 р. №1771-ХІІ).
4. Закон України «Про об’єднання громадян» (16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ).
5. Розпорядження Президента України «Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств» (21 вересня 2001 року № 252).
6. Доручення Президента України щодо відкриття у м. Києві Центру розвитку культур національних меншин України (15 березня 2002 р. № 1-1/368).
7. Доручення Кабінету Міністрів України до розпорядження Президента України «Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств» (2 жовтня 2001 р. № 13537/1).
8. Комплексні заходи щодо розвитку культур національних меншин України на період до 2005 року, затверджені Кабінетом Міністрів України 13 вересня 2002 року № інд 28.
9. Заходи щодо державної підтримки збереження культурної спадщини кримських караїмів і кримчаків на період до 2005 року, затверджені Кабінетом Міністрів України.
Крім того, питання пов’язані із сферою міжнаціональних відносин, регулюються відповідними статтями законів України «Про освіту», «Про інформацію» «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Основ законодавства про культуру».
Міжнародно-правові акти у сфері забезпечення прав національних меншин, до яких приєдналась Україна:
1. Рамкова конвенція про захист національних меншин (Страсбург, 1 лютого 1995 р.). Ратифікована Законом № 703/97-вр від 9 грудня 1997 року.
2. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, ратифікована Верховною Радою України 15 травня цього року.
3. Рекомендації щодо мовних прав національних меншин (Осло, лютий 1998 року).
4. Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту та пояснювальна записка (1996 рік).
Держкомнацміграції налагоджено тісну співпрацю зі структурними підрозділами на місцях в питаннях реалізації чинного законодавства щодо захисту прав національних меншин, зокрема спільно з ними та за участю національно-культурних товариств України опрацьовано низку пропозицій до проекту Закону України «Про концепцію державної етнонаціональної політики» і змін до Закону України «Про національні меншини в Україні».
Узгоджений та доопрацьований проект закону України «Про національні меншини в Україні» передано в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
Завершується підготовка проекту Цільової галузевої програми етносоціального відродження ромів України на період до 2006 року.
— У який спосіб держава підтримує нацменшини (фінансово, матеріально, організаційно)?
— На виконання статті 16 Закону України «Про національні меншини в Україні» та Розпорядження Президента України «Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств» (21.09.01 № 252) у Державному бюджеті України щорічно виділяються кошти на розвиток культур національних меншин, виходячи з наявних фінансових ресурсів.
Згідно із статтею 22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів є Держкомнацміграції, якому за бюджетною програмою 5321030 «Заходи щодо відтворення культури національних меншин та встановлення культурних зв’язків з українською діаспорою» передбачаються видатки на ці цілі.
Державний комітет України у справах національностей та міграції здійснює видатки на розвиток національних меншин, тобто надає фінансову підтримку національно-культурним товариствам України, які є виконавцями тих чи інших культурологічних заходів, спрямованих на реалізацію державної політики України у сфері міжнаціональних відносин. Зокрема, в установленому порядку керівники громадських організацій національних меншин звертаються до комітету з пропозиціями щодо залучення їх до виконання загальнодержавних або регіональних програм етнокультурного розвитку на договірних засадах, з чітко визначеними умовами надання коштів та чітким контролем за їх використанням.
Крім фінансової підтримки, розв’язанню актуальних проблем життєдіяльності національно-культурних товариств сприяє функціонування Ради представників всеукраїнських громадських організацій національних меншин при Держкомнацміграції.
На її засіданнях обговорюється стан реалізації чинного законодавства у сфері міжнаціональних відносин, ініціюються пропозиції щодо внесення змін до його окремих правових актів, здійснюється обмін досвідом з питань задоволення етнокультурних, мовно-освітніх та інформаційних потреб представників етнічних спільнот.
