Розваливши низові структурні підрозділи потужного колись об’єднання «Агрохімія», ми завдали реформованим господарствам непоправної шкоди — переконаний заслужений працівник сільського господарства України, голова правління ВАТ «Гайсинрайагрохім» Вінницької області Григорій ПОДЧОС. На його думку, нині час збирати розкидане каміння...
Час зализувати рани
До думки Григорія Подчоса в області дослуховуються: ветеран виробництва не на словах, а на ділі доводить свою любов до землі. Майже 25 років тому саме йому доручили створювати районне підприємство з агрохімічного обслуговування сільського господарства. «Зірвали» чоловіка з непоганої роботи (очолював тоді «Міжколгоспшляхбуд»), показали місце, де має стояти нова організація — пустир за містом, і сказали: засукуй рукава...
Днював і ночував на новобудові. Три роки знадобилося, щоб на околиці райцентру Гайсин з’явилося справжнє містечко: добротні виробничо-господарські споруди, зокрема, майстерні з ремонту техніки, автозаправна станція, адмінбудинок. Крім того, спорудили магазин, медичний профілакторій, спортивний зал, їдальню, лазню. Згодом виріс ще й житловий будинок для працюючих. До речі, нині всі працівники колективу забезпечені житлом.
Спершу Подчос відхрещувався від пропонованої посади, каже, що тричі відмовлявся від неї. А потім уже не міг уявити себе без нової справи: сам захопився нею і колективу зумів передати бажання працювати якомога краще. За підсумками 1988 року, їхнє підприємство стало переможцем у всесоюзному змаганні. Подчос отримав свою першу нагороду — орден Трудовгого Червоного Прапора. А через два роки його обрали народним депутатом України.
Ветеран неспроста каже, що нині час зализувати рани. Тобто виправляти допущені помилки — відновлювати розвалені підрозділи цієї важливої служби, бо, за його словами
«Агрохімія» — це наука
Точніше кажучи, наука любити, доглядати і берегти землю. Таку формулу досвідчений «агрохімік» вивів не в кабінеті. У Григорія Степановича є конкретні розрахунки: наведені цифри волають про ті величезні втрати, що їх маємо через власну безгосподарність. «У жодній країні світу, де мені доводилося бувати, — з болем у серці каже співрозмовник, — не бачив такого безвідповідального ставлення до землі, яке є нині у нас...»
Він переконаний, що самотужки новоствореним господарствам, навіть економічно міцним, не під силу здійснювати догляд за грунтами на такому рівні, як того вимагає наука. З цим вміло справлялися підрозділи «Агрохімії», тому, як мовиться, не треба винаходити велосипед...
Завдяки чому Подчосу вдалося зберегти колектив? До слова сказати, навіть за нинішніх умов тут жодного разу не затримали виплату зароблених грошей. Не мають боргів перед бюджетом. Але найголовніше — зберегли профіль виробництва: гайсинський «Агрохім» надає допомогу господарствам чотирьох районів своєї області й деяким у сусідній Черкаській.
— На превеликий жаль, — каже Григорій Степанович, —у нас нема системи на рівні держави у надзвичайно важливому питанні — догляду за одним із найцінніших наших багатств — грунтами. Родюча земля експлуатується кожним із нових господарів на свій копил. Одні виснажують її до неприпустимої межі, в інших навпаки — все заростає бур’янами, які також не меншою мірою п’ють соки з годувальниці. Водночас я не знаю прикладу, коли хоча б один керівник поніс відповідальність за таке ставлення до землі. Тоді як у чинному законодавстві, якщо не помиляюся, передбачено таку відповідальність.
Не як стороння людина веде про це мову Г. Подчос. Щоб утримати підприємство на плаву, взяли в оренду 846 гектарів ріллі. Всі сільгоспроботи виконують власними силами. Цим на ділі подають приклад господарського ставлення до землі. Мають також копійку від здавання в оренду окремих виробничих і побутових приміщень. Скориставшись тим, що підприємство розташоване неподалік гомінкої автотраси міжобласного сполучення, обладнали для водіїв далеких рейсів автостоянку з наданням відповідних сервісних послуг. І все це, кажуть у колективі, з ініціативи Г. Подчоса, все тримається на його широких плечах. Дай, Боже, йому здоров’я, бо у шістдесят (а саме стільки Григорію Степановичу) то найліпший подарунок...
Юрій КОВЧ, редактор гайсинської районної газети «Трибуна праці».
Вінницька область.
