Талановитому вченому, що створив ліки від «невиліковних» хвороб, замість заслужених визнання і вшанування, можновладці готові віддати лише зворушливу турботу у вигляді тривалого відрядження до місць не надто віддалених, звідки небо видно лише у клітинку.
Унікальний медичний препарат біоглобін, який розробив харківський професор Геннадій Гаврилович Шитов, чиновники Міністерства охорони здоров’я протягом багатьох років зовсім не помічали і всіляко перешкоджали проведенню доклінічних і клінічних випробувань, хоча з його допомогою, як стверджує сам розроблювач і лікарі-практики, можна виліковувати багато хвороб, що досі офіційна медицина вважає невиліковними. Тепер, коли начебто настало прозріння, коли через багато років слідом за Росією патент на винахід видала й українська держава, над талановитим ученим знову нависли сірі хмари. Ним раптом чомусь дуже зацікавилися правоохоронні органи. Причому в такій формі, немов напали на слід запеклого злочинця.
З професором Шитовим колеги познайомили мене ще минулого року. За свіжими враженнями написав матеріал, але щось зупиняло, підказувало: не час ще, рано.
Тепер зволікання з публікацією, схоже, смерті подібне. У будь-який момент професор може стати не великим ученим, а підступним лиходієм, якого вмить навчать не наукові доповіді писати, а кайлом спокутувати тяжкі гріхи, яких він ніколи не робив.
У тому, що це цілком можливо — переконався на власному досвіді, ледь переступивши поріг кабінету прокурора Ленінського району. Господар його відразу недвозначно пожартував: усе може закінчитися тим, що не він відповідатиме на мої запитання, а я на його, але під протокол — таке, мовляв, вже траплялося з деякими спритними адвокатами.
За кілька годин перебування в районній прокуратурі мені ще не раз доводилося вислуховувати такі жарти дружньо налаштованого до мене прокурора. Але так і не пощастило роздобути хоч почасти зрозумілу й аргументовану відповідь на тривіальне запитання: що ж слугувало причиною проведення раптового і настільки демонстративного обшуку в офісі шановного вченого, внаслідок якого вилучили не тільки всю господарсько-фінансову документацію, а й всі інші папери, аж до вмісту кошиків для сміття? А також печатку підприємства, трудові книжки всіх працівників, патенти й авторські посвідчення, видані, до речі, не на фірму, а на ім’я автора винаходу, до того ж іншою державою, «...що також є вкрай грубим порушенням конституційних прав громадян України», — підкреслював Г. Шитов у скарзі на ім’я прокурора Харківської області В. Кривобока і голови Харківської облдержадміністрації Є. Кушнарьова.
Не знаю, який хід дали згаданому паперу на ім’я прокурора області і керівника держадміністрації, але, думаю, що правильний. Гадаю, що юристи обласної прокуратури дуже швидко розібралися у цій «страшній кримінальній історії», тому незабаром сивочолого професора викликали в районну прокуратуру і веліли забратися негайно ж разом із усім своїм «мотлохом».
Такий докладний опис «кримінальної життєдіяльності» доктора фармацевтичних наук Г. Шитова викликаний лише однією обставиною: щоб кожен зрозумів — не вчиняв він жодних протиправних діянь.
Адже інкримінували жахливий злочин: слідство начебто мало у своєму розпорядженні дані, що для виготовлення біоглобіну — так зветься чудодійний препарат — використовували плаценту породіль, що страждають на небезпечні захворювання. Слід думати, весь цей «компромат» був суцільною туфтою, коли все так добре завершилося. Та де гарантія, що вони не складуть нове, «переконливіше» звинувачення?
Однак, що стоїть за цим відкриттям і чому воно так важко пробиває собі шлях на право існування?
...Кілька років тому харківський фармаколог Геннадій Шитов створив унікальний лікарський препарат, який, як він стверджує, у майбутньому може зробити такий саме переворот у медицині, як, наприклад, відкритий свого часу пеніцилін. Але усі ці роки він відчуває лише почуття гоніння й презирства. Підтверджене патентом його відкриття за кордоном, у Російській Федерації, в Україні керівники від медицини, як кажуть, впритул не бачили. Препарат під усілякими приводами не допускали до доклінічних і клінічних іспитів, а отже, й не реєстрували.
Те, що на відкриття професора Г. Шитова чекає велике майбутнє — сумнівів у фахівців начебто не викликає. Вчені усього світу в галузі медицини, фармації, генетики та й інших подібних наукових напрямів останнім часом ведуть напружений пошук біологічно активних речовин, нових лікарських форм і методів позитивного впливу на людський організм, які, за їхнім переконанням, дозволять не тільки продовжити життя людини, а й значно поліпшити його якість.