Держкомнацміграції двічі на рік за участю структурних підрозділів облдержадміністрацій системно аналізує стан міжнаціональних відносин та задоволення культурно-просвітницьких потреб національних меншин в Україні. За результатами формуються основи для прийняття управлінських рішень, прогнозуються тенденції перебігу подій у міжетнічних відносинах, з наступним їх урахуванням у практичній діяльності органів виконавчої влади на місцях.
— Як держава піклується про збереження національної самобутності нацменшин, зокрема мови, обрядів? Чи є школи, дитячі садки, видання тощо?
— З метою забезпечення освітніх потреб представників національних меншин у 2002—2003-му навчальному році функціонувало 21100 загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчалося 6135,3 тис. учнів.
Серед них з українською мовою навчання 16937 шкіл (3944,9 тис. учнів), російською — І732 (804,3 тис.), румунською — 94 (25,0 тис.), угорською — 69 (16,5 тис.), молдовською — 9 (3,8 тис.), кримськотатарською — 12 (3,7 тис.) і польською — 4 (1013 учнів).
Крім того, діяло 2192 загальноосвітні навчальні заклади, у яких навчання здійснювалося двома і більше мовами.
Міністерство освіти і науки України щорічно дає дозвіл вищим навчальним закладам України, де здійснюється підготовка фахівців для шкіл з мовами національних меншин, включати до Правил прийому на навчання пункт про можливість складати конкурсні вступні випробування рідною мовою випускникам загальноосвітніх навчальних закладів, де вивчаються мови тих чи інших спільнот.
Збереження та розвиток культур національних меншин розглядається нашою державою як важлива складова загальнонаціонального культурного розвитку.
Для задоволення культурно-мистецьких потреб національних меншин в Україні діє 36 центрів культур, а також будинки народної творчості, центри фольклору та етнографії, 1166 національних аматорських колективів.
Найвідомішими з них є болгарський народний ансамбль пісні і танцю «Ізвор», грецький — «Сартанські самоцвіти», словацький ансамбль народного танцю «Словенка», угорський фольклорний ансамбль «Сонях», жіночий естонський хор «Силеке», єврейські театри «Мазлтов» та «Штерн», польський фольклорний ансамбль «Яскулки», німецький камерний хор «Оранта», татарський танцювально-хоровий колектив «Дуслик».
Розширюється сфера задоволення інформаційних потреб національних меншин, оновлюється її зміст. На державних телерадіоканалах широко висвітлюються питання реалізації державної етнонаціональної політики.
За час функціонування державної видавничої мережі з випуску літератури мовами національних меншин України побачили світ близько 500 назв видань, адресованих дорослим і дітям: офіційні видання, художні твори класиків національних літератур та авторів різних національностей, що живуть в Україні і пишуть рідною мовою, навчальна література, словники, розмовники, науково-популярні видання з історії та національно-культурного розвитку етносів України.
Книги надруковано більш ніж 60 мовами. Нині в Україні зареєстровано та перереєстровано 169 видань для національних меншин, серед яких засновниками періодичних видань є ради та державні адміністрації, 30 — комерційні структури, 21 — приватні особи, решта — товариства, спілки та громадські організації, об’єднання тощо.
На загальнодержавну сферу розповсюдження виходить 46 видань: 28 газет, 14 журналів, 2 бюлетені, 1 альманах та 1 збірник; на місцеву сферу розповсюдження — 123 видання: 105 газет, 13 журналів, 4 бюлетені, 1 календар.
Із них:
— мовами етнічних меншин, зокрема німецькою, болгарською, румунською, польською, білоруською, російською, кримськотатарською, турецькою, виходить 46 видань;
— двомовних:
— російською та кримськотатарською, литовською, вірменською, грецькою, арабською, татарською, англійською, болгарською, німецькою, іврит — 13 видань;
— українською та вірменською, угорською, російською, кримськотатарською, ідиш, циганською — 16 видань;
— українською, російською та трьома й більше мовами етнічних меншин, що проживають в Україні, — 94 друковані видання.
