Дев’ять дво-триповерхових будинків на столичних вулицях академіка Щусєва й академіка Грекова будували ще німецькі військовополонені. Тоді це була звичайнісінька околиця Києва. Відтоді наша столиця неабияк розбудувалася. Кілька років тому поруч зі згаданими будинками відкрили станцію метро «Дорогожичі» — дві зупинки й ви в самісінькому центрі міста. Тож територія під старими житлами перетворилася на ласий шматочок для містобудування.

Донедавна будинки належали мотоциклетному заводу, а кілька місяців тому їх передали на баланс ЖЕКу. Нині вони перебувають у доволі жалюгідному стані: протікає дах, цвіль на стелях, проблеми з електропроводкою та трубами. Проте начальник ЖЕКу каже: «Зробити капітальний ремонт і вони ще мільйон років стоятимуть! Просто шкода тримати в центрі міста територію під малоповерховою забудовою». Йдеться про те, що розпорядження про знесення будинків уже є. Проте мені його відшукати не вдалося. Заступник голови райдержадміністрації з житлових питань на моє прохання прокоментувати ситуацію відповів, що вперше чує про знос цих будинків. Тоді як мешканцям у ЖЕКу радять не робити в квартирах ремонт, адже будинки таки начебто зноситимуть. У Головному управлінні житлового господарства столиці мені порадили звернутися в Комунальне підприємство з утримання житлового господарства Шевченківського району. Проте керівники цієї організації — попри мою кількаденну телефонну «облогу» — через секретарку відмовилися давати будь-які коментарі.

Варто зазначити, що «зносять» ці будинки ще з 70-х років минулого століття. Проте по-справжньому мешканці занепокоїлися останніми днями. Комунальники вирішили, що димарі згаданих споруд не відповідають нормам, і хочуть їх реконструювати. Для цього потрібно перекрити доступ газу до колонок, які забезпечують людей гарячою водою. Мешканці деяких квартир не впустили газовиків до своїх осель, а декого в період літніх відпусток просто не було вдома. Цих «щасливчиків» позбавили блакитного вогника повністю —у них не працюють ні колонки, ні плити. З технічних причин це автоматично спричинило відключення газу й у сусідніх квартирах.

Далі події розгорталися доволі непередбачувано. Коли в одному з дев’яти будинків газовики намагалися відрізати газ,.. мешканці їх побили. Принаймні так стверджують свідки. До двору влітає машина міліції — за нею знімальна група телекомпанії «ТЕТ». Міліціонери, вгледівши телевізійників, забираються геть. Натомість у зоні конфлікту з’являється заступник голови райдержадміністрації. Він намагається заспокоїти вируючі пристрасті. Обіцяє проконтролювати виконання робіт у найкоротші терміни — максимум до 10 серпня. Також робить рейд навколишніми господарчими магазинами, де скуповує електричні плитки, які потім роздає мешканцям квартир, в котрих відключили «живлення» газових плит.

Начебто все владналося. Проте деякі мешканці турбуються, що їхня стара проводка може не витримати навантаження від електроплиток, адже навіть праска вибиває пробки. А саму реконструкцію димарів, на які протягом півстоліття ніхто не звертав уваги, вважають першим кроком до свого відселення. Що більшості однозначно не подобається. І в цьому, треба сказати, немає нічого дивного. Так, їхні будинки нині в аварійному стані. Проте є два шляхи виходу з цієї ситуації. Перший — капітальний ремонт. Тоді мешканці матимуть хороше житло в досить престижному місці, яке за бажання можна буде вигідно продати. Другий шлях — знесення будинків і відселення мешканців до «спальних» районів, де житло коштує дешевше. А інтереси забудовників діаметрально протилежні. Чим закінчиться ця історія, наразі прогнозувати важко.