Очевидно, голова Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов під час кримської аудієнції у Президента України утримався від компліментів статтям і положенням закону про фінансове оздоровлення вугільної галузі, який народні депутати прийняли у липні після погодження з Мінпаливенерго. Хоч як там було, а Леонід Кучма ветував цей закон.

Нагадаю, пропонувалося реорганізувати шахти у відкриті акціонерні товариства, надавши їм право погашати свої борги акціями. В уряді гадали, що останнє слово в гірничій реформі скажуть комерційні структури, пов’язані з потужними фінансово-промисловими групами. Тим часом фізично і морально застарілі основні фонди вугільної галузі, які оцінюють нині у 20 мільярдів гривень, олігархам потрібні як торішній сніг. Вони ладні купувати польські металургійні заводи і відвертаються від українських вугільних шахт. Їх більше цікавлять методи нарахування ПДВ, ніж проблема зольності вугілля. А чи розповів Олександр Єфремов Президентові про те, що через порушення техніки промислової безпеки праці того-таки дня закрив сім шахт на Луганщині?

Утім, повернемося до причин, якими міг керуватися Президент України, приймаючи рішення про вето такого важливого закону. Головна з них, мабуть, лежить у площині законодавства, яке регламентує нині здійснення емісій (передусім додаткових) акцій суб’єктів господарювання. Воно сьогодні налічує безліч нормативних, підзаконних актів, що суперечать один одному або дають змогу юристам читати закони справа наліво. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка має право видавати документи, що мають силу закону, привела на світ майже два десятки циркулярів, які здебільшого не відповідають Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Звідси вряди-годи виникають халепи, як у разі з додатковою емісією ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», коли держава лише в останній момент зупинила розмивання своєї частки акцій. По суті, пропозиції ветованого закону дозволяли спекулювати на емісійній діяльності і далі. То чи не розумніше буде спершу привести до спільного знаменника законодавство з цього питання, а вже потім приймати відповідне рішення? Нагадуючи Президентові про те, що шахти завинили комерційним структурам понад два мільярди гривень, інформагентства ніби натякали: не розумніше.

Упевнений, що на це натякали і наступного дня учасники урядового засідання, яке пройшло під головуванням Віктора Януковича. Нагально розв’язувати проблему фінансового оздоровлення вугільної галузі закликав сам Прем’єр-міністр, хоч багатьом здавалося, що він веде про вкрай незадовільну підготовку до роботи в осінньо-зимовий період, який, як завжди, підкрався непомітно. Що він дуже стурбований станом справ з погашенням заборгованості у заробітних платах. Чи не шахтарям? І це треба. До речі, про багатостраждальну зарплату. Крім того, що потрібно повернути те, що завинили, слід ще відшукати не менш як 2,4 мільярда гривень для підняття її мінімального розміру до 237 гривень. І це за підрахунками Першого віце-прем’єра Миколи Азарова.