За фінансового сприяння виходять 6 газет мовами національних меншин України, зокрема для болгар — «Роден край», для поляків — «Дзєннік Кійовскі», для румунів — «Конкордія», для вірмен — «Арагац», для євреїв — «Єврейські вісті», для кримських татар — «Голос Криму».
Враховуючи особливості національного складу населення деяких регіонів України, мовлення для національних меншин ведуть Закарпатська, Одеська, Чернівецька облдержтелерадіокомпанії, а також Державна телерадіокомпанія «Крим» та Національна радіокомпанія України
— Як почуваються румуни в Україні? Що вони отримують від держави, наскільки вільно обирають спосіб життя, які мають можливості для збереження національної самоідентифікації і традицій, участі в державних та громадських справах?
— Румуни посідають сьоме місце за чисельністю серед національних меншин в Україні (151,0 тис. осіб, або 0,3% населення країни, за даними перепису 2001 р.). З них 114,6 тис. осіб, або 75,9% всіх українських румун проживає у Чернівецькій області; 32,1 тис. (21,3%) — у Закарпатській області; інші розселені дисперсно в АРК, Донецькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Кіровоградській областях, місті Києві, де їх кількість становить від 724 до 50 осіб. У Чернівецькій області румуномовне населення компактно проживає в Герцаївському — 28,2 тис. осіб (94%) і Глибоцькому —66,2 тис. осіб (67%) районах, а також становить значну частину населення Сторожинецького — 33,7 тис. осіб (37,5%) і Хотинського — 5,4 тис. осіб (7,1%) районів та міста Чернівців 13,0 тис. осіб (7,5%).
Абсолютна більшість румунів (74,0%) проживає в сільській місцевості. Мову своєї національності вважають рідною 62,3% представників цієї етнічної групи, українську —9,8%, російську — 3,5%. Українська держава сприяє забезпеченню національно-культурних потреб румунської меншини, зокрема виконанню положень ст.13 Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією, підписаного 2 червня 1997 року. Відповідно до ст. 13 договору створена і функціонує Змішана міжурядова українсько-румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Очолює українську частину згаданої комісії Голова Держкомнацміграції.
Представники румунської національної меншини беруть участь у державних управлінських процесах. Так, серед 360 депутатів Чернівецької обласної, міських, районних, селищних і сільських рад 154 — румуни за національністю. Зокрема, серед 104 депутатів обласної ради 18 —румуни за національністю, в Герцаївській районній раді із 41 депутата 37 — румуни.
Забезпечення освітніх потреб. Державою створено достатньо широкі можливості для реалізації румунською меншиною передбаченого українським законодавством права на навчання рідною мовою або вивчення рідної мови. У 2002—2003-му навчальному році у 94 загальноосвітніх навчальних закладах з румунською мовою викладання навчається понад 25 тис. учнів. З них у Закарпатській області функціонує 11 шкіл з румунською мовою навчання (3,5 тис. учнів) та 2 школи (1,0 тис. учнів ) з двома мовами навчання: російською та румунською. У 83 загальноосвітніх навчальних закладах І—ІІІ ступенів Чернівецької області навчання здійснюється румунською мовою (22,9 тис. учнів), понад 2 тис. учнів навчаються румунською мовою у закладах змішаного типу. Вивчають румунську мову як предмет 725 учнів, факультативно — 3,5 тис. учнів. Крім того, функціонує 36 дитячих дошкільних установ, де 1408 дітей виховуються румунською мовою.
Педагогічні кадри для румуномовних шкіл готують кафедра класичної та румунської філології Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича (спеціальності: румунський філолог, викладач української мови в румуномовній школі), педагогічне училище Чернівецького державного університету імені Ю. Федьковича (спеціальності: вчитель початкових класів, викладач музики, музичний керівник, вихователь дитячих дошкільних установ).
