Треба господарювати на землі з науковим підходом, а не сподіватися в усьому лише на матінку-природу і так само на неї списувати регулярно власні гріхи, вважає директор Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент УААН Віктор Кириченко.

Обдурювати природу, мабуть, і не варто, а ось перехитрити інколи корисно

На полях країни — жнива. Битви за врожай, як бувало, немає. Збиральна квола, нервова, неприбуткова. Сумний підсумок, мізерний вінець важкого сільськогосподарського року. Попереду, щоправда, ще збирання багатьох інших культур. Але й зараз уже видно, що нинішній рік на селі невдалий. Хліб, як відомо, усьому голова, а врожай ранніх зернових мізерний. Утім, подібні історії на наших полях, можливо, не завжди такі мінорні, та все-таки повторюються в середньому один раз на три роки. Ми до цього звикли, змирилися з таким станом речей і вважаємо, що нічого протиприродного в цьому немає: природу, мовляв, не обдуриш. «Обдурювати, мабуть, і не варто, а ось перехитрити інколи корисно, — каже директор Інституту імені В. Я. Юр’єва доктор сільськогосподарських наук Віктор Кириченко. — Український лан може бути щедрим навіть у «неврожайні» роки, якщо хазяйнувати на землі з науковим підходом, а не сподіватися в усьому на матінку-природу і списувати на неї регулярно власні гріхи».

Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва УААН, мабуть, одна з найунікальніших наукових установ аграрного профілю. У його Національному центрі генетичних ресурсів зібрано генетичні зразки з усього світу, їх використовують як вихідний матеріал для подальшої селекційної роботи. Створені вченими сорти озимої пшениці та ячменю використовувалися на виробництві кілька десятків років. А деякі з них, витримавши випробування часом, і досі дають високі врожаї. Завдяки плідній науковій діяльності Інститут добре знають не тільки як вітчизняний центр селекції і насінництва, а і як одну з помітних шкіл світової аграрної науки. Тут і до сьогодні  створюють сорти й гібриди основних сільськогосподарських культур країни. Він є центром наукового забезпечення сільськогосподарського виробництва Харківської області, котрий розробляє стратегію його розвитку.

Добрі врожаї де-де, а на українських чорноземах можна вирощувати щороку, за будь-яких погодних умов

— Добрі врожаї де-де, а на українських чорноземах можна вирощувати щороку, за будь-яких погодних умов, — наголошує Віктор Кириченко. — Адже одержують європейці, хлібороби інших країн і континентів рік у рік стабільні показники з усіх видів сільськогосподарських культур і не дуже нарікають на небо. Бо у своїй повсякденній практичній діяльності керуються всіма досягненнями аграрної науки.

Нинішній рік особливо важкий для хліборобів країни. Такого збігу відразу всіх несприятливих чинників для вирощування сільгоспкультур фахівці навіть не пригадують. Але останнім часом Харківська область переконливо демонструвала, що Україна може бути житницею світового масштабу: 70—80 центнерів озимої пшениці з гектара — це вже реальність. І такі врожаї загалом уся країна може одержувати щорік, незалежно від надміру вологи чи посухи, сильних морозів чи крижаного покриву на полях, — стверджує вчений. — Тільки господарювати на землі треба по-іншому.

За останні 15 років в Інституті створено 74 сорти й гібриди сільськогосподарських культур, котрі вже впроваджені у виробництво і дають чудові результати. Це справді ті зразки вдумливої селекційної роботи, що спрямовані на виробництво, на підвищення врожайності. Достатньо хоча б навести приклад зі створення нових сортів і гібридів соняшнику, що максимально адаптовані до сучасних технологій вирощування. Цього року під егідою Інституту в Україні вирощується більш як 12 тисяч гектарів ділянок гібридного насіння. Інакше кажучи, кожний третій гектар посівних площ під соняшник наступного року буде засіяно високоврожайним насінням. Кращі господарства Харківської області завдяки цьому посівному матеріалові одержують врожай соняшнику до 40 центнерів з гектара, а вміст олії в ньому сягає майже 56 відсотків.

Не можна жити в ХХІ столітті мірками століття минулого!

