Років сорок тому чорноморське узбережжя, що між Одесою і Миколаєвом, облюбували романтики шістдесятих. Море, сонце, золотий пісок, а ще гітара, намет і немудрі пожитки... Але романтики подорослішали, а на морському березі з’явилися спочатку дощаті сарайчики, потім — котеджі і готельні корпуси. Будували їх для своїх працівників і підприємства-гіганти, і невеликі контори.
Сьогодні 70 кілометрів піщаних пляжів Очакова, Чорноморської коси, Лугового, Рибаківки й Коблевого можна назвати курортною зоною. Але до звання «курорту» узбережжя недотягує за рівнем благоустрою. Утримання інфраструктури як баз відпочинку більшості підприємств не до снаги. Тут господарюють орендарі й нові власники. Адже зона поза законом завжди для когось клондайк. Тим паче що морський пляж — точка літнього тяжіння для багатьох. Зібрав плату з відпочивальників — ось вам море, сонце і пісок. А щодо зручностей — вибачайте.
Років три тому, побувавши в Рибаківці, з жалем для себе зазначила, що ані нормальних умов відпочинку, ані тим паче звання курорту цьому місцю не бачити. Смітники, брудний пляж, відсутність душових, нормальних туалетів, пунктів харчування, солона і несмачна питна вода, нерозвиненість сфери розваг — такими були «особливості» місцевого курорту. До того ж ані доїхати, ані виїхати по-людському з Рибаківки неможливо. З автовокзалу в Миколаєві відправлялися тільки чотири автобуси, на які, за бажання, ще можна взяти квитки. Але назад, приміром, у неділю ввечері, не простоявши у черзі години три-чотири і не маючи міцних кулаків, сісти в автобус неможливо.
Що ж, до думки про загальне запустіння й занепад тоді було не звикати. Усе можна пояснити недостатнім фінансуванням, відсутністю інтересу у влади розвивати курортний бізнес, небажанням директорів баз щось змінити. А шкода, адже місце це ідеально підходить для відпочинку з дітьми. Тут Дніпро-Бузький лиман впадає в Чорне море. І хоча це вже море, воно мілководне і вода прогрівається добре. Широка берегова зона дає змогу розташуватися всім бажаючим привільно, немає скупчення людей, як на відомих курортах. Ці переваги відпочинку і його дешевину давно оцінили громадяни Росії, Молдови й Білорусі, які щорічно проводять тут відпустки.
Літня спека цього року все-таки дозолила городян, і вони вибираються на піщані береги морського узбережжя — до Коблевого, Рибаківки, Очакова. Спробуємо зробити прогулянку у вихідні й ми.
Доїхати до баз відпочинку в Рибаківці, що на відстані 80 кілометрів від Миколаєва, можна тільки автобусом з приміського автовокзалу. Кількість рейсів не збільшилася, проте абсолютно вільно можна взяти квитки туди й назад. Вартість проїзду в обидва кінці 13 гривень. Цілком цивілізована посадка пасажирів і перевірка квитків. Трохи дивує наполегливість водія, що вимагає всі речі скласти в багажне відділення. Водночас розумію, що з міркувань техніки безпеки речі справді не повинні стояти у проході.
Але з’ясувалося, що про техніку безпеки водій «забув» відразу ж, від’їхавши від платформи. Річ у тому, що за найближчим поворотом автобус чекали інші пасажири (ліві), що і зайняли увесь вільний в автобусі простір. Загалом доїхати з повним комфортом не вийшло. Незрозуміло чому на самому автовокзалі висить величезний плакат, що закликає громадян купувати квитки тільки в касах. Ситуація, мабуть, влаштовує багатьох. Водій заробляє готівку. Контролер і касир, без сумніву, з ним «у долі». А ліві пасажири просто не можуть собі уявити іншого засобу пересування, аніж стоячи над головами сидячих. Але їх також звинувачувати не можна. Річ у тому, що каса продає квитків трохи менше, ніж посадкових місць, а після оголошують, що квитки закінчилися. У підсумку маємо офіційно незавантаженість автобуса, і як наслідок — зникає потреба у додаткових рейсах. Який уже тут розвиток курорту, коли доїхати до нього не завжди виходить.
