Що не кажіть, але навіть цей песик, який допомагає господині робити закупи, — споживач. Однак йому простіше, бо не відає про фальсифікати, обважування, неввічливість продавців...
Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів регулярно проводить рейди на ринках. Хотілося на власні очі побачити, як фахівці борються за їхні права. Тож разом з інспекторами з відділу контролю ринків та дрібно-роздрібної мережі вирушаємо на одну з торгових точок міста. На яку саме, ми дізналися вже дорогою — служба дбає про інкогніто і раптовість. Інакше сенсу немає перевіряти об’єкт.
На підході до філії №2 ТОВ ринок «Фестивальний» розпитуємо в заступника начальника відділу Сергія Семенка деталі. Рейди, з’ясовується, проводять щотижня. Цього разу в них беруть участь 20 фахівців, а буває й по 50. Їм не позаздриш. Вже саме слово «інспектор» у більшості підприємців викликає неприємні асоціації з контролером, який вишукує безбілетника. А проте майже всі працівники управління — люди з вищою освітою, переважно випускники Національного торгово-економічного університету. Нерідко вони чують на свою адресу лайки, прокльони і навіть погрози. Частенько доводиться і сльози продавцям втирати. Скажімо, коли жінка, яку впіймали на недовазі починає розповідати історію про двох дітей та чоловіка-пияка... Важко стриматися від емоцій. А іноді навіть небезпечно розгнівані та часто на підпитку продавці можуть і бійку затіяти. А як вам такий факт? Нерідко діяльність державних інспекторів компрометують фальшиві «перевіряльники» — представники громадських організацій. Юридично вони не мають права інспектувати ринки, та, озброївшись фіктивними посвідченнями, ці, з дозволу сказати, захисники прав споживачів все-таки наводять порядки на торгових рядах.
Поки ми дісталися місця призначення, довелося пройти довжелезними рядами продавців риби, виставленої на сонці, бабусь, які на асфальті розклали посинілих курочок, жіночок, що із заяложених сумок пропонували підозрілу ковбасу. Чіпати їх за законом ревізори не мали права...
На ринку інспектори зробили контрольний закуп. Тим часом я купила в одній із яток пляшечку холодної води. Хвилин за 15 після початку рейду її власника як вітром здуло. Як і багатьох його колег на прибазарному майданчику. З доброго десятка відчиненими залишилися лише дві, і ті... без продавців. Налякані, вони покинули товар напризволяще, аби тільки уникнути зустрічі з інспектором. З’ясувалося, недарма: лотки, розташовані на цій території, до ринку не належать. Можливо, документи на їх діяльність у природі десь і існують, та реалізатори, очевидно, вирішили не підставляти своїх роботодавців.
На самому ринку кричущих порушень не виявили. Продукти на спекотному сонці, обваження, прострочений термін реалізації деяких продуктів — усе це було. Та хіба споживача цим здивуєш? Покупець Галина Сергіївна із зацікавленням розглядала брошурки, що їх роздавали представники управління. На цьому ринку отоварюється часто, бо поруч живе:
— Буває, що продукти неякісні. Викидаю їх у сміття. Міняти навіть не йду — ні сил, ні часу не вистачить.
Натомість директор ринку Геннадій Байдоровуєв переконаний: споживачі активно й уміло відстоюють свої права.