На основі міждержавних угод у галузі освіти випускники румуномовних шкіл мають змогу здобувати освіту у вузах Румунії, а вчителі шкіл, викладачі вищих навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів України — підвищувати свій професійний рівень. Українські видавництва забезпечують школи з румунською мовою навчання підручниками і навчальними посібниками.
З 1997 року в Чернівцях працює регіональний Науково-методичний центр Міністерства освіти України, одними з основних напрямів діяльності якого є проведення науково-дослідницької та експериментальної роботи, підготовка до видання навчально-методичної літератури для освітніх закладів Чернівецької, Закарпатської та Одеської областей з навчанням мовами національних меншин.
Забезпечення культурно-інформаційних потреб. Функціонує розгалужена мережа закладів культури, що сприяють збереженню і розвитку духовної культури і традицій румунської національної меншини. У населених пунктах Чернівецької області, в яких проживають етнічні румуни, діють 95 румунських аматорських театрів, театрів-студій, 3 дитячі художні школи, 100 танцювальних колективів, 82 музичні ансамблі. У березні 2002 року в с. Біла Церква Рахівського району Закарпатської області було відкрито культурно-просвітницький центр румунської культури. Традиційним стало проведення румунською громадою за організаційної і фінансової допомоги органів виконавчої влади масових культурних заходів —національних свят «Мерцішор», «Лімба ноастре чя ромине», «Флоріле далбе».
Значну частину фондів бібліотек населених пунктів Чернівецької і Закарпатської областей, в яких компактно проживають румуни, становить література румунською мовою.
Потреби румунської меншини в засобах масової інформації рідною мовою задовольняються періодичними виданнями, теле- і радіопрограмами. Румунською мовою виходять газети «Конкордія» — додаток до парламентської газети «Голос України», 10 періодичних видань обласного розповсюдження Чернівецької області, в тому числі «Зоріле Буковиней» — орган Чернівецької обласної ради, незалежні видання «Аркашул», «Плай роминеск», «Курієрул де Чернеуць», «Жунімя», «Лумя», журнал для дітей «Фегурел» тощо.
У Чернівецькій області румуномовні передачі становлять 426,8 год. на рік мовлення обласної телекомпанії і 230 годин (31,5%) — радіокомпанії. У Закарпатській області телепрограми румунською мовою — 62,5 год. на рік, радіопрограми — 102,7 год.
Громадські організації румунської національної меншини. Важливу роль у розвитку національно-культурного життя національних меншин відіграють громадські організації румун України — Християнсько-демократичний альянс румун України, Товариство румунської культури ім. М. Емінеску, Всеукраїнська науково-педагогічна асоціація «Арон Пумпул», Товариство жертв сталінських репресій «Голгофа», Соціально-культурне товариство румун Закарпаття ім. Дж. Кожбука, Чернівецьке обласне медичне товариство «Ісидор Бодя», культурно-спортивний клуб «Драгош-Воде», екологічне товариство «Стежарул», Спілка румунських письменників, благодійна фундація для дітей «Святий Миколай чудотворець», культурологічний гурток «Арбороаса», товариство «Триколор».
Румунські організації активно співпрацюють з міжнародними організаціями. Зокрема, Християнсько-демократичний альянс румун України є членом Федералістського союзу національних меншин Європи (FUEV).
Визнаючи право національних меншин на збереження життєвого середовища в місцях їх історичного і сучасного проживання, держава забезпечує процес повернення історичних назв населеним пунктам у місцях компактного розселення румунів. На основі рішень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в Чернівецькій області повернуто історичні назви чотирьом населеним пунктам, у Чернівцях на честь видатних представників румунського народу перейменовано три вулиці.
Румунська меншина підтримує тісні контакти зі своєю етнічною батьківщиною. Це право закріплено як у законодавстві України, так і в базовому договорі про добросусідство і співробітництво між Україною і Румунією, згідно з яким для громадян України румунської національності передбачено спрощений перехід кордону, а також створення умов для активного співробітництва громадських організацій українських румун з державними установами і громадськими об’єднаннями Румунії.