І все-таки автобусні проблеми поступово розв’язують. Місяць тому у Рибаківці відкрили нову автобусну станцію. У залі чекання зручні крісла, працює кондиціонер, тут розташована й каса. Відпочивальники можуть придбати квитка і до Миколаєва, і на будь-який автобус, що відправляється з Миколаївського міжміського автовокзалу. Такі нововведення приємно здивували.
Наступне завдання, яке слід було розв’язати — знайти придатне житло. Як виявилося, це не проблема. Обійшовши з десяток баз відпочинку, з’ясували, що «по-скромному» відпочити можна за 7—12 гривень на добу з особи. До вартості проживання входить кімнатка з мінімальним набором меблів, у більшості випадків —холодильник, часто — загальна кухня з посудом напрокат, користування загальним душем і туалетом. Не знаю, як кого, але мене цілком влаштував такий варіант, тим паче що кімната фактично потрібна для двох ночівель. Пропонують і більш комфортабельне житло. Наприклад, на базі відпочинку «Нива» у кожній кімнаті є холодна й гаряча вода, душ, санвузол, холодильник, сучасні меблі. Вартість номера — 150 гривень. Але таких баз небагато.
Узагалі традиційно Рибаківку вважали місцем відпочинку людей із середнім статком. Сьогодні тут відпочивають і ті, чий доход нижче за середній. Погодьтеся, нелегко знайти курорт, де за десять днів проживання родина з трьох осіб сплатила б тільки 300 гривень. Звичайно, треба витратитися на харчування. Але людей невибагливих цілком влаштовує можливість самостійного приготування їжі. А за сьогоднішньої великої кількості продуктів швидкого приготування цей процес набагато полегшується. До речі, везти із собою торби з продуктами зовсім не обов’язково. У Рибаківці чудовий ринок, на якому торгують мешканці навколишніх сел. Тут завжди великий вибір фруктів, овочів, ягід зі своїх городів, молочних продуктів, риби, вина. Ціни — копійок на 50 вище за миколаївські, а на деякі продукти й нижче.
Коли ж кухня не входить до планів відпочинку жіночої половини, можна харчуватися в їдальнях. У дитячому оздоровчому таборі «Космос» сніданок і вечеря коштують по 4,50, обід — 9 гривень, у їдальні бази відпочинку «Морська хвиля» сніданок і вечеря — по 6 гривень, обід — 7. Допускають окреме замовлення сніданку, обіду чи вечері. Харчування, до речі, гарне. Готують із продуктів місцевих, якісних. Гарячі й перші блюда пропонують у численних барах і кафе. Наприклад, добра порція борщу коштує 2,50, печеня — 3,50, пельмені — 3 гривні, шашлик — 10. Усе необхідне для відпочинку — від купальника до тенісних ракеток —продають у кіосках і магазинах.
Зміни на краще здивували й порадували. Мабуть, зрозуміли директори баз і керівники підприємств, за якими ці бази закріплені, що під лежачий камінь вода не тече. До речі, якість цієї самої води значно покращала. З жовтої і солоної вона стала цілком придатною для пиття і готування їжі.
Єдине лихо всіх курортів і цього, зокрема, — нудьга. Розваги знаходить кожен сам. А через їх дефіцит і небагату фантазію відпочивальників, крім як попити горілки, вина, пива, і робити нема що. Коли ж ви віддаєте перевагу активному і здоровому відпочинку, можна вирушити у похід, наприклад, до соляних озер, які, до речі, дуже корисні для здоров’я. Чи половити креветок на косі — заняття нескладне, але дуже захоплююче й смачне. На деяких базах відпочинку є більярдні і тенісні столи, волейбольні площадки, зали гральних автоматів. Батьки з дітьми цілком можуть улаштувати своїх чад до одного з десятка оздоровчих таборів за доступну ціну.
Відродження курортів — справа нелегка, але, без сумніву, прибуткова й потрібна. А оздоровлення людей, які не можуть собі дозволити дорогий відпочинок, — справа добра.
Миколаївська область.