— Основною сільськогосподарською культурою країни прийнято вважати пшеницю, — продовжує Віктор Кириченко. — Ми зазнали цього року великого фіаско у вирощуванні озимої пшениці. Пов’язано це, як вважають, з кліматичними умовами. Справді, погодні чинники негативно впливають на врожай озимої пшениці в середньому кожні три роки. Ми ведемо своєрідну історію цієї культури з 1911 року, яка свідчить, що ці катаклізми у нас повторюються з такою періодичністю вже протягом майже ста років. І кожного разу аграрії втрачають від 12 до 70 відсотків посівних площ під озиминою. Але не можна жити в ХХІ столітті мірками століття минулого!

У тому, що цю хибну практику можна змінити і в нашій країні в найкоротші терміни, вирощувати, як і в аграрно розвинених країнах, стабільні врожаї, переконано багато вчених. І я пересвідчився на практиці, що ця ідея має право на життя у вітчизняному сільськогосподарському секторі. Для цього, щоправда, треба стати на інтенсивний шлях розвитку сільського господарства, що означає: якісне насіння, культура землеробства, що зветься високими технологіями, високопродуктивна техніка, достатня кількість добрив, пестицидів і гербіцидів. І прогнозований високий урожай буде. Не можна сказати, що наші агрономи не знають цієї науки. Та загнане у глухий кут високими кредитними ставками й низькою ціною на товарну продукцію село не може самостійно стати на цей шлях розвитку.

Ми чітко спланували і спрогнозували успіх на багато років наперед

Три роки тому Інститут рослинництва спільно з обласною адміністрацією та іншими зацікавленими відомствами розробив Програму аграрного розвитку Харківської області, головна мета якої — оптимізація галузей рослинництва і тваринництва.

— Ми чітко спланували і спрогнозували успіх на багато років наперед, — наголошує В. Кириченко. — І навіть цього року, коли величезної шкоди завдано погодними умовами озимій пшениці, зберемо достатньо насіння, обов’язково одержимо достатню кількість ячменю, соняшнику, кукурудзи на зерно, гречки, проса, гороху, сої. У сільгоспвиробництві, як, власне, і в природі, має бути баланс. Там, де цього немає, обов’язково будуть величезні втрати, пов’язані  і з природним циклом,  і з появою хвороб та шкідників. Там, де здебільшого орієнтуються на одну чи дві культури, обов’язково зазнають великих збитків унаслідок накопичення великої кількості хвороб та шкідників.

Програму прийняла сесія обласної ради, документ було схвалено на спільному засіданні президії Академії аграрних наук і Міністерства агрополітики, він побував на столі у Президента. Зрозуміло, що для реалізації проекту загалом по країні потрібні чималі гроші.

Заради справедливості треба зазначити, що обласна адміністрація приділяє цьому питанню особливу увагу. Порівняно з іншими регіонами  на Харківщині в сільське господарство залучено найбільше банківських кредитів. Щоправда, банкіри радяться з ученими, чи можна вкладати гроші в село і зазвичай   одержують ствердну відповідь, бо є гарантія повернення кредитної ставки і кредиту загалом. І треба сказати, за минулий період на селі закуплено чимало різноманітної сільськогосподарської техніки. Того року область зібрала врожай за 17 днів, але ж бувало, що жнивувала і 43 дні.

Франція, Німеччина та багато інших держав використовують посівний матеріал тільки першої репродукції

Програмою передбачено висівати насіння не нижче другої репродукції. Такі держави, як Франція, Німеччина, і багато інших використовують посівний матеріал тільки першої репродукції. Тому що всі наступні поступово знижують урожай і призводять до засмічення сортів. Тому дотримувати певних стандартів зібраного врожаю дуже важливо. Наприклад, у зв’язку з будівництвом у Харкові виробництва з переробки броварного ячменю з’являється можливість збуту величезної кількості ячменю за вигідною ціною. Одна лиш умова: продукція має бути найвищої якості. Це яскравий приклад того, що, хочемо ми цього чи ні, життя змусить нас вирощувати конкурентну сільгосппродукцію.

