Наші маяки

 

Маяки треба утримувати. Спеціальну плату на це — маяковий збір (lіght dues) — уперше запроваджено 1261 року в Англії Королівським патентом. Збір отримували власники маяка під час заходження судна до порту. Маяковий збір зіграв неабияку роль у розвитку мореплавства і становленні великої морської держави Британії. Оподаткування суден для утримання засобів навігаційного обладнання у світі діє і дотепер.

У тій самій Британії маяковий збір із суден береться за постійно доступний для судна спектр послуг, створюваний роботою маяків та інших засобів навігаційного обладнання (ЗНО). Судно може не використовувати ЗНО, але має бути впевнене, що вони йому завжди доступні. Департамент транспорту Великої Британії і корпорація Trіnіtу House, що обслуговує ЗНО, періодично консультуються з платниками маякового збору. 

Маякова служба СРСР входила до складу окремого Головного управління навігації та океанографії Міноборони, а її функції на морях виконували гідрографічні служби (ГС) флотів. Перелік і характеристики ЗНО заносили до офіційних видань. Для Чорного моря це були «Вогні і знаки Чорного та Азовського морів» і «Радіотехнічні засоби навігаційного обладнання європейської частини СРСР». У «Кодексі торгового мореплавання СРСР» (КТМ) була стаття, де йшлося про те, що в порту беруться портові збори (куди входив і маяковий збір). Збори надходили державі і розподілялися за цільовим призначенням. 

Україна має дві групи ЗНО: основну, що забезпечує навігацію у всій морській зоні держави, і локальну, на невеликих ділянках, в акваторії портів, на деяких внутрішніх каналах. Співвідношення вартості цих груп ЗНО приблизно дорівнює 96:4. Основна група ЗНО Чорного моря перебувала на балансі ГС ЧФ. З розподілом ЧФ усі ЗНО узбережжя України (крім Севастополя) і частина гідрографічного флоту перейшли на баланс ГС України («Держгідрографії»). Це понад тисяча об’єктів: 65 маяків, 11 радіомаяків і 4 радіодевіаційні маяки, 7 радіолокаційних маяків-відповідачів і 33 радіолокаційні відбивачі, дві станції диференційного режиму глобальних навігаційних супутникових систем (ДГНСС) та ін. Маяки — найдорожчі засоби навігаційного обладнання, вони служать основою мережі навігаційного обладнання узбережжя України. На балансі «Держгідрографії» і гідрографічний флот України (16 суден). Ці засоби забезпечують навігацію на всій морській зоні України в Чорному та Азовському морях і на двох морських каналах: Керченському та Бузько-Дніпровсько-Лиманському.

У незалежній Україні ЗНО і гідрографічний флот довго залишався на балансі ГС ЧФ. Морські порти маяковий збір для ГС ЧФ частково чи повністю (приміром, Ялтинський порт) не передавали на утримання ЗНО. Виняток — порти, що розташовані в небезпечних у навігаційному плані районах. 

ГС України не могла заявити про необхідність передачі маякового збору на утримання ЗНО, бо її не було де-юре до 1933 р. і де-факто до 1994 р. За цей час маяковий збір перейшов у суто портовий збір, з якого беруться податки як з доходу порту. Передача ЗНО Україні та формування національної ГС («Держгідрографії») — господаря ЗНО, на балансі якого вони перебувають, не скасувала систему договорів. Порти стали посередниками між платниками — суднами, що використовують ЗНО, і «Держгідрографією», хоча в законі — КТМ України (ст. 84) — сказано, що маяковий збір має використовуватися тільки за цільовим призначенням. Система фінансування, за якої 11 років незначна частина маякового збору надходила від портів за договорами, справила руйнівний вплив на ЗНО України. Через тривалу фінансову несамостійність ГС оцінити втрати важко, але зробити висновок про неї можна. До передавання ЗНО на наш баланс протягом кількох років (маяковий збір на ЧФ не надходив) потрібні ремонти обладнання не велися. Попри бюджетну підтримку, ГС переживала тяжкі часи. Доходило до від’єднання електрики підприємствам, які гарантують безпеку мореплавання. Значна частина ЗНО і суден зносилася і потребує заміни чи ремонту, що надто проблематично. 

У березні 2002 р. постановою Кабміну України встановлено повну передачу маякового збору «Держгідрографії». У нас з’явилася надія. Але Одеський морський торговий порт подав позов до суду для визнання незаконності постанови Кабміну. Цікаво, що порт Одеса на своєму балансі ЗНО узагалі не має. Навіть символ Одеси, маяк Воронцовський, і той на балансі «Держгідрографії». А маяк Одеський на Великому Фонтані так проіржавів, що міг упасти.

Таке становище з багатьма ЗНО в Україні. На розгляд Верховної Ради подано проект закону «Про морські порти», де передбачається повернення маякового збору в цілковите розпорядження портів. Виходить, світовий досвід не для нас?

Чи буде запущено механізм самопідтримки та розвитку ЗНО, чи знову буде потрібно бюджетне фінансування, залежить від подальших рішень Верховної Ради.