Якби результати роботи вугільної промисловості залежали від кількості прийнятих програм, то українські гірники вже давно залишили б позаду весь світ. За десять років галузі «подарували» зо два десятки програм розвитку, автори яких не шкодували рожевої фарби, щоб змалювати світле майбутнє «чорного золота». Тим часом, за прогнозами вчених, у найближчі сім років будуть закриті і ліквідовані 26 шахт, що означає втрату понад 6,6 мільйона тонн палива щороку. І навіть введення нових потужностей на окремих вугільних підприємствах не змінить загальної тенденції.
Однією із причин зменшення вуглевидобутку фахівці називають використання морально і фізично застарілої техніки. Змінити становище покликана програма технічного переозброєння вугільних шахт України на період 2004—2008 років, розроблена провідними науково-дослідними інститутами та підприємствами вугільного машинобудування регіону. Автори документа запевняють, що в такий спосіб буде вирішено одразу кілька нагальних проблем: підвищення безпеки праці, збільшення вуглевидобутку, досягнення соціальної стабільності у трудових колективах.
— Понад 80 відсотків очисних комлексів, якими оснащені наші шахти, застаріли, — каже директор інституту «Дондіпровуглемаш» Василь Косарєв. — Така техніка давно знята із виробництва у розвинених країнах. Те саме стосується конвеєрів. Ми створили нове покоління машин, ресурс яких підвищено втричі у порівняно з нині наявними. Враховано і особливі гірничо-геологічні умови, в яких працюють гірники: 70 відсотків запасів палива залягає у пластах потужністю до 1,2 метра, в тому числі 50 відсотків — у пластах 1 метр і тонших.
Нова техніка вражає не лише можливостями, а й ціною: наприклад, дослідний зразок комбайна КДК-500 коштує 2,2 мільйона гривень. Тож повне переоснащення шахт влетить у копійку. Цього року в державному бюджеті вперше закладено кошти на технічне переозброєння підприємств галузі — 790 мільйонів гривень. Саме на ці гроші розраховують автори програми. П’яту частину витрат профінансує торговельно-промислова компанія «Укрвуглемаш», яка координує діяльність семи заводів вугільного машинобудування. Придбання техніки за державні кошти відбуватиметься за підсумками тендера. Як стверджують автори програми, із року в рік необхідність у державних вливаннях зменшуватиметься, а вже після 2008 року переоснащені за останнім словом науки українські шахти стануть самоокупними.
Попри заяви про «революційність» програми, здійснити революцію у вугільній промисловості лише за рахунок нової техніки неможливо. За образним висловлюванням проректора Національної гірничої академії Володимира Бондаренка, учені взялися за роботу «серця» —очисного вибою, тоді як на відповідному рівні повинні працювати і «легені». Із збільшенням середньодобового видобутку вугілля відповідно збільшується обсяг метановиділення. Перед провідними шахтами вже давно постала проблема достатньої кількості повітря. На думку директора МакНДІ Олександра Брюханова, паралельно із проектами технічного переоснащення вугільних підприємств повинні розробляти проекти дегазації. Потребуватиме оновлення і стаціонарне обладнання: підйомні машини, вентиляторні установки, водовідливні комплекси, магістральні конвеєри. Інакше технічна революція може задихнутися і захлинутися, так і не почавшися.
Склалася ситуація, коли техніка, створена вченими і промисловцями, значно випереджає рівень розвитку вугільної галузі і кваліфікації персоналу. Торік лише 32 шахти із 181 діючої в Україні давали понад 2 тисячі тонн палива на добу. За оцінками авторів програми, 42 шахти, які відпрацьовують пласти пологого і похилого падіння, у найближчому майбутньому здатні перейти на нове обладнання. Решта вугільних підприємств потребує більш детального вивчення. Якщо плани здійсняться, до 2008 року обсяг видобутку вугілля в Україні зросте на 40 відсотків —до 110 мільйонів тонн на рік, собівартість палива зменшиться на 30 відсотків.