— Велика проблема для сільського господарства країни, — загострює увагу директор, — знищена система зрошення земель. Тільки за рахунок застосування в технології вирощування сільськогосподарських культур поливу Україна могла б відразу щонайменше в півтора разу збільшити загальний вал сільгосппродукції. Але для вирішення цього завдання потрібні державні заходи: налагодити випуск потрібного устаткування, встановити пільгову ціну на електроенергію, яка буде використовуватися з цією метою, тощо.

Мабуть (якщо ми, звісно, ще не розпрощалися з ідеєю стати одним із світових лідерів з виробництва зерна), держава зобов’язана регулювати і економічну політику поводження з цією стратегічно важливою сировиною. Чому б на період становлення в країні справжньої ринкової економіки не зафіксувати нижню межу ціни на зерно пшениці, яка, по-перше, не дуже відрізнялася б від рівня світових цін, а по-друге, не дозволяла б посередникам грабувати вітчизняного сільгоспвиробника? Це відразу залучило б інвесторів у сільськогосподарський сектор економіки.

Чому б, іще один приклад, не створити систему оплати авансом за поставку елітного насіння, котре потрібне майже кожному сільськогосподарському підприємству? За браком такої ми змушені спочатку брати кредити, вирощувати насіннєве зерно, а потім сушити голову, як його продати, бо за такого підходу до виробництва насіння воно стає не по кишені багатьом господарствам. У результаті на селі немає високопродуктивного матеріалу, а ми часто відправляємо його прямо на переробку, щоб виручити хоч якісь гроші за свою нелегку працю.

Такий системний підхід найприйнятніший за того стану речей, що склався в сільському господарстві України

Той системний підхід, який нині утверджується в Харківській області щодо науково обгрунтованого розвитку сільськогосподарського виробництва, напевно, найприйнятніший за того стану речей, що склався в сільському господарстві України. Інтерес до програми, а точніше, до відпрацьованої високої технології сільськогосподарського виробництва за останні роки помітно зріс. Інститут імені Юр’єва сьогодні вже запроваджує свої розробки в 16 областях країни.

— Не можу не сказати наприкінці нашої бесіди, —говорить доктор сільськогосподарських наук, — про перевагу застосування у практиці вирощування зернових так званого тритикале — пшениці, схрещеної з житом. Нинішній рік засвідчив, що ця культура здатна витримувати умови низьких температур, крижаного покриву, весняної посухи и давати при цьому високі врожаї, які забезпечують достатню кількість зерна не лише для виробництва кормів, а й для випічки хліба, завдяки створенню нових сортів з переважаючими ознаками пшениці. В усі роки, протягом уже десятка літ, цей гібрид переважає пшеницю в урожайності. А в так звані неврожайні роки — це взагалі стопроцентний успіх. Нинішнього року середня врожайність тритикале становитиме більш як 30 центнерів з гектара, а найвищий показник дорівнює приблизно 100 центнерам. До того ж він стійкий до хвороб і вилягання. На сьогодні ми створили ярі тритикале. На останньому виїзному засіданні президії Української академії аграрних наук зазначалося, що ці культури успішно витримали всі випробування і добре прислужаться справі забезпечення хлібної безпеки країни.

У 2006 році Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва відзначатиме своє сторіччя. У світі це добре відома наукова школа. Сьогодні вона розширює контакти з багатьма ідентичними установами в Європі, Америці, у колишніх країнах СРСР. Обмін насінням, спільна робота із зарубіжними селекційними компаніями — звичайна річ.

Харківські гібриди соняшнику, доречно сказати, вже вирощуються на інших континентах. Учені в такий спосіб одержують додаткові кошти у вигляді роялті за використання їхнього інтелекту в західних фермерських господарствах. Великий інтерес до останніх розробок українських селекціонерів виявляють багато регіонів Росії. Працю вчених, врешті-решт, починають гідно поціновувати. Адже сьогодні важливо, що зроблено, а  що не зроблено. До інституту потягнулася талановита молодь... Не розгубити б ці значні досягнення, задіяти, щоби сторицею окупили важку селянську працю, а не залишалися баластом для більшості сільгосппідприємств країни.

 

Харків.