Втішно, що й вітчизняні вчені не тільки не відстають у цій благородній справі, а й іноді, при всьому своєму жебрацтві, примудряються бути, як кажуть, поперед планети всієї. Приміром, так звана теорія репродукції людини є на сьогодні однією з головних турбот наукових співробітників Харківського інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, очолюваного одним із найвизнаніших авторитетів у вітчизняній медицині академіком Валентином Івановичем Грищенком. Адже сфера наукових пошуків і практична діяльність академіка Грищенка і професора Шитова будується на тому ж матеріалі — плаценті, первинній оболонці, що забезпечує життя людині перші дев’ять місяців її існування.
Біоглобін — як препарат нового типу — створювали з плаценти людини внаслідок наукових розробок і практичних досліджень цілої низки НДІ України й Росії, включаючи оборонні.
Препарат за своїми властивостями та якостями не має аналогів. «Він має потужну, — сказано в інформації про наукову новизну, експериментальні й практичні результати застосування його в медицині, — протизапальну, загоюючу, розсмоктуючу, омолоджуючу, антимутагенну, протиінфекційну, протипростудну, стимулюючу, антитоксичну й протистресову дію, що забезпечує високий оздоровчий ефект і продовження життя в активній формі».
Біоглобін пройшов всебічне клінічне вивчення в Центральному інституті травматології й ортопедії, НДІ ревматології, Центрі реабілітації хворих зі спинно-мозковою травмою та інших авторитетних клініках Росії і був рекомендований даними установами до широкого застосування в медичній практиці, оскільки дії препарату вражали навіть найдосвідченіших і знаючих лікарів. Одна з керівників цих випробувань, доктор наук, професор Римма Михайлівна Балабанова так доповідала на фармакологічному комітеті: «Я багато випробувала препаратів. Але вперше наштовхнулася на той факт, що в усіх випробуваних хворих наступив позитивний ефект. Близько десятка хворих прибули до клініки на милицях, а залишили її на своїх ногах».
Вдумайтеся лише. У терапії інсультів, незалежно від локалізації й часу їхнього походження, вже після одного-двох курсів лікування відбувається цілковите розсмоктування гематоми мозку і відновлення втрачених функцій — паралічі, втрата мови тощо. У процесі лікування передінфарктних станів відбувається відновлення функцій кровопостачання м’яза серця за рахунок збільшення прохідності судин. Добрих результатів досягають у процесі лікування захворювань опорно-рухової системи (остеоартрози, поліартрити, хвороба Бехтерєва), захворювань органів сечостатевої сфери (простатити, запалення придатків, сечокам’яна хвороба), у вирішуванні таких недуг, як безплідність, імпотенція, фригідність. Установлений також високий терапевтичний ефект при нервово-психологічних захворюваннях різної етиології, при лікуванні захворювань щитовидної залози, бронхіальної астми і багатьох інших, обумовлених порушенням обміну речовин.
Ну і що?! Кого це вразило, кому це потрібно, крім хворих і стражденних людей? Звичайно, аби Геннадій Гаврилович був «розумніший» — узяв у співавтори потрібну людину, побігав довкола начальства — позбувся б багатьох непотрібних проблем.
Коли професора Г. Шитова ладили на місце директора солідної фармацевтичної установи, він чесно сказав, що відразу ж «забере окозамилювачів», не дозволить розривати цілісний комплекс на окремі організації, платити зарплату буде тільки за працею. Але були й інші претенденти, що обіцяли усім золоті гори. От Шитова й «прокотили», хоча попереднє рейтингове опитування показувало, що за його кандидатуру готові були голосувати 90% співробітників інституту.
Але на цьому переможці не зупинилися. За небажання «розсекретити» роботу над біоглобіном, передати наукову документацію — звільнили з роботи, створили такий імідж, що навіть лаборантом ніде влаштуватися не міг. Про яке визнання на батьківщині можна було мріяти, коли скрізь, де б він не з’являвся, «доброзичливці» заздалегідь проводили необхідні заходи.
А потім, кому потрібний на фармацевтичному ринку цієї країни ефективний і доступний за ціною медпрепарат, що здатний витиснути безліч дорогих ліків, від реалізації яких ділові люди від фармації та медицини одержують багатомільйонні бариші?
І все-таки, як казав Коперник, вона крутиться. У талановитої, працьовитої людини завжди багато ворогів, але ще більше друзів, сподвижників. Попри багаторічні зусилля супротивників, автор відкриття домігся українського патенту. Проведені доклінічні й починаються клінічні іспити у низці медичних закладів Києва. Отримано дозвіл на реєстрацію в Україні. Біоглобін виготовляють на одному з найвисокотехнологічніших фармацевтичних заводів країни. Перемога здається вже близькою.
«В умовах, коли наявний факт переслідування ТОВ НПФ «Медбіоком, ЛТД», виробництво біоглобіну в Україні стає неможливим, і я, як єдиний автор винаходу й патентовласник, буду змушений передати права на виробництво в Росію та інші країни», — наголошує у зверненні до влади директор цього крихітного підприємства, що може прислужитися країні й світові.
Харків.
