Здавалося б, про Київ стільки сказано і написано, стільки видано альбомів і знято фотографій, що важко відзначити щось нове. Незважаючи на це, київське видавництво «Ваклер» спромоглося показати, що Київ — невичерпний. У місткій і насиченій фотокнизі, виконаній у західноєвропейській традиції, Київ постає перед нами у своєму розмаїтті: тут злилися в гармонії сучасність і чарівлива старовина. Перед нами постає Київ і як духовний центр православ’я, і як місто, толерантне до всіх світових релігій. Та головна окраса Києва — це дивовижні парки.
У книжці вперше в Україні використовується нова європейська стилістика сприйняття міста — виконані навиліт фотографії створюють враження відкритого простору. Особливо приваблює вкладний розворот, де ми бачимо Лавру з висоти пташиного польоту.
Замість традиційних альбомів із заздалегідь відомим комплектом невибагливих фотографій з невисокою якістю друку ми бачимо динаміку незвичних ракурсів. До того ж за роки радянської влади ми вже звикли, що в альбомах церкви — лише пам’ятки архітектури. Нарешті вперше у світському альбомі ми бачимо величність служб православної церкви.
Ще одна особливість альбому — органічний зв’язок фотографій і авторського тексту Сергія Удовика. Йому вдалося в обмеженому обсязі захоплююче і не перевантажуючи текст специфічною термінологією розповісти про особливості Києва, його історію і найбільш яскраві місця. Отож людина, що вперше відвідала Київ, без сумніву, захоче довідатися про нього більше та й затриматися тут якнайдовше. Фотоальбом цікавий не тільки для гостей Києва. Приділяючи увагу фактам, мало відомим навіть киянам, автор створює ефект присутності, показуючи місто у всій його величі. Наприклад, у Києві зберігаються мощі святої великомучениці Варвари, шанованої не тільки в православному, але й у католицькому світі. На Заході вона відома як Санта Барбара. Вона постраждала за віру в 306 році. До Києва її мощі були привезені у 1065—75 рр. візантійською принцесою Варварою, що вийшла заміж за київського князя Святополка. Для мощів у Золотоверхому Михайлівському монастирі було збудовано спеціальне приміщення, а після того, як монастир підірвали, вони були перенесені у Володимирський собор.
У Києві безліч православних святинь, та на одній варто зупинитися особливо. Усім відомий образ Богородиці-Оранти в Софії Київській. Вже майже тисячу років вона надихає людей. Але чудо полягає в тому, що цей образ міститься на «непорушній стіні». Стіна, на якій втілена Богородиця — покровителька Києва, з дня будівництва зберігається в незмінному вигляді. Таке враження, що божа сила охороняє її.
Цікаво, що в Київській Русі було побудовано лише три храми святої Софії. Храми на честь Софії (у перекладі з грецької — премудрість) провіщали прихід на Русь «премудрості Божої», як сказав св. Іларіон, митрополит Київський. Храми ці розташовувалися в Києві, Новгороді і Полоцьку. Цікавий збіг: на місці Київської Русі через 1000 років виникло три незалежних країни, Україна, Росія і Білорусь, у кожній — по одному храму Софії, причому київський — головний і чудово зберігся.
І все ж таки Київ насамперед знаменитий киянами. Приємно відзначити, що фотокнига Сергія Удовика — киянина, закоханого у своє рідне місто, — також вносить маленьку частку в справу увічнення видатних земляків.
