Убивство Бориса Нємцова лише на тиждень відволікло Росію від України. Як відомо, у Москві заарештовано семеро осіб, які брали участь у смертельному полюванні на російського опозиціонера. Усі вони вихідці із Чечні. «Український слід» зруйновано, а офіційну причину вбивства Бориса Нємцова сформулював Заур Дадаєв, офіцер чеченського батальйону «Північ»: «Він ображав нашого пророка Мухаммеда». Цікаво, що чеченського лідера Рамзана Кадирова минулої суботи президент Росії нагородив орденом Пошани «за активну громадську діяльність». До речі, московська ліберальна «тусовка» проковтнула і це приниження.
Але вже в неділю головна новина у виконанні Путіна приголомшила багатьох у Росії та у світі. Президент РФ 8 березня по першому федеральному телеканалу розповів про те, як він планував анексію Криму. У ніч на 23 лютого 2014 року о восьмій годині ранку в Кремлі, заявив Путін, «я сказав своїм колегам, що ми змушені почати роботу з повернення Криму до складу РФ».
Відвертість господаря Кремля лякає — він не боїться ні нових санкцій, ні Гаазького трибуналу. Цією заявою він заперечує те, що казав у минулому, і підтверджує факт — російські військові брали участь в анексії Криму та забезпечували проведення псевдореферендуму. Це юридичне визнання того, що Росія — агресор, що план анексії Криму і війни проти України ретельно готувався протягом тривалого часу, й у війні проти України брали участь усі силові структури російської влади. Путін порушив сотні міждержавних документів між Росією та Україною. Договорів, угод про взаємне визнання суверенітету та територіальної цілісності один одного, документів, під якими стоїть печатка і підпис РФ.
Якщо проводити історичні аналогії, Путін без оголошення війни (як Гітлер у випадку зі СРСР) почав агресію проти України, скрупульозно розробляв план вторгнення в Україну. Після публічних, зізнавальних показань Путіна доречно говорити про особисту відповідальність президента Росії за злочини, які сформульовані в міжнародному праві. Це, насамперед, Женевська конвенція 1949 року, про юридичне право війни (jus ad bellum), про захист цивільного населення під час війни, про комбатантів, найманців, військовополонених, про права й обов’язки воюючих сторін. Визнання Путіна про те, що він дав команду розпочати війну проти України, свідчить, що військові злочини на українській території були наслідком холодного розрахунку і планувалися військово-політичним керівництвом Росії.
Москва.
